YaChudo

Ніль-ідеал

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

У теорії кілець, лівий, правий або двосторонній ідеал I кільця R називається ніль-ідеалом якщо всі його елементи нільпотентними, тобто для кожного a ∈ I {\displaystyle a\in I} існує натуральне число n для якого a n = 0. {\displaystyle a^{n}=0.} Якщо всі елементи кільця є нільпотентними (це можливо лише для кілець без одиниці), то кільце називають ніль-кільцем.

Приклади

  • Будь-який нільпотентний ідеал є ніль-ідеалом.
  • Якщо a є нільпотентним елементом комутативного кільця, то головний ідеал (a) є ніль-ідеалом. Для некомутативних кілець у загальному випадку це не так.
  • Нільрадикал комутативного кільця є прикладом ніль-ідеалу. Він є максимальним ніль-ідеалом комутативного кільця і будь-який ідеал є ніль-ідеалом тоді і тільки тоді, коли він є підмножиною нільрадикалу. Натомість для некомутативних кілець множина нільпотентних елементів може не бути ідеалом.
  • Перетин простих двосторонніх ідеалів кільця (простий радикал або радикал Бера) є ніль-ідеалом.
  • Простий радикал кільця ∏ i = 1 ∞ Z / 2 n Z {\displaystyle \prod _{i=1}^{\infty }\mathbb {Z} /2^{n}\mathbb {Z} } є ніль-ідеалом але не є нільпотентним ідеалом. Вказане кільце є комутативним тому простий радикал для нього є нільрадикалом і є множиною всіх нільпотентних елементів. Зокрема усі x n , {\displaystyle x_{n},} де в x n {\displaystyle x_{n}} усі елементи добутку є рівними 0 окрім 2 на позиції n є нільпотентними (оскільки x n n = 0 {\displaystyle x_{n}^{n}=0} ) і належать нільрадикалу. Проте цей ідеал не є нільпотентним оскільки для довільного натурального n виконується x k n ≠ 0 ,   ∀ k > n . {\displaystyle x_{k}^{n}\neq 0,\ \forall k>n.}

Властивості

  • Нехай A ⊂ B {\displaystyle A\subset B} — двосторонні ідеали кільця R. Якщо A є ніль-ідеалом кільця R, а B/A є ніль-ідеалом кільця R/A, то B є ніль-ідеалом кільця R.
Візьмемо довільний елемент x ∈ B . {\displaystyle x\in B.} Оскільки B/A є ніль-ідеалом, то існує натуральне число n для якого x n ∈ A . {\displaystyle x^{n}\in A.} Але A є ніль-ідеалом, тож існує натуральне число m для якого x n m = ( x n ) m = 0. {\displaystyle x^{nm}=(x^{n})^{m}=0.} Тому x є нільпотентним елементом.
  • Сума довільної сім'ї ніль-ідеалів є ніль-ідеалом.
Кожен елемент такої суми є сумою скінченної кількості елементів, тож достатньо довести твердження для скінченної кількості доданків і за індукцією лише для двох доданків. Нехай A і B — двосторонні ніль-ідеали. Тоді ( A + B ) / A ≃ A / ( A ∩ B ) . {\displaystyle (A+B)/A\simeq A/(A\cap B).} Ідеал A / ( A ∩ B ) {\displaystyle A/(A\cap B)} є очевидно ніль-ідеалом, тому і ( A + B ) / A {\displaystyle (A+B)/A} є ніль-ідеалом. Зважаючи, що за умовою A є ніль-ідеалом, то з попередньої властивості випливає, що і сума A і B є ніль-ідеалом.
  • З попередньої властивості випливає, що сума усіх ніль-ідеалів кільця є максимальним ніль-ідеалом. Він називається верхнім нільрадикалом кільця.
  • Не відомо чи є сума двох односторонніх ніль-ідеалів ніль-ідеалом. Дане твердження називається гіпотезою Кете.
  • Довільний односторонній ніль-ідеал є підмножиною радикала Джекобсона.
Розглянемо доведення для кілець з одиницею. Якщо r ∈ R {\displaystyle r\in R} — нільпотентний елемент, то 1 -r є оборотним. Справді, якщо r n = 0 {\displaystyle r^{n}=0} то ( 1 − r ) ( 1 + r + … + r n − 1 ) = 1. {\displaystyle (1-r)(1+r+\ldots +r^{n-1})=1.}
Якщо I є правим ніль-ідеалом, то для усіх i ∈ I , r ∈ R {\displaystyle i\in I,r\in R} елемент i r ∈ I {\displaystyle ir\in I} є нільпотентним і тому 1 − i r {\displaystyle 1-ir} є оборотним. Тому i належить радикалу Джекобсона. Для лівих ідеалів доведення аналогічне.
  • Для будь-якого правого кільця Артіна довільний ніль-ідеал є нільпотентним ідеалом.
Ця властивість є наслідком попередньої і того факту, що для артинових кілець радикал Джекобсона є нільпотентним. Для простоти припустимо, що в кільці є одиничний елемент. Із властивості обриву спадних послідовностей, послідовність степенів радикала Джекобсона стабілізується. Нехай всі достатньо великі степені радикала Джекобсона рівні A. Припустимо, що A = A 2 ≠ 0. {\displaystyle A=A^{2}\neq 0.} Із властивості Артіна випливає, що існує мінімальний правий ідеал L для якого L A =≠ 0 {\displaystyle LA=\neq 0} і відповідно λ ∈ L {\displaystyle \lambda \in L} для якого λ A ≠ 0. {\displaystyle \lambda A\neq 0.} Правий ідеал λ A {\displaystyle \lambda A} задовольняє властивості ( λ A ) A = λ A ≠ 0 {\displaystyle (\lambda A)A=\lambda A\neq 0} і λ A ⊂ L . {\displaystyle \lambda A\subset L.} Із мінімальності L випливає, що λ A = L . {\displaystyle \lambda A=L.} Зокрема для деякого a ∈ A {\displaystyle a\in A} маємо λ a = λ . {\displaystyle \lambda a=\lambda .} Але A є підмножиною радикала Джекобсона і тому a -1 є оборотним елементом. Тож λ = 0 , {\displaystyle \lambda =0,} що призводить до суперечності. Тому A, який є степенем радикала Джекобсона є нульовим ідеалом, що завершує доведення.

Див. також

Література

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).