YaChudo

Низкиничі

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

село Низкиничі
Успенська церква у Низкиничах, вересень 2010 року
Успенська церква у Низкиничах, вересень 2010 року
Успенська церква у Низкиничах, вересень 2010 року
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Володимирський район
Тер. громада Нововолинська міська громада
Код КАТОТТГ UA07020130060027702 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1500
Населення 731
Площа 8,2 км²
Густота населення 89,15 осіб/км²
Поштовий індекс 45321
Телефонний код +380 3372
Географічні дані
Географічні координати 50°44′8″ пн. ш. 24°11′1″ сх. д. / 50.73556° пн. ш. 24.18361° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
226 м
Водойми раніше навколо пагорба, де розташований монастир, був ставок
Місцева влада
Адреса ради 45320, Волинська обл., Володимирський р-н, с.Гряди
Карта
Низкиничі. Карта розташування: Україна
Низкиничі
Низкиничі
Низкиничі. Карта розташування: Волинська область
Низкиничі
Низкиничі
Мапа
Мапа

CMNS: Низкиничі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ни́зкиничі — село у Нововолинській міській громаді Володимирського району Волинської області України. Населення становить 731 осіб.

Походження назви

Існує версія, що назва села Низкиничі походить від давнього слова низкиня, тобто низька, мала[1]. Топоніми, що закінчуються на –ичі, вважаються мовознавцями найархаїчнішими[2].

Історія

До володінь князя Мала (пом. 946) на Волині належала група з декількох сіл, розташованих у 22 км на південь від Володимира на Волині, — Низкиничі, Будятичі та Калусів (нині Гряди). Знана Янові Длугошу назва села Низкиничі (малий/низький) спонукала його назвати древлянського князя Мала Ніскинем. З цим населеним пунктом пов'язують і билинне прізвище брата Малуші, відомого як Добриня Никитич (Низкинич).

Король Владислав II Ягайло надав поселення українському роду Киселів[джерело?]. Найвідомішим його представником був уродженець Низкиничів київський воєвода Адам Кисіль (1600—1653), випускник Замойської академії. Від народження уніат, він з 1632 р. став сеймовим послом від православної шляхти, перейшовши в православ'я. Під час воєн із Хмельницьким Кисіль відзначився як ініціатор порозуміння з козаками, один із головних переговорників Зборівського (1649) і Білоцерківського (1651) договору. Наприкінці свого життя воєвода заснував у Низкиничах православний монастир, у церкві якого й був похований.

Монастир, уже як василіянський, проіснував до російської касації (заборони) унії в XIX столітті. Пізніше церква служила як православний храм.

У 1906 році село Грибовицької волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 17 верст, від волості 7. Дворів 86, мешканців 645[3].

Після ліквідації Іваничівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимирського району[4].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 731 особа, з яких 346 чоловіків та 385 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 736 осіб.[6]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Кількість Відсоток
українська 721 98.63%
російська 10 1.23%
інші/не вказали 1 0.14%
Усього 732 100%

Пам'ятки

Соціальна інфраструктура

Відомі люди

Відомим уродженцем Низкиничів є Адам Кисіль — політичний діяч Речі Посполитої і польський магнат українського походження.

У селі тривалий час проживав і навчався у місцевій школі герой Андрій Комаристий.[8] 3 березня 2016 року місцевій загальноосвітній школі присвоєне ім'я Андрія Комаристого.[9]

  • Вовк Андрій Богданович (1983—2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).

Галерея

Панорама Успенського монастиря у Низкиничах, вересень 2010 року. Вигляд з південно-східного боку. Церква Успіння Пресвятої Богородиці, братський корпус з домовим храмом святого Георгія (зліва направо)

Примітки

  1. ↑ Петро Кралюк. Коріння Хрестителя Русі: Володимир Святий — родом із Волині? // День. — 16.12.2011. — № 230-231. [Архівовано 29 серпня 2012 у Wayback Machine.] (інтернет-версія)
  2. ↑ Купчинський О. А. Найдавніші слов'янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень: географічні назви на -ичі / Ред. Л. Л. Гумецька, Я. Д. Ісаєвич.- Київ, 1981.- 252 с.
  3. ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 18 вересня 2019.
  4. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  6. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  7. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  8. ↑ Пам'яті загиблого героя АТО Андрія Комаристого. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 6 червня 2016.
  9. ↑ Дві волинські школи назвуть на честь загиблих Героїв. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 6 червня 2016.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).