YaChudo

Оксид хрому(VI)

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Оксид хрому(VI)
Систематична назва Хром(VI) оксид
Інші назви триоксид хрому, хромовий ангідрид
Ідентифікатори
Номер CAS 1333-82-0
Номер EINECS 215-607-8 Редагувати інформацію у Вікіданих
ChEBI 48240 Редагувати інформацію у Вікіданих
RTECS GB6650000 Редагувати інформацію у Вікіданих
SMILES O=[Cr](=O)=O[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
InChI InChI=1S/Cr.3O Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Бельштейна 10773376 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Ґмеліна 15491 Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молекулярна формула CrO3
Молярна маса 99,994 г/моль
Зовнішній вигляд темно-червоні кристали
Густина 2,7 г/см³[2]
Тпл 197 °C[2]
Ткип 250 °C (розкл.)[2]
Розчинність (вода) 169 г у 100 г H2O (25 °C)[2]
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
-292,9 Дж/моль[3]
Ст. ентропія So
298
266,2 Дж/(моль·K)[3]
Теплоємність, co
p
56,0 Дж/(моль·K)[3]
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Хром(VI) окси́д, окси́д хро́му(VI) — неорганічна сполука, оксид складу CrO3. За звичайних умов є темно-червоними, парамагнітними кристалами. При нагріванні переходить у газуватий стан і розкладається. Проявляє сильні окисні та кислотні властивості.

Застосовується як окисник в органічному синтезі та в медицині як антисептик.

Поширення у природі

Мінерал крокоїт

У вільному стані оксид хрому не зустрічається. Він поширений у складі деяких природних хроматів та дихроматів, зокрема, крокоїту PbCrO4, хроматиту CaCrO4 та лопециту K2Cr2O7.

Фізичні властивості

Оксид хрому(VI) являє собою темно-червоні (з фіолетовим відтінком), парамагнітні кристали. При нагріванні вище 250 °C перетворюється на червону пару. За підвищених температур поступово розкладається із виділенням кисню.

Розчинність сполуки у воді мало залежить від температури: при 0 °C розчинність складає 62,2 %, а при 100 °C — 67,9 %.[4]

Отримання

Оксид хрому синтезують дією води на хроміл хлорид, а також обробкою концентрованих розчинів хроматів, дихроматів надлишком конц. сульфатної або гексафторосилікатної кислот.

C r O 2 C l 2 + H 2 O ⇆ C r O 3 + 2 H C l {\displaystyle \mathrm {CrO_{2}Cl_{2}+H_{2}O\leftrightarrows CrO_{3}+2HCl} }
K 2 C r O 4 + 2 H 2 S O 4 ( c o n c . ) → 75 − 90 o C C r O 3 + 2 K H S O 4 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {K_{2}CrO_{4}+2H_{2}SO_{4}(conc.){\xrightarrow {75-90^{o}C}}CrO_{3}+2KHSO_{4}+H_{2}O} }
K 2 C r 2 O 7 + H 2 S O 4 ( c o n c . ) → 2 C r O 3 + K 2 S O 4 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {K_{2}Cr_{2}O_{7}+H_{2}SO_{4}(conc.)\rightarrow 2CrO_{3}+K_{2}SO_{4}+H_{2}O} }
K 2 C r O 4 + H 2 [ S i F 6 ] → C r O 3 + K 2 [ S i F 6 ] + H 2 O {\displaystyle \mathrm {K_{2}CrO_{4}+H_{2}[SiF_{6}]\rightarrow CrO_{3}+K_{2}[SiF_{6}]+H_{2}O} }

Хімічні властивості

Оксид хрому є нестійкою сполукою, при нагріванні поетапно розкладається з утворенням оксидів CrO2,67 (або Cr3O8, будова (CrV2CrVI)O8), CrO2,625 (або Cr8O21, будова CrIII2(Cr2O7)3), CrO2,5 (або Cr2O5), CrO2,4 (або Cr5O12, будова CrIII2(CrO4)3), CrO2, Cr2O3.

C r O 3 → 220 o C C r O 2 , 67 + O 2 {\displaystyle \mathrm {CrO_{3}{\xrightarrow {220^{o}C}}CrO_{2,67}+O_{2}} }
C r O 2 , 67 → 280 o C [ C r O 2 , 625 + C r O 2 , 5 + C r O 2 , 4 ] + O 2 → 370 o C C r O 2 + O 2 {\displaystyle \mathrm {CrO_{2,67}{\xrightarrow {280^{o}C}}[CrO_{2,625}+CrO_{2,5}+CrO_{2,4}]+O_{2}{\xrightarrow {370^{o}C}}CrO_{2}+O_{2}} }
4 C r O 2 → 500 o C 2 C r 2 O 3 + O 2 {\displaystyle \mathrm {4CrO_{2}{\xrightarrow {500^{o}C}}2Cr_{2}O_{3}+O_{2}} }

Проявляє сильні кислотні властивості. Розчиняючись у воді, утворює дихроматну кислоту, а при її концентруванні — трихроматну (H2Cr3O10) і тетрахроматну (H2Cr4O13) кислоти. При розведенні розчинів ці кислоти можуть деградувати до хроматної.

n C r O 3 + H 2 O → H 2 C r n O 3 n + 1 {\displaystyle \mathrm {nCrO_{3}+H_{2}O{\xrightarrow {}}H_{2}Cr_{n}O_{3n+1}} } (n = 2÷4)

Оксид взаємодіє з розчинами лугів та амоніаку:

C r O 3 + 2 N a O H → N a 2 C r O 4 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {CrO_{3}+2NaOH\rightarrow Na_{2}CrO_{4}+H_{2}O} }
2 C r O 3 + 2 N H 4 O H → ( N H 4 ) 2 C r 2 O 7 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {2CrO_{3}+2NH_{4}OH\rightarrow (NH_{4})_{2}Cr_{2}O_{7}+H_{2}O} }

Хлороводень та концентровані розчини хлоридної кислоти утворюють з оксидом хрому хроміл хлорид:

C r O 3 + 2 H C l → C r O 2 C l 2 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {CrO_{3}+2HCl\rightarrow CrO_{2}Cl_{2}+H_{2}O} }

Взаємодіючи з фтором, утворює фторид хрому (V):

2 C r O 3 + 5 F 2 → > 300 o C 2 C r F 5 + 3 O 2 {\displaystyle \mathrm {2CrO_{3}+5F_{2}{\xrightarrow {>300^{o}C}}2CrF_{5}+3O_{2}} }

Окиснює багато ковалентних сполук (у розчинах):

2 C r O 3 + 3 H 2 S → 2 C r ( O H ) 3 + 2 S ↓ {\displaystyle \mathrm {2CrO_{3}+3H_{2}S\rightarrow 2Cr(OH)_{3}+2S\downarrow } }
Окиснення етанолу оксидом хрому(VI)

Окисні властивості оксиду використовуються в органічній хімії — наприклад, для синтезу альдегідів та кетонів з первинних та вторинних спиртів відповідно. У той час, як реакція із вторинними спиртами зупиняється на стадії утворення кетонів, альдегіди далі окиснюються до карбонових кислот.

3 R C H 2 O H + 4 C r O 3 + 12 H + → 3 R C O O H + 4 C r 3 + + 9 H 2 O {\displaystyle \mathrm {3RCH_{2}OH+4CrO_{3}+12H^{+}\rightarrow 3RCOOH+4Cr^{3+}+9H_{2}O} }
3 R 1 ( C H O H ) R 2 + 2 C r O 3 + 6 H + → 3 R 1 ( C O ) R 2 + 2 C r 3 + + 6 H 2 O {\displaystyle \mathrm {3R^{1}(CHOH)R^{2}+2CrO_{3}+6H^{+}\rightarrow 3R^{1}(CO)R^{2}+2Cr^{3+}+6H_{2}O} }

Реакція проходить надзвичайно енергійно, можливе навіть самозаймання реакційної суміші.

Токсичність

Оксид хрому — отруйна речовина. При вдиханні оксиду (у газуватому стані) можлива поява болю у горлі, кашлю, утрудненого дихання.

Твердий CrO3 є дуже їдкою речовиною. Потрапляючи у стравохід, може спричинити серйозні опіки рота, горла і шлунку, що призводить до смерті. Може призвести до сильного гастроентериту, судом м'язів, аномальної кровотечі, гарячки, ураження печінки та гострої ниркової недостатності.

Доза понад 0,6 г є летальною.

Застосування

Використовується як ефективний окисник у хімічних синтезах та антисептик у медицині. Застосовується як пігмент у виготовленні кераміки та скла.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Chromium trioxide
  2. ↑ а б в г За тиску 101,3 кПа
  3. ↑ а б в Для газуватого оксиду CrO3
  4. ↑ Числове позначення розчинністі є відношенням маси розчиненої речовини до маси розчину, виражене у відсотках.

Посилання

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : "Мир", 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)
  • Чирва В. Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. Органічна хімія. — Львів : БаК, 2009. — 996 с. — ISBN 966-7065-87-4.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).