YaChudo

Орв'яниця

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

село Орв'яниця
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Сарненський район
Тер. громада Дубровицька міська громада
Код КАТОТТГ UA56080070270035368 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с Орв'яниця 
Основні дані
Засноване 1769[2]
Населення 1945 (01.01.2011)[1]
Площа 2,19 км²[2]
Густота населення 914,16[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34163[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°29′51.61″ пн. ш. 26°32′31.02″ сх. д. / 51.4976694° пн. ш. 26.5419500° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		149[джерело?] м
Водойми річка Горинь[2]
Місцева влада
Адреса ради 34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, буд. 16
Сільський голова Красько Владислав
Карта
Орв'яниця. Карта розташування: Україна
Орв'яниця
Орв'яниця
Орв'яниця. Карта розташування: Рівненська область
Орв'яниця
Орв'яниця
Мапа
Мапа

CMNS: Орв'яниця у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Орв'я́ниця — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області[2]. До 2020 підпорядковувалося Соломіївській сільській раді[2]. Населення налічує 1945 осіб (2011)[1], 1821 особа (2019)[3]. Розташоване над річкою Горинь[4], за 130 км від Рівного[4].

Назва

Назва поселення є одним із свідчень про розвиток сільського господарства на території Рівненщини, оскільки слово орива означає «виоране поле», «землю яку можна обробляти»[5]. Польською мовою згадується як Orwianica[6], російською — як Орвяница[7].

Географія

Розташоване над річкою Горинь[4] (на її лівому березі), на півдні Дубровицької міської громади[5], за 130 км від Рівного[4].

Площа села — 2,19 км²[2]. Поблизу села — річка Горинь[2]. Станом на 2017 рік згідно з дослідженням антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину екологічна ситуація в селі характеризувалася як «передкризова»[8].

Історія

Орв'яниця на мапах
Село Орв'яниця[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)
Орв'яниця[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
Орв'яниця[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)
Орв'яниця[ком. 4] на російській топографічній карті 1915 року (рос.)

Засноване в 1769 році[2]. До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії[7]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки[9][10].

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі[11]. У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[6]. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства[12]. У 1936 році входило до однойменної громади[13].

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби[14]. Загалом встановлено 187 жителів Орв'яниці, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 84 загинуло, 88 було репресовано[15].

У 1947 році село Орв'яниця підпорядковувалося Орв'яницькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР[16]. Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 7 господарств колгоспу ім. Леніна села Орв'яниця були занесені у список «бандпосібницьких» і підлягали виселенню за межі УРСР[17].

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога[18]. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення[ком. 5][20]. На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,15 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 3,59 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,37 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 122 мбер, з якої: зовнішнього — 28 мбер, загальна від радіонуклідів — 94 мбер (з них Cs — 83 мбер)[21].

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади[22].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубровицького району, село увійшло до складу новоутвореного Сарненського району[23].

Населення

Зміни населення
РікНаселення±% за р.
1859[24]503—    
1897[25]1016+1,87 %
1906[7]1167+1,55 %
1921[6]1457+1,49 %
1989[26]2041+0,50 %
1993[21]2030−0,14 %
2001[27]1996−0,21 %
2011[1]1945−0,26 %
2017[28]1859−0,75 %
Динаміка населення

Станом на 1859 рік, у власницькому селі Орв'яниця налічувалося 61 двір та 503 жителів (245 чоловіків і 258 жінок), з них 498 православних і 5 юдеїв[24]. Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 138 домів та 726 жителів[4]. За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1016 осіб, з них: 495 чоловіків та 521 жінка; 983 православні[25]. Станом на 1906 рік у селі було 220 дворів та мешкало 1167 осіб[7].

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 248 будинків та 1457 мешканців, з них: 730 чоловіків та 727 жінок; 1413 православних, 34 юдеї та 10 римо-католиків; 1419 українців, 28 євреїв та 10 поляків[6]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2041 особа, з яких 967 чоловіків та 1074 жінки[26]. На кінець 1993 року в селі мешкало 2030 жителів, з них 667 — дітей[21].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1996 осіб[27]. Густота населення — 914,16 особи/км²[2]. Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1945 осіб[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[29]:

Мова Відсоток
українська 99,35 %
російська 0,30 %
вірменська 0,25 %
білоруська 0,10 %

Вікова і статева структура

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік)[30]:

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 211 208 419
18-39 307 278 585
40-59 278 273 551
60+ 189 201 390
Разом 985 960 1945

Соціально-економічні показники

Працездатність (станом на 2011 рік)[31]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1945
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
563 29 579 30 1142 59 192 9 197 10 389 21
Зайнятість (станом на 2011 рік)[32]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1945
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
21 4 52 10 73 13 131 24 103 19 234 42
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[33]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
1496 426 633 - - 140 14 3 8 30 96 - 4 5

Політика

Органи влади

До 2020 року місцеві органи влади були представлені Соломіївською сільською радою[2].

Вибори

Село входить до виборчого округу № 155[34]. У селі розташована виборча дільниця № 560289[34]. Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1496 осіб[1].

Культура

У селі працює Орв'яницький сільський будинок культури на 130 місць[35]. Діє Орв'яницька публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 24 577 книг та яка має 30 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 830 осіб[36].

В Орв'яниці серед низки інших сіл було поширеним виготовлення серпанкових тканин[37][38]. У селі зафіксована унікальний термін «заігрини» як назви дошлюбної традиції. Саме слово «заігрини» означає початок шлюбного дійства[39]. Для Орв'яниці, як і для багатьох інших сіл Правобережного Полісся, характерні особливі народні уявлення про лелеку (буська), які досліджувалися науковцями[40].

Релігія

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Святого Миколая містечка Домбровиця Домбровицької волості Ровенського повіту[41], яка з 1840-х років діяла вже як православна[42].

Сьогодні у селі діє православна Свято-Троїцька церква[43][44]. 17 лютого 2019 року громада села на парафіяльних зборах одноголосно ухвалила рішення про перехід з Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України (у попередньому опитуванні за перехід до ПЦУ проголосували 866 жителів села, 6 — проти)[44][45].

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада Свято-Троїцької парафії ПЦУ[45] 25 вересня 1991 100 Церква [46]
Релігійна громада ЄХБ ЄХБ 27 лютого 1995 40 Молитовний будинок [46]
     — православні,      — протестантські.

Освіта

У селі діє Орв'яницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступені[47]. У 2011 році в ній навчалося 335 учнів (із 625 розрахованих) та викладало 36 учителів[47]. Дошкільна освіта представлена дитячим садком "Орв'яницький дошкільний навчальний заклад «Казка»", у якому станом на 2011 рік навчалося 62 дитини і працювало 8 учителів та вихователів[48].

Спорт

ФК «Старт»

ФК «Старт» 3 квітня 2016 року. Суперкубок Дубровицького району

В селі діє футбольний клуб «Старт», заснований у 1980 році. Головним тренером станом на 2016 рік є Василь Мельник. До 1980 року місцева футбольна команда носила назву «Горинь».

Досягнення та нагороди

Чемпіонат Дубровицького району з футболу

  • Чемпіони району 2011/12, 2012/13, … 2015/16
  • 2010/11 … 2016/17

Кубок Дубровицького району з футболу

  • Володарі кубка 2015
  • 2011

Суперкубок Дубровицького району з футболу

  • Володарі Суперкубка 2013, … 2015

Кубок «Пролісок»

  • … 2016

Інфраструктура

У селі наявний сквер площею 500 м²[49]. Наявне відділення поштового зв'язку[50]. Також в одній споруді з поштою є аптека і медичний пункт. У селі є 6 крамниць, 1 з яких є державним.

Особистості

Відомі мешканці

Примітки

Коментарі

  1. ↑ рос. [деревня] Орваница, 55 дворів.
  2. ↑ рос. Орваница, 60 дворів.
  3. ↑ нім. Orwianica, 137 дворів.
  4. ↑ рос. Орваница, 137 дворів.
  5. ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[19]

Джерела

  1. ↑ а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 4.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п с Орв'яниця // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
  3. ↑ https://dostup.org.ua/request/80587/response/224472/attach/26/.pdf?cookie_passthrough=1[недоступне посилання]
  4. ↑ а б в г д Орв'яниця // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 183.
  5. ↑ а б Яроменко О. В. Соціально-економічна зумовленість назв населених пунктів Рівненщини / О. В. Яроменко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. — Луцьк, 2009. — № 8. — С. 113–116. Архівовано з джерела 18 лютого 2019. Процитовано 2019-02-17.
  6. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 59. (пол.)
  7. ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 204. (рос.)
  8. ↑ Легкий, В. В.; Ковалевський, С. Б. (30 листопада 2017). ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ ВНАСЛІДОК НЕСАНКЦІОНОВАНОГО ВИДОБУТКУ БУРШТИНУ. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477.
  9. ↑ ІАУ, 1980, p. 55.
  10. ↑ Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
  11. ↑ ІАУ, 1980, p. 57.
  12. ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649[недоступне посилання] (пол.)
  13. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77-78. (пол.)
  14. ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
  15. ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 179. — ISBN 978-966-8424-79-3.
  16. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  17. ↑ Із криниці печалі. — Рівне : Азалія, 1996. — Т. 3. — С. 38-39. — (Реабілітовані історією)
  18. ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  19. ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019.
  20. ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  21. ↑ а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  22. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 3 жовтня 2021.
  23. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  24. ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 648-657. (рос. дореф.)
  25. ↑ а б Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, p. 25.
  26. ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  27. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  28. ↑ КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  29. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  30. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
  31. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 10.
  32. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 13.
  33. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 42.
  34. ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
  35. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 55.
  36. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 58.
  37. ↑ Локшук, І. М. (2014). Осередки традиційного художнього ткацтва рівненського Полісся кінця XIX — початку XXI століття. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв . Мистецтвознавство. Архитектура (7): 26. ISSN 1993-6400.
  38. ↑ Чий серпанок? Коли вирішать, запросять ЮНЕСКО. rivnepost.rv.ua (укр.). Рівне вечірнє. 24.09.2015. Процитовано 17.02.2019.
  39. ↑ Несен, Ірина (29.09.2016). ВЕСІЛЬНИЙ РИТУАЛ СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ: ТРАДИЦІЙНА СТРУКТУРА ТА РЕЛІКТОВІ ФОРМИ (середина ХІХ–ХХ ст.). Вісник Львівського університету. Серія історична (укр.). 0 (43): 294. Процитовано 17.02.2019.
  40. ↑ Несен, І. (2008). Лелека в народних уявленнях Правобережного Полісся. Сіверянський літопис (укр.) (5): 121—127. Процитовано 16 жовтня 2019.
  41. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. Архівовано з джерела 18 червня 2018
  42. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 427.
  43. ↑ ЙОГО ПОКЛИКАННЯ – СЛУЖІННЯ БОГУ І ЛЮДЯМ!. Моє полісся (ua) . Процитовано 17.02.2019.
  44. ↑ а б На Рівненщині ще п'ять громад УПЦ МП сьогодні перейшли до ПЦУ | Рівненські новини. www.rivnenews.com.ua. Рівненські новини. 17.02.2019. Процитовано 17.02.2019.
  45. ↑ а б Перша у Дубровицькому районі: як громади переходили до ПЦУ у цю неділю - UA: РІВНЕ. rv.suspilne.media. Процитовано 16 жовтня 2019.
  46. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011.
  47. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 51.
  48. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 53.
  49. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 64.
  50. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 71.
  51. ↑ 26 серпня запрошуємо на мотобол!. polissya.net. Арт-медіа Полісся. Процитовано 17.02.2019.
  52. ↑ . Новини - Газета. rivnepost.rv.ua (укр.). Рівне вечірнє. 17.08.2012. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17.02.2019.
  53. ↑ Ліки від самотності. www.golos.com.ua (укр.). Голос України. Процитовано 17.02.2019.
  54. ↑ ЧИШКО ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ. resource.history.org.ua. Інститут історії України НАН України. Процитовано 17.02.2019.

Книги

Офіційні дані та нормативно-правові акти

Мапи

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Література

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орв'яниця

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).