Неллі Вонг

Неллі Вонг
Народилася	12 вересня 1934[2]  Окленд, Каліфорнія, США[3]
Померла	2 січня 2026[1] (91 рік)  Сан-Франциско, Каліфорнія, США[1]  ·рак яєчника[4]
Країна	США
Діяльність	поетеса, активістка
Alma mater	Університет штату Каліфорнія в Сан-Францискоd[5] і Oakland High Schoold
Членство	Radical Womend[3] і Вільна соціалістична партія[3]
Magnum opus	When I Was Growing Upd
Партія	Вільна соціалістична партія

Неллі Вонг (12 вересня 1934 — 2 січня 2026) — американська поетеса та активістка за феміністичні та соціалістичні ідеї. ^{[6] [7]} Вонг також була активною учасницею Вільної соціалістичної партії та руху «Радикальні жінки»^[8].

Вонг народилася в Окленді, Каліфорнія, в родині китайських іммігрантів^[9]. ^[10] Її батько іммігрував до Окленда в 1912 році. Вонг була китайсько-американською поетесою, феміністкою та соціалісткою, яка організовувала та брала участь в активістських групах, що працювали над створенням кращих умов для жінок, робітників та інших меншин. ^[11]

Під час Другої світової війни родина Вонг працювала в продуктовому магазині в Берклі . ^[12] Інтернування її японо-американських сусідів справило глибокий вплив на її інтелектуальний розвиток, зробивши її більш чутливою до питань расизму та проблем американців азійського походження . Для того щоб відкрити ресторан The Great China в китайському кварталі Окленда, де Вонг працювала офіціанткою в молоді роки, її родина взяла у позику 2 тис. доларів. ^{[13] [14][15]} Вона навчалася в державній школі, закінчила середню школу у Окленді та почала працювати на повну ставку секретаркою у Bethlehem Steel Corporation, яку обіймала до 1982 року. Пізніше вона працювала старшим аналітиком з питань позитивної дискримінації в Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско (UCSF).

У свої 35 років Вонг почала вивчати курс творчого письма в Університеті штату Сан-Франциско (SFSU) та почала писати й публікувати свої вірші . Вонг завдячує своїм однокласницям-феміністкам у SFSU тим, що вони заохочували її до письма. Одного разу один професор наказав їй викинути написаний нею гнівний вірш. Одна однокласниця сказала їй: «Ти не мусиш його слухати!» ^[6]

Під час навчання в Університеті штату Сан-Франциско Вонг брала участь у діяльності у заходах студентської Спілки письменниць, яка займалася питаннями належності до раси, статі та класу. Наприкінці 1970-х років, разом з китайсько-американськими письменницями Ненсі Хом, Дженні Лім, Каньйон Сем, Кітті Цуй та Мерл Ву, Вонг стала співзасновницею та організаторкою феміністичної літературної та перформанс-групи Unbound Feet. ^{[16][17] [18]} Група виступала в коледжах, університетах та громадських центрах. У цей час вона познайомилася з членами двох дочірніх соціалістичних феміністичних організацій, «Радикальні жінки» та «Соціалістична партія свободи», і протягом кількох років приєдналася до їхніх лав.

У 1983 році Вонг вирушила до Китаю в рамках першого туру письменників США до Китаю за підтримки Асоціації дружби народів США та Китаю, разом з Тіллі Олсен, Еліс Вокер та Пол Маршалл. ^[14] Також у 1983 році вона була однією з головних організаторок Комітету захисту Мерл Ву. Ву, лесбійка та корейсько-китайсько-американська феміністка, яка подала скаргу на свого колишнього роботодавця, стверджуючи про своє незаконне звільнення на підставі дискримінації. Працюючи з іншими членами Соціалістичної партії свободи та Радикальної жіночої партії, Вонг збирала кошти та підвищувала обізнаність про цю справу. ^[11] Проти відповідача було виграно дві судові справи.

З 1983 по 1985 рік Вонг викладала написання поезій в коледжі Міллс в Окленді та драматургію в Азіатсько-американській театральній компанії в Сан-Франциско. ^[19]

Протягом 1980-х і 1990-х років Вонг була основною доповідачкою на багатьох національних та регіональних конференціях, включаючи «Жінки третього світу та феміністичні перспективи», «Жінки проти расизму» та Національну асоціацію жіночих досліджень. Вона декламувала свої вірші в Китаї, на Кубі, в Австралії та по всіх США. Вона також брала участь у дискусіях, присвячених праці, азійсько-американській літературі та поезії. Крім того, Вонг викладала жіночі дослідження в Університеті Міннесоти та написання поезій в Міллс-коледжі в Окленді, Каліфорнія.

У 2019 році Вонг, Дженні Лім та Фло Ой Вонг почали виступати разом як «Останні поетеси Хойсана», проводячи спеціальні поетичні читання англійською мовою та мовою Хойсан-ва (також відомою як тайшаньська,діалект китайської мови юе, що походить з Тайшаня, провінція Гуандун), щоб віддати шану своїй рідній мові, яка перебуває на межі зникнення з колективної пам'яті.^[14][20]

Уривки з двох її віршів були встановлені на постійній основі як меморіальні дошки у громадських місцях Муніципальної залізниці Сан-Франциско . Вона отримала нагороди від Жіночого фонду (Сан-Франциско), Каліфорнійського університету, Асоціації викладачів та співробітників азійсько-американського походження Санта-Барбари та багатопрофільної мистецької організації Kearny Street Workshop із Сан-Франциско.Вона багато років була організаторкою вільної соціалістичної партії в районі затоки Сан-Франциско та залишалася активною учасницею партії, організації «Радикальні жінки» та організації «Об’єднані проти війни» в районі затоки Сан-Франциско. Пізніше вона проживала в Сан-Франциско.

Вонг померла від раку яєчників у своєму будинку в Сан-Франциско 2 січня 2026 року у віці 91 року. ^[14][21]

На честь відзначення свого 90-річчя, п'ята збірка поезій поетеси та активістки Неллі Вонг «Нічого не зрівняється зі свободою», яка видана видавництвом HoongHoongLookLook Press та поєднує десятиліття її визначної кар'єри з творчістю, що охоплює період з 1970-х років до сьогодення (2024). ^[22] Перша збірка поезій Вонг «Мрії в залізничному парку Гаррісон» (1977) була видана видавництвом Kelsey Street Press. Ця книга витримала чотири перевидання і стала найуспішнішим виданням в історії видавництва Kelsey Street Press. Інші її твори — «Смерть леді з довгим паром» (1986), видана видавництвом West End Press, та «Вкрадені моменти» (1997). Її твори з'являлися приблизно в 200 антологіях та виданнях.

Вонг пише безпосередньо про своє робоче життя; вона стверджує: «Багато моїх віршів беруть свій початок з робочого місця; саме там я зіткнулася з великим сексизмом та расизмом». Інші теми включають історію її родини та азіатсько-американську ідентичність, про яку вона сказала: «Мене турбує коріння азіатсько-американської культури та те, як і чому вони сюди потрапили [...] Це те, що пережила кожна азіатська сім'я». Її поезія охоплює питання фемінізму, боротьби з расизмом, несправедливості на робочому місці та пошуку ідентичності як письменниці та активістки.^[7]

У 1981 році Вонг разом з Міцуе Ямадою знімалася у документальному фільмі «Міцуе та Неллі, азіатсько-американські поети», продюсерами якого були Еллі Лайт та Ірвінг Сараф . Фільм розповідає про переживання та труднощі, які вплинули на письменників та їхні родини. Важливою частиною фільму є те, як Друга світова війна та бомбардування Перл-Харбора сприяли формуванню упередження у сприйнятті японців як «поганих» азіатів, тоді як китайців вважали «хорошими» азіатами. «Не можу сказати», один з віршів, які Вонг декламує у фільмі, підкреслює спробу авторки зрозуміти, чому її японських сусідів відправляли до таборів для інтернованих, тоді як вона та її родина, як американці китайського походження, вважалися патріотичними громадянами.

У фільмі також показано жваве спілкування між Вонг та її братами та сестрами, підкреслюючи запальний характер її старшої сестри, Лі Кенг, яка також є письменницею, ^[13] та її молодшої сестри, Фло Ой Вонг, художниці-інсталяторки. Її брат, Вільям Вонг, є журналістом та автором книги «Жовтий журналіст: репортажі з Азійської Америки».

Її документи зберігаються в Каліфорнійському етнічному та мультикультурному архіві . ^[23] У 2022 році вона отримала нагороду за життєві досягнення імені Реджинальда Локетта від клубу PEN Oakland .

• Wong, Nellie (2024). Nothing Like Freedom. San Francisco, California: HoongHoongLookLook Press. с. 122. ISBN 979-8-9914008-0-0.
• Wong, Nellie (2012). Breakfast Lunch Dinner. San Francisco, California: Meridien PressWorks. с. 134. ISBN 1-891132-19-9.
• Wong, Nellie; Merle Woo; Mitsuye Yamada (2003). Three Asian American Writers Speak Out on Feminism. Seattle, Washington: Red Letter Press. с. 48. ISBN 0-9725403-5-0.
• Alaniz, Yolanda, ред. (1999). Voices of Color: Reports from the Front Lines of Resistance by Radicals of Color. Seattle, Washington: Red Letter Press. с. 160. ISBN 0-932323-05-7.
• Wong, Nellie (1997). Stolen Moments. Goshen, Connecticut: Chicory Blue Press. с. 43. ISBN 1887344039.
• Wong, Nellie (1986). The Death of Long Steam Lady. Los Angeles, California: West End Press. с. 67. ISBN 0-931122-42-2.
• Wong, Nellie (1977). Dreams in Harrison Railroad Park: Poems. Berkeley, California: Kelsey St. Press. с. 45. ISBN 0-932716-14-8.

• When I Was Growing Up, autobiographical poem
• In search of the self as hero: confetti of voices on New Year's night, Cherríe Moraga, ред. (1983). This Bridge called my back : writings by radical women of color (вид. First). Watertown, Massachusetts: Persephone Press. с. 177–181. ISBN 9780930436100.(1983). This Bridge called my back : writings by radical women of color (First ed.). Watertown, Massachusetts: Persephone Press. pp. 177–181. ISBN 9780930436100.
• For an Asian woman who says my poetry gives her a stomachache, Geok-lin Lim, ред. (1988). The forbidden stitch: an Asian American women's anthology. Corvalis, Oregon: Calyx. с. 86–87.(1988). The forbidden stitch: an Asian American women's anthology. Corvalis, Oregon: Calyx. pp. 86–87.
• Broad shoulders, Asian Women of California, ред. (1989). Making waves: an anthology of writings by and about Asian American Women. Boston: Beacon. с. 260–265. ISBN 978-0-8070-5905-0.(1989). Making waves: an anthology of writings by and about Asian American Women. Boston: Beacon. pp. 260–265. ISBN <bdi>978-0-8070-5905-0</bdi>.
• Moving to her new house, and we go as American tourists, Marie Harris, ред. (1988). An ear to the ground: an anthology of contemporary American poets. Athens: University of Georgia Press. с. 303–304.(1988). An ear to the ground: an anthology of contemporary American poets. Athens: University of Georgia Press. pp. 303–304.
• A woman at the window, Mary Anne Ferguson, ред. (1991). Images of women in literature (вид. Fifth). Boston: Houghton Mifflin. с. 556—557.(1991). Images of women in literature (Fifth ed.). Boston: Houghton Mifflin. pp. 556–557.
• So near, so far, My Chinese love, Unwritten letter, Reverberations, Give me no flowers, Where is my country, When I was growing up, and Away from the blue swans, L. Ling-chi Wang, ред. (1991). Chinese American powerty: an anthology. Santa Barbara, California: Asian American Voices. с. 202–214.(1991). Chinese American powerty: an anthology. Santa Barbara, California: Asian American Voices. pp. 202–214.
• Socialist Feminism, Chandra Talpade Mohanty, ред. (1991). Third world women and the politics of feminism. Bloomington, Indiana: Indiana University Press. с. 288–296. ISBN 978-0-253-20632-9.(1991). Third world women and the politics of feminism. Bloomington, Indiana: Indiana University Press. pp. 288–296. ISBN <bdi>978-0-253-20632-9</bdi>.
• Dreams in Harrison Railroad Park, Can't tell, On thinking of photographing my fantasies, On Plaza Garibaldi, and Picnic, Garrett Hongo, ред. (1993). The open boat: poems from Asian America. New York: Doubleday. с. 268–278. ISBN 978-0-385-42338-0.(1993). The open boat: poems from Asian America. New York: Doubleday. pp. 268–278. ISBN <bdi>978-0-385-42338-0</bdi>.
• Relining shelves and Toward a 44th birthday, Florence Howe, ред. (1993). No more masks! An anthology of twentieth-century American women poets, newly revised and expanded. New York: HarperPerennial. с. 245–247.(1993). No more masks! An anthology of twentieth-century American women poets, newly revised and expanded. New York: HarperPerennial. pp. 245–247.
• Wong, Nellie. "Praise Song for a Dead Girl." Seeds of Fire: Contemporary Poetry of the Other USA., edited by Jonathan Andersen. Smokestack Books, 2008. p. 155.
• A poem of solidarity for the striking Liverpool dockers and the women and the waterfront, LouberNet UK. LabourNet UK. Процитовано 6 березня 2019.LabourNet UK. Retrieved 6 March 2019.
• Exploring common differences, Miss Saigon: money calls a racist tune, and You were born, Nellie Wong, ред. (1999). Voices of Color. Seattle: Red Letter Press. с. 25–29, 73—75, 154—155. ISBN 978-0-932323-05-7.(1999). Voices of Color. Seattle: Red Letter Press. pp. 25–29, 73–75, 154–155. ISBN <bdi>978-0-932323-05-7</bdi>.
• Can't tell, Lawson Fusao Inada, ред. (2000). Only what we could carry: the Japanese American internment experience. Berkeley ; San Francisco: Heyday ; California Historical Society. с. 51–52.(2000). Only what we could carry: the Japanese American internment experience. Berkeley ; San Francisco: Heyday ; California Historical Society. pp. 51–52.

• • Moraga, Cherríe, and Anzalduá Gloria. This Bridge Called my Back Writings by Radical Women of Color. SUNY Press, 2015.
  • The Making of a Poem: A Norton Anthology of Poetic Forms. Edited by Mark Strand and Eavan Boland (New York: W.W. Norton and Company, 2000).
  • Review of Stolen Moments. Reviewed by Cindy Lum. Hawaii Pacific Review. Volume 13 (1999), Hawaii Pacific University, Honolulu, HI.
  • Revolutionary Spirits: Profiles of Asian Pacific American Activists, by Dana Kawaoka, American Studies Senior Thesis, June 1, 1998.
  • Mitsuye & Nellie, Asian American Poets. Allie Light & Irving Saraf. Women Make Movies. 1981. 58 min.
  • On Women Turning 60: Embracing the Age of Fulfillment. Interviews and photography by Cathleen Rountree (New York: Harmony Books, 1997).
  • Women: Images and Realities, A Multicultural Anthology. Edited by Amy Kesselman, Lily D. McNair, Nancy Schniedewind (Mountain View, CA:, Mayfield Publishing Company, 1995).
  • A Formal Feeling Comes. Edited by Annie Finch (Brownsville, OR: Story Line Press, 1994).
  • Asian American Literature: An Annotated Bibliography. Edited by King-kok Cheung and Stan Yogi. (New York: Modern Language Association of America, 1988).
  • Guide to Women's Literature throughout the World. Edited by Claire Buck (Bloomsbury Publishing, 1994).
  • Feminists Who Changed America, 1963-1975. Edited by Barbara J. Love (Champaign: University of Illinois Press, 2006).

• Путівник по документах Неллі Вонг. [Архівовано 2021-05-14 у Wayback Machine.] у Каліфорнійському етнічному та мультикультурному архіві