YaChudo

Оксид азоту(V)

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

Оксид азоту(V)

На шпателі
Інші назви геміпентаоксид азоту,
півп'яти оксид азоту
Ідентифікатори
Номер CAS 10102-03-1
Номер EINECS 233-264-2 Редагувати інформацію у Вікіданих
ChEBI 29802 Редагувати інформацію у Вікіданих
SMILES [N+](=O)([O-])O[N+](=O)[O-][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
InChI InChI=1S/N2O5/c3-1(4)7-2(5)6 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Ґмеліна 2466 Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молекулярна формула N2O5
Молярна маса 108,010 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали
Густина 2,0 г/см³[2]
Ткип 33 °C (сублімація)[2]
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
-41,3 Дж/моль (тв.)
13,3 Дж/моль (газ)
Ст. ентропія So
298
178,2 Дж/(моль·K) (тв.)
355,7 Дж/(моль·K) (газ)
Теплоємність, co
p
143,1 Дж/(моль·K) (тв.)
95,3 Дж/(моль·K) (газ)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д азо́ту(V), нітроге́н(V) окси́д — неорганічна сполука складу N2O5. За звичайних умов є білою кристалічною речовиною, що повільно розкладається та сублімує за 33 °C. Сполука проявляє сильні окисні властивості.

Отримання

Основним способом синтезу оксиду азоту(V) є дегідратація концентрованої нітратної кислоти оксидом фосфору(V):

2 H N O 3 ( c o n c . ) + P 2 O 5 → − 10 o C N 2 O 5 + 2 H P O 3 {\displaystyle \mathrm {2HNO_{3(conc.)}+P_{2}O_{5}{\xrightarrow {-10^{o}C}}N_{2}O_{5}+2HPO_{3}} }

Вихідна нітратна кислота попередньо охолоджується і згодом обережно дегідратується надлишком P2O5. Продукти реакції відганяються із реактору у струмені кисню з невеликою кількістю озону.[3] Таким чином можна синтезувати близько 80 г оксиду азоту зі 150 г кислоти.

Також застосовується метод окиснення нітрату срібла(I) хлором або POCl3:

4 A g N O 3 + 2 C l 2 → 0 o C , [ C C l 4 ] 2 N 2 O 5 + O 2 + 4 A g C l {\displaystyle \mathrm {4AgNO_{3}+2Cl_{2}{\xrightarrow {0^{o}C,[CCl_{4}]}}2N_{2}O_{5}+O_{2}+4AgCl} }
6 A g N O 3 + P O C l 3 → 3 N 2 O 5 + A g 3 P O 4 + 3 A g C l {\displaystyle \mathrm {6AgNO_{3}+POCl_{3}\rightarrow 3N_{2}O_{5}+Ag_{3}PO_{4}+3AgCl} }

Менш поширеним є окиснення охолодженого рідкого тетроксиду N2O4 озоном (у суміші з киснем):

N 2 O 4 + O 3 → N 2 O 5 + O 2 {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{4}+O_{3}\rightarrow N_{2}O_{5}+O_{2}} }

Хімічні властивості

Ця сполука є потужним окислювачем і може бурхливо реагувати з різними речовинами, включаючи метали, неметали та органічні матеріали.[4]

Оксид азоту(V) є стійким лише за температур нижче 10 °C, в іншому випадку він поступово розкладається, інколи із вибухом:

2 N 2 O 5 → 4 N O 2 + O 2 {\displaystyle \mathrm {2N_{2}O_{5}\rightarrow 4NO_{2}+O_{2}} }

N2O5 легко розчиняється у воді, утворюючи нітратну кислоту; реагуючи з гідроксидами та деякими оксидами, утворює відповідні нітрати:

N 2 O 5 + H 2 O → 2 H N O 3 {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+H_{2}O\rightarrow 2HNO_{3}} }
N 2 O 5 + 2 N a O H → 2 N a N O 3 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+2NaOH\rightarrow 2NaNO_{3}+H_{2}O} }
N 2 O 5 + 2 N H 3 ⋅ H 2 O → 2 N H 4 N O 3 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+2NH_{3}\cdot H_{2}O\rightarrow 2NH_{4}NO_{3}+H_{2}O} }
3 N 2 O 5 + A l 2 O 3 → 35 − 40 o C 2 A l ( N O 3 ) 3 {\displaystyle \mathrm {3N_{2}O_{5}+Al_{2}O_{3}{\xrightarrow {35-40^{o}C}}2Al(NO_{3})_{3}} }

При взаємодії з пероксидом водню оксид азоту частково окиснюється з утворенням пероксонітратної кислоти:

N 2 O 5 + H 2 O 2 → − 80 o C H N O 4 + H N O 3 {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+H_{2}O_{2}{\xrightarrow {-80^{o}C}}HNO_{4}+HNO_{3}} }

Реагуючи з металами та неметалами, проявляє сильні окисні властивості:

N 2 O 5 + N a → N a N O 3 + N O 2 {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+Na\rightarrow NaNO_{3}+NO_{2}} }
N 2 O 5 + 5 C u → 500 o C N 2 + 5 C u O {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+5Cu{\xrightarrow {500^{o}C}}N_{2}+5CuO} }
N 2 O 5 + I 2 → N 2 + I 2 O 5 {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+I_{2}\rightarrow N_{2}+I_{2}O_{5}} }

У твердому стані сполука має іонну структуру (NO2+)(NO3-), що дозволяє їй утворювати складні комплекси нітронію:

N 2 O 5 + H C l O 4 → [ N O 2 ] + C l O 4 − + H N O 3 {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+HClO_{4}\rightarrow [NO_{2}]^{+}ClO_{4}^{-}+HNO_{3}} }
N 2 O 5 + 2 S O 3 → [ N O 2 ] 2 + [ S 2 O 7 ] 2 − {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+2SO_{3}\rightarrow [NO_{2}]_{2}^{+}[S_{2}O_{7}]^{2-}} }
N 2 O 5 + N a F → [ N O 2 ] + F − + N a N O 3 {\displaystyle \mathrm {N_{2}O_{5}+NaF\rightarrow [NO_{2}]^{+}F^{-}+NaNO_{3}} }

Використання

Нітроген (V) оксид використовується як нітрувальний агент у сучасній синтетичній органічній хімії. Також його використовують для виготовлення вибухівки та окислювач у високопаливних ракетах.[5]

Небезпека

Оксид азоту(V) токсичний, при ковтанні та може викликати печіння в роті. Контакт зі шкірою може викликати подразнення.[6]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Nitrogen pentoxide
  2. ↑ а б За тиску 101,3 кПа
  3. ↑ Складові установки для синтезу не повинні мати компонентів з органічних матеріалів задля уникнення їхнього окиснення озоном та забруднення продуктів синтезу.
  4. ↑ Dinitrogen pentoxide | chemical compound | Britannica. www.britannica.com (англ.). 25 червня 2026. Процитовано 27 жовтня 2026.
  5. ↑ Dinitrogen Pentoxide Formula - Structure, Properties, Uses, Sample Questions. GeeksforGeeks (англ.). 30 липня 2022. Процитовано 2 вересня 2026.
  6. ↑ Nitrogen pentoxide | 10102-03-1. ChemicalBook (англ.). Процитовано 27 жовтня 2026.

Джерела

  • Greenwood N. N., Earnshaw A. Chemistry of the Elements. — 2nd. — Oxford : Butterworth-Heinemann, 1997. — 1341 p. — ISBN 0-7506-3365-4. (англ.)
  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Handbook of Preparative Inorganic Chemistry / G. Brauer. — 2nd. — New York : Academic Press, 1963. — Vol. 1. — 1859 p. (англ.)
  • Thiemann M., Scheibler E., Wiegand K. W. Nitric Acid, Nitrous Acid, and Nitrogen Oxides // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 45—46. — DOI:10.1002/14356007.a17_293. (англ.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).