Нура (річка)
| Нура | |
|---|---|
 | |
| 50°30′55″ пн. ш. 69°11′54″ сх. д. / 50.51527778° пн. ш. 69.19833333° сх. д. | |
| Витік | гори Кизилтас [1] |
| • координати | 49°20′24″ пн. ш. 74°45′15″ сх. д. / 49.34000° пн. ш. 74.75417° сх. д. |
| • висота, м | 790 м |
| Гирло | озеро Тенгіз |
| • координати | 50°30′55″ пн. ш. 69°11′54″ сх. д. / 50.51528° пн. ш. 69.19833° сх. д. |
| • висота, м | 305 м |
| Похил, м/км | 0,5 м/км |
| Басейн | внутрішній безстічний Арало-Каспійський басейн |
| Країни: | Казахстан  |
| Прирічкові країни: |  КазахстанКарагандинська область, Акмолинська область |
| Регіон | Казахстан[2] |
| Довжина | 978 км |
| Площа басейну: | 58 100 км² |
| Середньорічний стік | 19,5 м³/с (369 км від гирла) |
| Притоки: | ліві: Акбастау, Алтинсу, Шерубай-Нура, Есен праві: Ащису, Шийли, Улькен-Кундизди |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Нура (каз. Нұра) — річка в Карагандинській та Акмолинській областях Казахстану. Більша частина стоку річки Нура належить до внутрішнього безстічного Арало-Каспійського басейну,[3] в деякі багатоводні роки частина стоку, поблизу села Кунгес, через протоки Саркрама, Козгош та Мухор переливається у річку Ішим, далі в річку Іртиш, потім в Об, яка впадає у Карське море.
Географія
Річка бере початок на західних схилах гір Кизилтас. Тече в західному напрямку. Після гори Тукен (820 м) повертає на північ, а після села Уштау, плавно завертає на північний захід, далі в околиці селища Ботакара тече у західному напрямку. Після міста Темиртау повертає на південний захід, поблизу села Есенгельди круто повертає на північний захід та північ (смт. Київка), а поблизу озера Желанаш круто повертає на південний захід і перетнувши в нижній течії ряд невеликих озер і боліт, впадає в озеро Тенгіз.
Влітку у верхній течії (до гирла притоки Акбастау) пересихає, взимку промерзає. Вода влітку в низинах солонувата. Річка замерзає на початку листопада, крига скресає у квітні.
Довжина річки 978 кілометрів, площа басейну 58 100 км². Територія річкового басейну належить до районів різко вираженого недостатнього зволоження. Особливістю річки є те, що основний обсяг річного стоку (до 90% і вище) проходить в короткий період весняної повені. У літньо-осінньо-зимову пору витрати води річки значно зменшуються.
Живлення — снігове. Середньорічний стік води, за 369 км від гирла — 19,5 м³/с, а в гирлі — 28,4 м³/с. Швидкість течії води коливається від 0,4-0,5 м/с — у верхів'ї, 0,5-0,7 м/с — в середній течії і до 0,1 м/с — в нижній.
Притоки
Річка Нура на своєму шляху приймає воду багатьох приток, найбільші із них (розташовані від витоку до гирла):
- ліві: Акбастау (83 км), Алтинсу, Шерубай-Нура (281 км), Есен (85 км)
- праві: Ащису (349 км), Шийли, Улькен-Кундизди
Населенні пункти
Крім невеликих населених пунктів на річці Нура розташовані такі селища і міста (вказані від витоку до гирла): Ботакара (Ульянівське), Габідена Мустафіна (Токарівка), Темиртау, Київка, Коргалжин.
Гідроспоруди
- У 1941 році на річці було побудовано Самаркандське водосховище.
- Інтумакське водосховище.
- Канал Іртиш — Караганда перетинає річку Нуру на ділянці русла між селищами Ботакара та Габідена Мустафіна, по дюкеру.
- Канал Нура — Ішим — поблизу села Кизилжар.
Див. також
Примітки
- ↑ Топографічна карта. Масштаб: 1 : 200 000 M-43-21 1985 рік [Архівовано 1 травня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ А. А. Соколов «Гидрография СССР» Глава 3. Речная сеть. Водоразделы и основные бассейны. Гидрометеоиздат, Л., 1952) (рос.)
Посилання
- Річка Нура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Қарағанды. Қарағанды облысы: Энциклопедия. — Алматы : Атамұра, 2006. — ISBN 9965-34-515-5. (казах.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).