YaChudo

Нумеріан

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Марк Аврелій.
Марк Аврелій Нумеріан
лат. Marcus Aurelius Numerius Numerianus Редагувати інформацію у Вікіданих
Антонініан Нумеріана
Римський Імператор
Правління283—284 (спільно з Карином)
ПопередникКар
НаступникДіоклетіан
Біографічні дані
Релігіядавньоримська релігія Редагувати інформацію у Вікіданих
Народженнябл. 254
Нікомедія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смертьлистопад 284
Гераклея Понтійська
У шлюбі зФлавіяd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДинастіяCaran dynastyd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоГай Марк Аврелій Кар
МатиМагнія Урбіка
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Марк Авре́лій Нуме́рій Нумеріа́н (лат. Marcus Aurelius Numerius Numerianus; бл. 254 — 284) — римський імператор, що правив у 283—284 рр. разом зі своїм старшим братом, Карином. Батько Нумеріана, Кар, теж був імператором у 282—283 рр.

Нумеріан носив такі титули перемоги: «Германський Величний», «Перський Величний» — з 283; «Британський Величний» з 284[1].

Життєпис

Дата народження майбутнього імператора Марка Аврелія Нумерія Нумеріана залишається невідомою. Ймовірно, він народився близько 253 чи у 254 у сім'ї Марка Аврелія Кара та його дружини, Магнії Урбіки[2][1]. Також мав старшого брата, Марка Аврелія Карина, та сестру, Аврелію Пауліну.

Проголошення цезарем

У 282 дислоковані вздовж Верхнього Дуная в провінціях Реція і Норик легіони проголосили імператором батька Нумеріана, Марка Аврелія Кара, обіймавшого у той час пост префекта преторія, і почали повстання проти імператора Проба[3]. Армія Проба, яка знаходилася у паннонському місті Сірмій вирішила, що не бажає битися проти Кара, і Проб був вбитий своїми воїнами[4].

Кар, котрому на момент вступу на престол було вже шістдесят років, хотів встановити свою династію. У цілях укріплення влади у вересні 282 року Кар[5] присвоїв своїм синам титули «благороднійших цезарів» (лат. nobilissimus Caesar) і «ватажків молоді» (лат. princeps iuventutis)[4][6]. Нумеріан був молодшим з двох цезарів, не займаючи рівноправного положення з братом. Якщо Карин у 283 році був проголошений своїм батьком августом і того ж року зайняв посаду ординарного консула разом з Каром, то Нумеріан продовжував залишатися всього лише цезарем[6]. Кар докладав зусиль, щоб утримати свою династію при владі, і тому організував брак між донькою нового префекта преторія Аррія Апра (ім'я її невідомо) і своїм молодшим сином[6].

Відправивши Карина на захід Імперії, Кар разом із сином вирушив на схід, у похід проти Держави Сасанідів, якою правив Бахрам II. Кампанія полегшувалась заворушеннями у ворожій державі: Сасаніди були втягнуті в династичну кризу, що утворилася після смерті шаха Шапура I, і тому були не в змозі протистояти римській армії [6]. Імператор залишив свого старшого сина відповідати за порядок на Заході, особливо в Галлії, а сам разом з Нумеріаном і Аррієм Апром вирушив на Схід [3]. По дорозі Кар розгромив сарматів і квадів, за що він і його сини взяли переможні титули «Germanicus Maximus»[2].

За повідомленнями істориків Іоанна Зонари, Євтропія і Феста, Кар здобув важливу перемогу над персами, захопивши Селевкію та перську столицю Ктесифон (поблизу сучасного Аль-Мадаїн в Іраку), після чого переправився на протилежний берег Тигра[7][8][9]. На честь цієї події Кар, Нумеріан і Карин взяли переможні титули «Перський Величний»[3]. Однак Кар помер в липні або на початку серпня 283 року[6], можливо, через блискавку, яка вдарила в його намет[10]. Вільям Лідбеттер передбачає, що Кар був убитий Апром з мовчазної згоди Нумеріана[6].

Правління та смерть

Антонініан з портретом Нумеріана

Після смерті свого батька Нумеріан вступив на престол як август, ставши співправителем Карина, який отримав цей титул ще за життя Кара. У 283 отримав Великого понтифіка, а в 284 став ординарним консулом разом зі своїм братом[6][1]. Незважаючи на те, що на деяких монетах Нумеріан ще присутній зі своїм колишнім титулом «Ватажок молоді», на інших обидва імператора знаходяться в рівноправному положенні [1]. Крім того, на одному бронзовому медальйоні, де Нумеріан зображений в пишному східному вбранні, можна побачити, що брати, що знаходяться поруч, звертаються з промовою до легіонерів, хоча в реальності їх поділяли великі відстані[1].

Карин швидко прибув з Галлії в Рим, де провів зиму 283/284 року, в той час як Нумеріан затримався на Сході [3]. Раптова смерть його батька поклала кінець кампанії, і римляни почали впорядкований відступ з Персії, якому перси не чинили жодних перешкод [6]. Можливо, Нумеріан припинив війну через погане передвістя, яким була смерть його батька[11]:XXXVIII, або ж він просто не мав бажання продовжувати військові дії[1]. У той час були випущені монети з написом «приборкувач світу»[1]. Однак формально війна не закінчилася, і переговори з Персією були проведені тільки на початку правління Діоклетіана в 288 році, а також після успішного походу співправителя Діоклетіана Галерія[6].

На думку деяких сучасних істориків (наприклад, італійського вченого С. Маззаріно[12]), версія про успішний відхід військ Нумеріана була римською пропагандою, метою якої було приховати поразку імператора від сасанидского царя Бахрама II, і його подальшу загибель[13]. Це припущення ґрунтується на повідомленнях Іоанна Зонари і Іоанна Малали: за інформацією Зонара Нумеріан продовжив наступ і зазнав поразки від перської армії, був узятий в полон, де з нього здерли шкіру; Малала повідомляє про те, що імператор був обложений персами в Каррах, потім був захоплений і убитий (причому так само, як і Зонара, Малала повідомляє про те, що з Нумеріана здерли шкіру)[7][7][14]. Але, як видно, ці події були скопійовані з обставин смерті імператора Валер'яна I, що сталася за двадцять років до правління Нумеріана[15]. У 284 році Нумеріан присвоїв собі переможний титул «Британський Величний», оскільки в цей час Карин здобув кілька перемог в Британії[2].

До березня 284 досяг лише сирійського міста Емеса (сучасний Хомс), а в листопаді він перебував у Малій Азії [3]. У Емесі імператор, цілком ймовірно, все ще був живий і здоровий, оскільки там він видав єдиний збережений від часів його правління рескрипт, який згодом був включений в кодекс Юстиніана[16][17]. Монета з ім'ям Нумеріана, випущена в малоазіатському місті Кизик наприкінці 284 року, не дозволяє визначити його точне місцезнаходження[18].

Антониниан з портретом Нумериана

Незабаром після відвідування Емеси Нумеріан захворів [6]. Його наближені, зокрема префект преторія Аррій Апр, казали солдатам, які постійно запитували їх про стан імператора, що Нумеріан страждає від запалення очей через тривале безсоння і тому змушений пересуватися в закритих ношах, щоб берегти очі від сонця та вітру[6]. Точна причина смерті Нумеріана невідома: або він помер від хвороби, або його вбив Апр, який передбачав представити смерть імператора як природну і самому заволодіти імператорським титулом. Однак, коли армія досягла віфінського міста Нікомедія[3], трупний запах, що йшов від носилок, більше не дозволяв Апру приховувати істину[10]. Солдати розірвали штори і виявили, що імператор уже кілька днів мертвий[3].

Підсумки правління

Апр офіційно повідомив новину про смерть Нумеріана в листопаді 284 близько Нікомедії[19], після чого префект був схоплений легіонерами. Трибуни та воєначальники 20 листопада 284 зібрали на військову раду армію для обрання нового імператора, де обрали командувача імператорськими кінними охоронцями Валерія Діокла[3], незважаючи на спроби Апра заручитися їхньою підтримкою і самому стати імператором [19]. У ненадійній «Історії Августів» наводяться такі причини цього вибору:

«Це була чудова людина, розумна, любив державу, любив своїх підлеглих, він умів виконувати все те, чого вимагали обставини того часу. Він був завжди сповнений високих задумів; іноді, втім, обличчя його мало трохи жорсткий вираз, але розсудливістю і винятковою твердістю він придушував своє неспокійне серце»[20]

До того ж, біограф принцепса розповідає також і про те, що звернення, яке Нумеріан відправив сенаторам, було, за розповідями очевидців, настільки виразно складеним, що ними був випущений наказ, згідно з яким в Ульпіевій бібліотеці (побудованої архітектором Траяна Аполлодором Дамаським на форумі Траяна) встановлювалася статуя на честь імператора, проте не як імператору, а як оратору. На ній була висічена присвята: «Нумеріану Цезарю, найпотужнішому оратору свого часу»[20].

Більше в жодному з джерел не повідомляється про особу Нумеріана[6]. Однак відомо про те, що вищезгаданий поет Олімпій Немезіан згадував у своїй праці «Кінегетика» («Про полювання») про бажання написати епічну поему, що розповідає про діяння Карина та Нумеріана, але ці наміри, напевно, так і не був реалізовані[21].

Джерела

  1. ↑ а б в г д е ж Грант, 1998.
  2. ↑ а б в Jona Lendering. Numerianus (англ.). 2002. Архів оригіналу за 25 грудня 2012.
  3. ↑ а б в г д е ж и Barnes, 1981, p. 4.
  4. ↑ а б Southern, 2001, p. 132.
  5. ↑ Jones, Martindale, Morris, 1971.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н Leadbetter, 2001.
  7. ↑ а б в Іоанн Зонара. XII. 30. От Александра Севера до Диоклетиана. Сокращение истории (рос.). Архів оригіналу за 21 травня 2008. Процитовано 22 травня 2017.
  8. ↑ Евтропий. Бревиарий от основания Города. IX. 14. 1.
  9. ↑ Фест. Бревиарий деяний римского народа. 24.
  10. ↑ а б Southern, 2001, p. 133.
  11. ↑ Аврелій Віктор. О цезарях. Кар, Карин и Нумериан (рос.).
  12. ↑ Mazzarino, Santo. Antico, tardoantico ed era costantiniana. — Edizioni Dedalo, 1980.
  13. ↑ Mazzarino, 1980, p. 68.
  14. ↑ Иоанн Малала. Хронография. XII.
  15. ↑ Mazzarino, 1980, pp. 85—90.
  16. ↑ Кодекс Юстиниана. V. 52. 2.
  17. ↑ Potter, 2004, p. 279.
  18. ↑ Potter, 2004, pp. 279—280.
  19. ↑ а б Potter, 2004, p. 280.
  20. ↑ а б Флавій Вопіск. Кар, Карин и Нумериан. XI. 1—3. История Августов (рос.).
  21. ↑ Southern, 2001, p. 285.

Родовід

Література

  1. Грант М. Римские императоры. Нумериан. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 1998.
  2. Barnes, Timothy D. Constantine and Eusebius. — Cambridge, MA: Harvard University Press, 1981.
  3. Bowman, Alan K. The Cambridge Ancient History: The Crisis of Empire, A.D. 193—337. — 2004.
  4. Jones A. H. M., Martindale J. R., Morris J. The Prosopography of the Later Roman Empire. Vol. 1. A.D. 260—395. — Cambridge, MA: Cambridge University Press, 1971. — 1152 p.
  5. Leadbetter, William. Numerianus (283—284 A.D.). // An Online Encyclopedia of Roman Emperors. 2001.
  6. Mazzarino, Santo. Antico, tardoantico ed era costantiniana. — Edizioni Dedalo, 1980.
  7. Potter, David Stone. The Roman Empire at Bay, AD 180—395. — Routledge, 2004.
  8. Southern, Pat. The Roman Empire from Severus to Constantine. — London, New York: Routledge, 2001.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).