YaChudo

Ніїхау

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Ніїхау
англ. Niʻihau Редагувати інформацію у Вікіданих

Карта
Географія
21°54′00″ пн. ш. 160°10′00″ зх. д. / 21.9° пн. ш. 160.16666666667° зх. д.
АкваторіяТихий океан Редагувати інформацію у Вікіданих
Група островівГавайські острови Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа179,9 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина29 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Ширина10 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Берегова лінія81 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Найвища точка380 м і 381 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна
 США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Адм. одиницяКауаї Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення130 осіб (2009) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ніїхау. Карта розташування: Гаваї
Ніїхау
Ніїхау
Ніїхау (Гаваї)
Мапа

CMNS: Ніїхау у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ніїхау (англ. Niihau) — сьомий за розміром острів архіпелагу Гавайські острови, розташований за 29 км на захід від Кауаї.

Географія

Острів має площу приблизно 179,9 км², ширину — 10 км, довжину — 30 км. Висота над рівнем моря — 381 м.

Із 1864 року острів належить родині Робінсон. Ніїхау часто називають «Забороненим островом», тому що відвідини острова дозволені лише членам родини Робінсон і мешканцям острова, а також державним службовцям і персоналу Військово-морських сил США.

Населення

Зміна чисельності населення острова:

Роки 2000 2009 2010
Населення, осіб 160 130 170[2]

Історія

Карта затоки Ям і острова Ніїхау з журналу капітана Джорджа Діксона, 1788 рік

До об’єднання Гавайського королівства під владою Камеамеа I Ніїхау перебував під управлінням вождів. Кахелелані був першим з алії Ніїхау. Його ім’ям нині називають Niʻʻihau kahelelani — мушлі пука виду «бородавчастий тюрбан» (Leptothyra verruca), які використовуються для виготовлення знаменитих прикрас із мушель Ніїхау.[3][4]

Каеʻокулані був правителем північного Ніїхау, який об’єднав острів після перемоги над своїм суперником — вождем Кавайхоа. Кам’яна стіна, що простягалася через чверть південного краю острова, позначала кордони між двома вождями: землі Каеʻо визначалися чорним камінням, а землі Кавайхоа — білим. Зрештою відбулася велика битва, відома як Pali Kamakaui.

Двоє братів Каеʻо з острова Мауї — Каʻіана та його зведений брат Каехекілі II, король Мауї, — воювали на боці Каеʻо, і Ніїхау було об’єднано під його владою. Кавайхоа заслали на південний край острова, а Каеʻо переїхав у центральну частину, щоб правити. Каеʻо одружився з королевою Камакахелей, і в 1790 році народився майбутній король Ніїхау та Кауаї — Каумуалії. Вважається, що Кауаї та Ніїхау мали «найвищі родові лінії» серед Гавайських островів.[5]

Камеамеа до 1795 року зумів об’єднати всі острови, окрім Кауаї та Ніїхау.[6] Дві спроби завоювати ці острови завершилися невдачею, і Камеамеа зазнав значних втрат: узбережжя східного Кауаї були вкриті тілами загиблих.[7]

У 1810 році Камеамеа зібрав великий флот, і Каумуалії — останній незалежний aliʻi — здався, щоб уникнути подальшого кровопролиття. Після смерті Камеамеа в 1819 році незалежність знову стала можливою, але її було знищено, коли його вдова Кааʻгуману викрала Каумуалії й змусила його одружитися з нею. Відтоді Ніїхау залишався частиною об’єднаного Гавайського королівства.

Група мешканців поселення Пууваї-Біч, Ніїхау, 1885 рік. Фото Френсіса Сінклера

Елізабет Макгатчісон Сінклер (1800–1892) придбала Ніїхау та частину Кауаї у Камеамеа V у 1864 році за 10 000 доларів США золотом (приблизно 1,75 млн доларів станом на липень 2025 року). Сінклер обрала Ніїхау серед інших варіантів, зокрема Вайкікі та Перл-Гарбор. Близько 1875 року населення Ніїхау становило приблизно 350 корінних гавайців і 20 000 овець.[8]

Цей період ознаменував кінець традиції гавайського плетіння циновок, яким славився Ніїхау. Makaloa (Cyperus laevigatus), місцева рослина родини осокових, росла на берегах трьох періодичних озер Ніїхау.[9] Її стебла використовували для виготовлення moena makaloa — циновок, які вважалися «найкращими спальних циновок у Полінезії». Вони цінувалися як aliʻi, так і іноземцями, однак наприкінці XIX століття ця традиція зникла через демографічні, культурні, економічні та екологічні зміни.[10]

У 1915 році онук Сінклерів Обрі Робінсон закрив острів для більшості відвідувачів. Навіть родичі мешканців могли потрапити на Ніїхау лише за спеціальним дозволом. Після смерті Обрі у 1939 році острів перейшов до його сина Ейлмера, а у 1968 році — до молодшого брата Ейлмера, Лестера. Після смерті дружини Лестера Гелен співвласниками острова стали його сини — Брюс Робінсон і Кіт Робінсон, нинішні власники.[11]

Родина Робінсонів неодноразово ставала об’єктом критики через суворі правила, запроваджені для мешканців острова, значною мірою під контролем дружини Брюса Робінсона — Леяни Робінсон. Ці правила включають заборону алкоголю й сигарет, заборону спілкування зі ЗМІ, постійну заборону повернення на острів для тих, хто залишив його надовго, а також заборону чоловікам носити довге волосся й бороди.[12] На острові відсутні електропостачання та водопровід.[13]

Інцидент на Ніїхау

Ніїхау став місцем події, що сталася невдовзі після нападу на Перл-Гарбор і відома як Інцидент на Ніїхау. 7 грудня 1941 року японський пілот, чий літак Mitsubishi A6M Zero було пошкоджено, здійснив аварійну посадку на острові, сподіваючись зустріти рятувальний підводний човен.[14] Пілота затримали, згодом він утік за допомогою місцевих жителів японського походження, але невдовзі був убитий.[15]

Попри добровільну ізоляцію, Ніїхау має тривалі зв’язки зі Збройними силами США, що тривають з 1924 року.[11] На острові є невеликий об’єкт ВМС США. Постійного військового персоналу там немає, однак американські військові використовували острів для підготовки підрозділів сил спеціальних операцій, залучаючи мешканців Ніїхау як «ворожих» слідопитів.[16]

Клімат

Клімат Пуʻуваї
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 26 26 27 28 28 29 30 31 31 30 28 27 28
Середня температура, °C 22 22 22,5 23,5 23,5 25 25,5 26,5 26,5 25,5 24 23 24
Середній мінімум, °C 18 18 18 19 19 21 21 22 22 21 20 19 20
Норма опадів, мм 75 38 39 19 16 8.4 13 16 21 60 70 71 445
Джерело: «The Weather Channel» [17]

Галерея

Примітки

  1. ↑ archINFORM — 1994.
  2. ↑ Profile of General Population and Housing Characteristics: 2010 Demographic Profile Data (PDF). US Census Bureau. Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2015. Процитовано 24 грудня 2020.
  3. ↑ Tava та Keale, 1998, p. 13.
  4. ↑ Kam, Nadine (17 травня 2004). The real deal: Genuine Niihau shells have lasting quality. Features. Honolulu Star-Bulletin. Архів оригіналу за 19 серпня 2007. Процитовано 21 липня 2007.
  5. ↑ Tava та Keale, 1998, pp. 13—14.
  6. ↑ Coulter, John Wesley (1964). Great Britain in Hawaii: The Captain Cook Monument. The Geographical Journal. 130 (2): 256—261. doi:10.2307/1794586.
  7. ↑ Gay, Lawrence Kainoahou (1981). Tales of the forbidden island of Niʻihau. с. 17.
  8. ↑ Bird, Isabella L. (2006). The Hawaiian Archipelago. с. 212.
  9. ↑ Joesting, Edward (1988). Kauai: The Separate Kingdom. с. 188.
  10. ↑ Van Dyke, Peter (2001). {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  11. ↑ а б Mangieri, Gina (22 червня 2009). Niihau: Past, Present and Future (Television production). KHON-TV (report with video). Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 6 липня 2010. Partial transcript/monograph online in 12 parts
  12. ↑ Hawaii’s Forbidden Island and the Real-Life Swiss Family Robinson who Controls it. Messy Nessy Chic (амер.). 3 вересня 2021. Процитовано 11 листопада 2024.
  13. ↑ Dive Niihau the Forbidden Island | Scuba in Kauai. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  14. ↑ {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  15. ↑ Інцидент на Ніїхау слугує тлом для роману Caroline Paul East Wind, Rain (2006) та вступного розділу книги Michelle Malkin In Defense of Internment.
  16. ↑ Sommer, 1999
  17. ↑ Puuwai, HI Monthly Weather Forecast. The Weather Channel. Процитовано 7 травня 2018.

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).