Зборівський договір

Зборівський договір
Межі Війська Запорозького (Гетьманщини) за Зборівським договором (1649)
Тип	мирна угода
Підписано	18 серпня 1649
Місце	Зборів
Чинність	від моменту підписання
Умови	договору: Король визнавав самоврядність Війська Запорозького (Гетьманщини) і його автономію в межах Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств. Влада на землях Війська Запорозького належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у Чигирині. Уряди всіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі та козацька старшина. У контрольованій козаками Україні не мали права перебувати війська Речі Посполитої та євреї. Тільки козаки та православна шляхта мали права займати державні посади. Єзуїти не мали права утримувати освітні заклади. Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів. Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків та воювали проти урядових сил. Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит та двоє єпископів мали увійти до складу сенату Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.
Сторони	Гетьманщина Річ Посполита
Текст у Вікіджерелах

Збо́рівський до́говір (18 серпня 1649) — мирна угода, укладена після Зборівської битви між королем Речі Посполитої Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким з іншого, поблизу міста Зборів. Ратифікований вальним сеймом Речі Посполитої 7 січня 1650 року.

Відповідно до положень Зборівської угоди, самоврядний автономний козацький устрій на чолі з гетьманом встановлювався у межах трьох воєводств — Брацлавського, Київського, та Чернігівського. Договір підсумував перший етап Визвольної війни і юридично зафіксував нове державне утворення — Гетьманщину.^[1].

Першою була українсько-кримсько-османська коаліція, утворена у 1647—1648 роках. Вона паралізувала небезпеку з боку польсько-московського союзу Адама Киселя 1647 року й допомогла Україні здобути великі мілітарні успіхи, завершені Зборівською угодою 1649 року, але, внаслідок трикратної зради кримського хана (Зборів — 1649, Берестечко — 1651, Жванець — 1653), та пасивності Османської імперії, Богдану Хмельницькому не вдалося повністю використати успіхи й здобути остаточну перемогу над Річчю Посполитою.

Повна назва Зборівського договору: «Декларація ласки Його королівської милості на пункти супліки Війська Запорозького». Він складається з 12 статей. Форма договору — жалувана грамота короля своїм підданим.

За умовами цього договору:

• Король визнавав самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини та «давні козацькі права і вольності». Військо Запорозьке погодилося на автономію у складі Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. Кордон пролягав на захід від лінії: Димер — Коростишів — Паволоч (нині село Житомирського району Житомирської області) — Вінниця — Брацлав — Ямпіль (нині місто Вінницької області). Зазначена лінія проходила східніше лінії розмежування, встановленої перемир'ям у Переяславі.
• На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у Чигирині. Уряди всіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі.
• На території козацької автономії не мали права перебувати війська Речі Посполитої та євреї. Тільки козаки та православна шляхта мали права займати державні посади^[2]. Єзуїти не мали права утримувати освітні заклади. Визнавалася діяльність в козацькій Україні лише руських шкіл.
• Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів.
• Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил.
• Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит та двоє єпископів мали увійти до складу сейм Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.
• Під управління гетьманської адміністрації переходили Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства.

Зборівський договір був урочисто ратифікований Сеймом Речі Посполитої (який засідав у період з листопада 1649 року по січень 1650 року) 22 листопада 1649 року:

Затвердження декларації про нашу милість, надану нашому запорізькому війську. 13. Оскільки, згідно з конституцією, прийнятою під час нашої щасливої коронації, для заспокоєння запорізьких козаків було зроблено достатньо, то цю декларацію про нашу милість, видану під Зборовом запорізькому війську, «authoritate Conventus praesentis» [на підставі цього конвенту], за згодою всіх станів, ми затверджуємо.

Однак суперечки поновилися, коли католицькі єпископи відмовилися визнати положення договору (прийняття до Сенату православного митрополита Київського Сильвестра Косіва). Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни.

• Зборівський договір Кримського ханства з Річчю Посполитою 1649

• Струкевич О. К. Зборівський договір 1649, Зборівський договір між Військом Запорозьким і Річчю Посполитою 18 серпня 1649 // Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2021. — С. 253. — 773 с. — ISBN 978-966-00-1858-7.
• Грушевський М. С. Історія України-Руси [Архівовано 11 листопада 2007 у Wayback Machine.]: В 11 т., 12 кн. — Т. 8. Розділ XIV. Зборівська угода й її безвиглядність [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — К. : Наук. думка, 1995. — 856 с. — ISBN 5-12-004812-9.
• Гуцал П. Зборівський договір // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 637—638. — ISBN 966-528-197-6.
• Сергійчук В. І. Зборівський договір 1649 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X
• Чехович В. А. Зборівський договір 1649 [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-7492-00-1.
• Декларация его кор. млсти, Войска Запорожского на пункты суплики данная // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — T. III. — C. 415–416. (ст. укр.)
• 1649. Список с договоров, учиненных под Зборовым, между Поляками и Хмельницким // Источники малороссийской истории, собранные Д. Н. Бантыш-Каменским. — Ч. І. — M., 1858. — C. 19–20. (рос. дореф.)

• До 375-ї річниці укладання Зборівського мирного договору 1649 року // Центральний державний історичний архів України, м. Київ
• Зборівський договір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 484. — 1000 екз.
• Зборівський договір від серпня 1649 року при звичайній королівській титлі [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.