Новий Сарай
| Новий Сарай | |
|---|---|
 | |
| Альтернативна назва | Сарай ал-Джедід; Сарай аль-Джадід; Сарай-Берке (у частині літератури) |
| Сучасне розташування | пониззя Волги (точна локалізація дискусійна) |
| Регіон | Нижнє Поволжя |
| Тип | місто, ханська резиденція |
| Історія | |
| Заснування | імовірно 1330-ті роки |
| Епоха | Середньовіччя |
| Належність до країн | Золота Орда |
Новий Сарай (Сарай ал-Джедід, також Сарай аль-Джадід; у перекладі — «Новий палац» або «Новий Сарай») — середньовічне місто в пониззі Волги, один із головних політичних, торговельних і культурних центрів Золотої Орди у XIV столітті. У джерелах та історіографії його пов'язують із перенесенням ханської столиці зі Старого Сарая. Виникнення Нового Сарая зазвичай відносять до правління хана Узбека, приблизно до 1330-х років. У 1395 році місто було розгромлене військами Тимура.[1][2]
Назву Сарай-Берке нерідко вживали як синонім Нового Сарая, зокрема у старішій історіографії та в офіційній назві одного з археологічних об'єктів. Проте частина дослідників, зокрема автор статті «Сарай» в Енциклопедії історії України Андрій Плахонін, вважає, що назви «Сарай-Бату» й «Сарай-Берке» стосувалися першої золотоординської столиці, а не Нового Сарая.[1][3]
Історія
Перший Сарай виник у пониззі Волги за хана Бату в середині XIII століття. Його розвиткові сприяло розташування на торговельних шляхах між Причорномор'ям, Хорезмом і Каспійським морем. У першій половині XIV століття, за ханів Узбека та Джанібека, Золота Орда переживала піднесення міського будівництва, з яким дослідники пов'язують виникнення Нового Сарая.[1][3]
За поширеною реконструкцією, заснування міста відбулося близько 1330 року. Відомості середньовічного історика Ібн Арабшаха про тривалість існування Сарая давали дослідникам підстави датувати появу Нового Сарая 1330-ми роками; однак тлумачення цих повідомлень є предметом наукової дискусії. Назва «Сарай ал-Джедід» з'являється на золотоординських монетах у період правління Джанібека, від 1340-х років. Саме тоді місто було одним із важливих центрів ханської влади та грошового обігу.[3][4]
Політичне значення міста було пов'язане з ханським двором. Разом із тим поняття «столиці» для Улусу Джучі не цілком відповідало уявленню про постійний адміністративний осередок: хани та їхні двори переміщувалися між різними ставками, а в пониззі Волги існувала мережа великих міських поселень.[5]
У другій половині XIV століття міжусобна боротьба золотоординських ханів послабила міські центри держави. Під час походу проти Тохтамиша в 1395 році військо Тимура спустошило Сарай. Деякі довідкові видання пов'язують остаточне припинення міського життя з першою половиною XV століття, тому розгром 1395 року не слід автоматично ототожнювати з миттєвим зникненням усього поселення.[2][1]
Господарство та міське життя
Новий Сарай виник у районі активних торговельних зв'язків між Східною Європою, Причорномор'ям, Середньою Азією та Близьким Сходом. У місті діяли ремісничі майстерні, ринки, релігійні й громадські споруди; до важливих галузей виробництва належали гончарство та обробка металів. Серед археологічних знахідок, які традиційно пов'язували з Новим Сараєм, — поливна кераміка, архітектурні оздоби та залишки водогосподарських споруд.[3][2]
За традиційним ототожненням Нового Сарая з Царьовським городищем, його забудова охоплювала житлові квартали й садиби знаті, а водопостачання забезпечували канали, водойми та інші споруди. Оскільки належність цього городища саме Новому Сараю заперечують деякі дослідники, археологічні характеристики Царьовського городища не можна беззастережно переносити на історичний Новий Сарай.[6][7]
Локалізація та археологічні дослідження
Точне розташування Нового Сарая залишається дискусійним. Упродовж значної частини XX століття переважало ототожнення Старого Сарая із Селітренним городищем (поблизу села Селітренне в сучасній Астраханській області), а Нового Сарая — із Царьовським городищем поблизу села Царьов у сучасній Волгоградській області. Такої локалізації дотримуються і деякі сучасні енциклопедичні видання.[2][5]
За іншою гіпотезою, назви «Сарай» і «Сарай ал-Джедід» в окремі періоди позначали той самий міський центр, який слід шукати на Селітренному городищі, тоді як Царьовське городище відповідає місту Гюлістан. Її прихильники посилаються, зокрема, на розподіл монет, карбованих у Сараї ал-Джедід і Гюлістані. В Енциклопедії історії України місцем Нового Сарая також із більшою ймовірністю названо Селітренне городище.[1][4]
Дискусія не завершена: у фаховій літературі представлені як версія двох окремих Сараїв, так і припущення про зміну розташування міста або назви столичного центру. Дослідження Царьовського городища тривають. Під час розкопок 2021 і 2023 років там вивчено гончарні горни, призначені, зокрема, для випалювання поливних архітектурних плиток. Автори публікації 2024 року називають Царьовське городище ймовірним місцем Гюлістана.[5][7]
Царьовське городище має охоронний статус пам'ятки археології та офіційну назву «Руїни Сарая-Берке (Новий Сарай)». Це найменування є історично усталеним позначенням пам'ятки, але саме собою не розв'язує питання про назву середньовічного міста.[6]
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д Плахонін А. Г. Сарай // Енциклопедія історії України. — Т. 9. — Київ: Наукова думка, 2012. — С. 455.
- ↑ а б в г Измайлов И. Л. Сарай аль-Джадид // Татарская энциклопедия.
- ↑ а б в г Калан Э. Городская культура и торгово-экономические отношения Золотой Орды (на примере Сарай ал-Джадида — Нового Сарая) // Ученые записки Казанского государственного университета. — 2009. — Т. 151, кн. 2, ч. 1. — С. 82—89, зокрема 83—85.
- ↑ а б Варваровский Ю. И. К вопросу о «теории двух Сараев» и локализации города Гюлистана // Археологические вести. — 2000. — № 7.
- ↑ а б в Powell E. A. Searching for Lost Cities // Archaeology. — May/June 2024.
- ↑ а б Ролдугина С. С. Столица Золотой Орды // Комісія Російської Федерації у справах ЮНЕСКО. — 1 липня 2021.
- ↑ а б Ситдиков А. Г., Пигарёв Е. М. Археологические исследования на Царевском городище Волгоградской области в 2023 г. // Археология евразийских степей. — 2024. — № 6. — С. 238—250. — DOI: 10.24852/2587-6112.2024.6.238.250.
Джерела та література
- Плахонін А. Г. Сарай // Енциклопедія історії України. — Т. 9. — Київ: Наукова думка, 2012. — С. 455.
- Калан Э. Городская культура и торгово-экономические отношения Золотой Орды (на примере Сарай ал-Джадида — Нового Сарая) // Ученые записки Казанского государственного университета. — 2009. — Т. 151, кн. 2, ч. 1. — С. 82—89.
- Измайлов И. Л. Сарай аль-Джадид // Татарская энциклопедия.
- Ситдиков А. Г., Пигарёв Е. М. Археологические исследования на Царевском городище Волгоградской области в 2023 г. // Археология евразийских степей. — 2024. — № 6. — С. 238—250. — DOI: 10.24852/2587-6112.2024.6.238.250.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).