YaChudo

Джо Волтон

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Джо Волтон
Jo Walton
Народилася1 грудня 1964[1] (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Абердер, Ронта-Кінон-Тав, Уельс, Велика Британія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Канада
 Велика Британія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця-романістка, письменниця, письменниця наукової фантастики, блогерка, авторка фентезі, авторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Ланкастера
Знання мованглійська[3][4] і валлійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська
Жанрфентезі/наукова фантастика
Нагороди
Сайт: ЖЖ письменниці
CMNS: Джо Волтон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волтон.

Джо Волтон (англ. Jo Walton; нар. 1 грудня 1964) — валлійська та канадська письменниця в стилі фентезі і наукової фантастики і поетеса. Вона отримала Меморіальну премію імені Джона Кемпбелла найкращому новому письменнику-фантасту 2002 р. і Всесвітню премію фентезі за роман «Клик та кіготь»  2004. Її роман «Півпенні» був спів-переможцем премії «Прометей» 2008, а роман «Життєва жила» виграв у 2010 році Міфоепічну премію.

Її роман «Серед інших» виграв премію «Неб'юла» за найкращий Роман 2011[5], премію «Г'юго» за найкращий роман 2012[6] і є одним з семи романів, що були одночасно номіновані на премії «Г'юго», «Неб'юла» і Всесвітню премію фентезі.

Біографія

Волтон народилася в Абердері, Уельс, Велика Британія. Там вона відвідувала школу. Вона прожила протягом року в Кардіффі, а потім закінчила свою освіту в школі Освестрі в Шропширі і в університеті Ланкастера. В Лондоні жила протягом двох років, потім у Ланкастері до 1997 року, потім у Свонсі, де жила до переїзду в Канаду в 2002 році[7].

Волтон переїхала в Монреаль, Канада, після того, як її перший роман був опублікований. Вона одружилася з доктором Емметом А. О'браєном, народженим в Ірландії[8]. Вона має сина на ім'я Саша Волтон.

Волтон говорить валлійською, кажучи: «це друга мова моєї сім'ї, моя бабуся була відомою валлійською науковицею й перекладачкою, я вивчала її в школі з п'яти до шістнадцяти років, моє володіння граматикою і словниковим запасом на рівні 10-річної дитини, але я не маю ніяких проблем з вимовою»[9].

Письменницька кар'єра

Волтон почала писати з 13 років, але її перший роман був опублікований лише 2000 року. До цього вона друкувалась у в ряді публікацій з рольових ігор, таких як «Піраміди», в основному у співпраці зі своїм чоловіком в той час, Кеном Волтоном[10]. Вона також була активною в онлайн науково-фантастичному фендомі, особливо в групах мережі Usenet rec.arts.sf.written і rec.arts.sf.fandom. Її вірш «Мовчуни підтримують мене електронною поштою» широко цитується в цих групах і в інших онлайн-суперечках, часто без вказування її авторства[11].

Її перші три романи, «Королівський мир» (2000), «Королівське ім'я» (2001) та «Приз у грі» (2002) написані в стилі фентезі, а їх дія розгортається в одному світі, заснованому на артурівській Англії і Ірландії саги «Викрадення бика з Куальнге». Її наступний роман, «Ікло та кіготь» (2003) був задуманий як роман, який міг би написати Ентоні Троллоп, але про драконів, а не про людей.

«Фартінг» став її першим науково-фантастичним романом, розташувавши жанр «затишної» містики міцно всередині альтернативної історії, в якій Велика Британія уклала мир з Адольфом Гітлером до початку участі США у Другій світовій війні. Він був номінований на премію «Неб'юла», премію «Перо» ,[12] та отримав Меморіальну премію імені Джона Кемпбелла за найкращий науково-фантастичний роман,[13] і премію «Кружний шлях» з альтернативної історії. Продовження, «Півпенні», було опубліковане в жовтні 2007 року[14], а заключна книга трилогії, «Півкрони», — у вересні 2008 року. «Півпенні» виграв премію «Прометей» 2008 р. (спільно з романом Гаррі Тертлдава «Гладіатор»)[15] і був номінований на Літературну премію «Лямбда»[16].

У квітні 2007 Говард В. Гендрікс заявив, що професійні письменники ніколи не повинні публікувати свої праці в інтернеті безкоштовно, оскільки це робить їх еквівалентом штрейкбрехерів[17]. Волтон відповіла на це, оголосивши 23 квітня «Міжнародним днем техноселян, забруднених пікселями» (англ. International Pixel-Stained Technopeasant Day), днем, в який письменники, які не погодилися з Гендріксом, могли масово опублікувати свої твори онлайн. У 2008 році Волтон відзначила цей день, розмістивши кілька глав незакінченого сіквелу до «Ікла і кігтя» — «Ті, хто надають перевагу вогню».

У 2008 році Волтон почала писати колонку для Tor.com, в основному ретроспективні огляди старіших книг[18].

Бібліографія

Романи

Інші роботи

  • «Кельтський міф GURPS» (англ. GURPS Celtic Myth, з Кеном Волтоном, 1995, додаток до рольової гри)
  • «Музи і мовчуни» (англ. Muses and Lurkers,  2001, збірка поезії, редагувала Елеонора Еванс)
  • «Світи магії» (англ. Realms of Sorcery, з Кеном Волтоном, 2002, додаток до рольової гри)
  • «Сивіли і кораблів» (англ. Sybils and Spaceships, книга поезії, 2009, NESFA Press)
  • «Що робить цю книгу настільки чудовою», зібрані нариси і рецензії (англ. What Makes This Book So Great, 2014, Tor Books, ISBN 0-7653-3193-4)[23]

Есе

  • «Історія в основі „Півпенні“» (англ. Story behind "Ha'Penny, 2013), у «Історія в основі книги: Том 1» (англ. Story Behind the Book : Volume 1[24])

Примітки

  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ а б Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ 2011 Nebula Award Winners [Архівовано 13 липня 2017 у Wayback Machine.] at Locus Online News, published May 19, 2012, retrieved May 20, 2012
  6. ↑ Announcing the 2012 Hugo Award Winners [Архівовано 8 вересня 2012 у Wayback Machine.] at Tor.com, published September 2, 2012, retrieved September 2, 2012]
  7. ↑ Turner, Robin (26 грудня 2007). Jo's scientific approach to writing. Western Mail. Wales. Архів оригіналу за 18 квітня 2008. Процитовано 29 грудня 2007.
  8. ↑ Langford, David (Серпень 2001). Infinitely Improbable. Ansible (169). Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2016.
  9. ↑ Walton, Jo (26 грудня 2007). LiveJournal comment on knowledge of Welsh. LiveJournal. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 17 березня 2003.
  10. ↑ Jo Walton :: Pen & Paper RPG Database. Архів оригіналу за 16 січня 2005. Процитовано 4 жовтня 2016.
  11. ↑ IRoSF: Login Required. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 4 жовтня 2016.
  12. ↑ Announcement of Quills nominees at The Beat [Архівовано 15 липня 2012 у Archive.is], 2 June 2007
  13. ↑ John W. Campbell Memorial Award Finalists [Архівовано 15 жовтня 2011 у Wayback Machine.], accessed 4 June 2007
  14. ↑ Tor Books blurb page for Ha'penny [Архівовано 4 грудня 2007 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Prometheus Award Finalists Announced. Libertarian Futurist Society. Березень 2008. Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 25 квітня 2013.
  16. ↑ 20th Annual Lambda Literary Awards [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.] accessed 25 April 2013.
  17. ↑ Hendrix's «webscabs» post on LiveJournal [Архівовано 4 січня 2009 у Wayback Machine.], April 2007
  18. ↑ Jo Walton Reads [Архівовано 7 травня 2015 у Wayback Machine.] at Tor.com
  19. ↑ Printed, according to the Salt Lake County library catalog, http://www.slcolibrary.org/ [Архівовано 4 жовтня 2016 у Wayback Machine.], «in a limited hardcover edition of 800 copies»
  20. ↑ 2014 James Tiptree, Jr. Award. James Tiptree, Jr. Literary Award. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 4 жовтня 2016.
  21. ↑ The 2015 World Fantasy Award Nominees Have Been Announced! [Архівовано 29 березня 2016 у Wayback Machine.], at Tor.com; published July 8, 2015; retrieved July 25, 2015
  22. ↑ 2015 Aurora Awards Nominees [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.], at Locus Online; published May 26, 2015; retrieved November 29, 2015
  23. ↑ Огляд [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.] Пол Ді Філіппо
  24. ↑ Story Behind the Book: Volume 1 — Essays on Writing Speculative Fiction out now!. Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 4 жовтня 2016.

Посилання


  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  3. ↑ а б Katalog der Deutschen Nationalbibliothek

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).