Нова Збур'ївка

село Нова Збур'ївка
Емблема села
Країна	Україна
Область	Херсонська область
Район	Скадовський район
Тер. громада	Голопристанська міська громада
Код КАТОТТГ	UA65080030110069069
Основні дані
Засноване	1774
Населення	7489
Площа	4,96 км²
Густота населення	1509,88 осіб/км²
Поштовий індекс	75631
Телефонний код	+380 5539
Географічні дані
Географічні координати	46°27′3″ пн. ш. 32°27′13″ сх. д. / 46.45083° пн. ш. 32.45361° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	14 м
Водойми	р. Конка
Відстань до обласного центру	50 км
Найближча залізнична станція	Херсон
Відстань до залізничної станції	50 км
Місцева влада
Карта
Нова Збур'ївка
Нова Збур'ївка
Мапа
Нова Збур'ївка у Вікісховищі

Нова́ Збу́р'ївка — село в Україні, у Голопристанській міській громаді Скадовського району Херсонської області. Населення — 7 489 осіб. Колишній центр Новозбур'ївської сільської ради.

Село розташоване на лівому, перерізаному невеликими річками, низинному березі Дніпровського лиману, за 9 км від центру територіальної громади міста Гола Пристань, за 35 км від залізничної станції Херсон. З районним та обласним центром село зв'язане водним і шосейним шляхами.

Історія виникнення села пов'язана з російсько-турецькими війнами другої половини XVIII століття. 1774 року біля Збур'ївського гирла, що з'єднує Дніпровський і Збур'ївський лимани, було споруджено укріплення. Навколо укріплення, починаючи з 1783 року, оселялися переселенці з інших місць Росії, насамперед державні селяни. Наприкінці XVIII століття, коли укріплення почало втрачати військове значення, частина жителів переселилася за півверсти на південний схід і заснувала село, назване Новою Збур'ївкою.

Перші письмові згадки про цей населений пункт датуються 1801 роком. Починаючи з 1810 року, сюди прибували втікачі-кріпаки з Полтавської губернії.

Жили новозбур'ївці великими родинами. Основним заняттям було сільське господарство. Сіяли пшеницю, ячмінь, овес. Розвивалося скотарство, насамперед вівчарство.

Нова і Стара Збур'ївки здавна вважалися батьківщиною моряків, річковиків і рибалок. У цих селах налічувалося понад 60 судновласників, які набирали екіпажі з односельців. Деякі новозбур'ївці продовжували чумакувати. Вони їздили до Криму по сіль, продавали її в Голій Пристані по 30 коп за пуд, у Харкові — по 1 крб.

Значного розвитку досягла торгівля хлібом, худобою, сіллю, рибою, кавунами, а також промисловим крамом і залізним товаром. Нова Збур'ївка вважалася значним торговельним центром Дніпровського повіту. Крім базарів, тут з 1874 року збиралися два річних ярмарки.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Збур'ївської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії, мешкало 3740 осіб, налічувалось 566 дворів, існували православна церква, школа, 5 лавок, 3 бондарні, базар^[1].

Диференціація селянства особливо поглибилася після запровадження столипінської аграрної реформи. 1913 року селяни Нової Збур'ївки виділилися в самостійну земельну общину, якій належало 3073 десятини землі.

Першу школу в селі відкрито 1872 року. У 1902 році в усіх збур'ївських навчальних закладах (початкова, земська та церковнопарафіяльна школи) здобуло освіту 350 учнів.

У зв'язку з проведенням адміністративної реформи 1923 року і ліквідацією волостей в Новій Збур'ївці відбулися вибори до Ради селянських депутатів. При Раді діяли секції: адміністративно-господарська, земельна, культурно-освітня, благоустрою села і санітарії. На початку 1924 року завершився розподіл землі. Загальна площа сільськогосподарських угідь становила 20,3 тис.десятин. Наприкінці 1923 року виникає два товариства — «Землероб» і «Червона Україна». За всіма цими господарствами було закріплено 673 десятини орної землі, вони мали 28 голів великої рогатої худоби.

На початку 1928 року, під час примусової колективізації, у селі виникло 4 артілі — «Червоний Жовтень», «Вільна Україна», «Юний городник», «Юний пролетар». Більшість колгоспників спорудила добротні житлові будинки, навколо яких розрослися сади й виноградники. Ще 1929 року село телефонізували, 1932 — радіофікували. У 1936 році частину села підключили до електростанції МТС.

З початком німецько-радянської війни до лав Червоної Армії вступило 1275 новозбур'ївців. Усі, хто залишився в селі, працювали на жнивах. 1941 року село було окуповане військами Вермахту. Нову Збур'ївку звільнено від німецьких військ 4 листопада 1943 року частини радянської 2-ї гвардійської армії.

Меморіал радянським воїнам, що загинули у Другій світовій війні:

Протягом 1950–1954 років колгоспи Нової Збур'ївки об'єдналися у два господарства — «Червоний Жовтень» і «Перше травня», що дало змогу краще використовувати матеріальні ресурси.

24 лютого 2022 року, в перший день російського вторгнення в Україну, село окупували російські війська.

26 березня 2023 року, ЗСУ завдали високоточний удар по парку російської військової техніки, розташованому у селі^[2].

27 червня 2023 року, у селі російський БТР переїхав 83 - річну жінку, яка стояла біля паркану свого будинку, жінка загинула на місці^[3].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 7367 осіб, з яких 3433 чоловіки та 3934 жінки^[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 7543 особи^[5].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

З травня 1966 року в Новій Збур'ївці функціонує районний протитуберкульозний диспансер на 125 ліжок, працює амбулаторія сімейної практики та медицини. Діють три загальноосвітні школи та дошкільний заклад «Малятко». Село повністю газифіковане. Поступово розвивається зелений туризм. В Новій Збур'ївці розташований продуктовий мінімаркет регіональної мережі «Везунчик», кілька десятків продуктових і промислових крамниць та магазинів автозапчастин.

• Свято-Успенський храм УПЦ МП

• Будинок молитви

• Калабухов Іван Савелійович (1903—?) —організатор виробництва, раціоналізатор, начальник механічних майстерень Херсонського морського порту, почесний громадянин Херсона.
• Купріянов Андрій Олександрович (1978—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Мохортов Костянтин Володимирович (1913 — 1989) — Герой Соціалістичної Праці, звання присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1984 року за видатні виробничі успіхи, досягнуті при будівництві Байкало-Амурської залізничної магістралі.
• Німич Павло Олексійович (1928 — 2001) — Герой Соціалістичної Праці, звання присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1971 року за високі досягнення у народному господарстві.
• Потребенко Володимир Миколайович (1936) — скульптор.
• Бондар Петро Миколайович — член Всеросійських установчих зборів

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Херсонська область)

• Погода в селі Нова Збур'ївка [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]

• Історія міст і сіл УРСР. Херсонська область — К.: Інститут історії Академії наук УРСР, 1972. — с.398-409.
• Сайт Голопристанського району
• http://www.nshu.org.ua/index.php?option=com_mtree&task=listcats&cat_id=37&Itemid=30&limit=20&limitstart=20^{[недоступне посилання]}