Незіхе Араз
| Незіхе Араз | |
|---|---|
| тур. Nezihe Araz | |
| Народився | 11 травня 1920[1] Конья, Конья, Османська імперія[2] |
| Помер | 25 липня 2009[3] (89 років) Стамбул, Туреччина[2] |
| Поховання | Yeniköy Cemeteryd |
| Країна | |
| Діяльність | журналістка, письменниця, поетеса, сценаристка, драматургиня |
| Alma mater | Ankara Lisesid і Ankara University Faculty of Language and History – Geographyd |
| Знання мов | турецька[2], арабська[2], перська[2] і османська[2] |
| Мова творів | османська[2] |
| Конфесія | іслам[2] |
| Нагороди | державний артистd |
Незіхе Араз (11 травня 1920[4], Конья, Туреччина — 25 липня 2009[5], Стамбул, Туреччина) — турецька журналістка і письменниця.
Життєпис
Незіхе Араз народилася 11 травня 1920 року в Коньї. Її батько Рифат Араз був директором відділення банку «Зіраат» у Коньї. Пізніше його обрано членом парламенту. Мати Незіхе звали Мюзейє, вона була другою дружиною Рифата[6]. Незіхе Араз закінчила ліцей для дівчаток в Анкарі, потім Анкарський університет[4].
Під час навчання в університеті значний вплив на Араз справили лекції Музафера Башоглу і Бехідже Боран. Незіхе Араз навіть працювала у видаваному Боран і Башоглу журналі «Adımlar», який підтримував Комуністичну партію Туреччини[6].
Після закінчення університету Араз працювала асистенткою Боран. Після звільнення останньої з університету 1948 року Незіхе Араз повернулася до Стамбула. Сім'я Араз була релігійною, її батько був членом релігійної групи суфійського проповідника Кенана Ріфая, тому батьки Незіхе побоювалися, що вона зазнає в Анкарі впливу лівих ідей. Поступово Незіхе Араз також стала послідовницею Ріфая[6]. 1950 року вона опублікувала свою першу книгу «Мій світ» (тур. Benim Dünyam)[4]. 1951 року, після смерті, Ріфая Араз опублікувала книгу «Кенан Ріфай і іслам у світі XX-го століття» (тур. Ken’an Rifai ve Yirminci Asrın Işığında Müslümanlık), написану в співавторстві з Саміха Айверді, Сафіє Ерол і Софі Хурі.
Від 1952 року Незіхе Араз працювала в журналі «Resimli Hayat», видаваного Шевкетом Радо. Потім працювала в журналі «Hayat» тієї ж компанії. 1953 року вона опублікувала «Fatih'in Deruni Tarihi», в якій описано біографію Мехмеда II в рамках релігійного підходу[7]. 1956 року Араз почала працювати в газеті «Havadis». У матеріалі, який вона підготувала після відрядження в Мекку, була світлина араба, який справляє нужду на стіну. Ця світлина викликало обурення короля Іраку Фейсала II і Араз звільнили з газети[6].
У 1957—1963 роках Араз працювала в газеті «Yeni Sabah». 1959 року вона опублікувала книгу «Святі Анатолії» (тур. Anadolu Evliyaları), в якій описано біографії 50 святих. Ця книга мала величезний комерційний успіх і стала бестселером[6]. У 1950-1960-х роках Незіхе Араз опублікувала ще низку книг, також вона вела колонки у виданнях «Yeni Istanbul», «Milliyet» і «Güneş»[7].
Від 1973 року Араз писала п'єси. 1987 року вона написала п'єсу «Afife Jale» про життя першої турецької театральної актриси Афіфе Жале[8], ця п'єса здобула нагороду «Краща п'єса», присуджувану міністерством культури Туреччини[7].
Померла 25 липня 2009 року[5].
Нагороди
2003 року Незіхе Араз за її журналістську діяльність присуджено премію Бурхана Фелека[4].
Пам'ять
2012 року про життя Незіхе Араз знято документальний фільм[4].
Примітки
- ↑ Yalçın S. Hürriyet / за ред. S. Ergin — Doğan Yayın Holding, 1948. — 370332 екз. — ISSN 1304-6632
- ↑ а б в г д е ж и к л https://islamansiklopedisi.org.tr/araz-fatma-nezihe
- ↑ Hürriyet / за ред. S. Ergin — Doğan Yayın Holding, 1948. — 370332 екз. — ISSN 1304-6632
- ↑ а б в г д (Fatma) Nezihe Araz. Women Writers of Turkey. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 1 квітня 2016.
- ↑ а б Araz yaşama veda etti (тур.). Hürriyet. 25 липня 2009. Процитовано 1 квітня 2016.
- ↑ а б в г д Solculuktan sufiliğe: Nezihe Araz (тур.). Hürriyet. 1 серпня 2009. Процитовано 1 квітня 2016.
- ↑ а б в Büyük Larousse, vol. 2, p. 762, Milliyet Gazetesi Yayınları, «Araz (Nezihe)»
- ↑ Yazar Nezihe Araz öldü. Sabah (Turkish) . 26 липня 2009. Процитовано 21 травня 2013.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).