YaChudo

Негрська раса

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Негрська ра́са — одна з людських рас, відноситься до так званих малих рас. Поширена в тропічних районах Африки на півдні від Сахари. Внаслідок работоргівлі представники негрської раси були переселені до Нового Світу, де тепер становлять значну частку населення, а в деяких регіонах, наприклад, в Карибському, переважають. Негрська раса разом з центральноафриканською і південноафриканською входять до складу великої негроїдної раси[1]. Представники негрської раси становлять абсолютну більшість серед усіх негроїдів[2][3].

Негрська раса поряд з негрильською (центральноафриканською), бушменською (південноафриканської) і іншими виділяється в складі екваторіальної (австрало-негроїдної) раси в класифікації Я. Я. Рогінського і М. Г. Левіна[4]. У роботах Г. Ф. Дебеца популяції негрського типу представлені як суданська, нілотська і південноафриканська малі раси африканської гілки негро-австралоїдної раси[5][6], в дослідженнях В. В. Бунака — як суданська, нілотська і негро-гвінейська малі раси африканської гілки тропічного расового стовбура[7][8].

У літературі, що випускається за межами пострадянського простору, стосовно негрської раси найчастіше застосовують термін «негроїдна» у вузькому сенсі (без пігмеїв і койсаноїдів)[9].

Ознаки

Представники народу акан (Кот-д'Івуар)

Якщо не брати до уваги порівняно велику довжину тіла і слабкий ріст вусів і бороди, всі інші негроїдні ознаки у представників негрської малої раси виражені найбільш чітко. В цілому негрська раса характеризується наступними ознаками[10][3] :

Типи

Представники негрської раси різних регіонів досить сильно відрізняються за своїми расовими ознаками: відзначається відмінність у відтінках кольору шкіри, розрізняються ширина носа, товщина губ, а також довжина тіла і деякі інші ознаки[11]. Традиційно виділяють кілька локальних варіантів негрської раси, званих антропологічними типами[12][13]:

  • суданський (негро-гвінейський) тип, в якому найбільш яскраво представлені всі негроїдні ознаки (поширений в Західній Африці на узбережжі Гвінейської затоки — в регіонах Судан і Гвінея);
  • центральноафриканський (західно-бантоїдний, палеонегроїдний) тип, який характеризується нижчим зростом, більш розвиненим третинним волосяним покривом на обличчі та трохи світлішою шкірою, ніж у суданських популяцій (цілком імовірна для цього типу домішка негрильскої раси, поширеної в дощових лісах басейну річки Конго);
  • східно-бантоїдний тип з більш випнутим і вузьким носом і трохи менш товстими губами в порівнянні з суданським типом (поширений в саванах на схід від басейну річки Конго);
  • південноафриканський типз трохи світлішою шкірою і, можливо, в середньому нижчим ростом, ніж у суданських популяцій (найімовірніше, на появу вказаних ознак могло вплинути змішання негроїдних груп з койсаноїдами, поширених в посушливих районах Південної Африки);
  • нільський (східноафриканський) тип, що виділяється самою темною шкірою і високим зростанням як серед негроїдних популяцій, так і в цілому серед всіх інших людей планети, характеризуються менш вираженим прогнатизмом, менш товстими губами, більш вузьким обличчям і вкрай витягнутою статурою з довгими кінцівками (імовірна домішка ефіопської раси, поширеної в саванах Центральної і Східної Африки, у верхній течії Нілу).

Про наявність зазначених типів можна говорити лише приблизно, оскільки всі ці антропологічні типи слабо вивчені, а деякі варіанти так і залишаються недослідженими та неописаними[3][13].

По межах ареалу негрські раси зустрічаються різного роду перехідні та змішані антропологічні типи — з домішками ефіопської, центральноафриканської, південноафриканської й південноєвропеоїдної рас. Зокрема, у скотарів, що живуть в саванах Західної та Східної Африки, простежується домішка південних європеоїдів і веддоїдів— в цих популяціях відзначаються високий зріст, часто мають світлішу шкіру, слабше виражений прогнатизм, більш виступає і менш широкий ніс і інші ознаки[14].

Примітки

  1. ↑ Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. 268. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
  2. ↑ Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. 268—269. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
  3. ↑ а б в Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 167.
  4. ↑ Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 163—165.
  5. ↑ Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. 268. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
  6. ↑ [1] — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—, т. 28) — ISBN 978-5-85270-365-1. Архівовано з джерела 29 грудня 2017(Перевірено 30 грудня 2017)
  7. ↑ Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 165—166.
  8. ↑ [2] — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—, т. 28) — ISBN 978-5-85270-365-1. Архівовано з джерела 29 грудня 2017(Перевірено 30 грудня 2017)
  9. ↑ Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Происхождение негрской расы. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 30 грудня 2017)
  10. ↑ Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. 268—269. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
  11. ↑ Брук С. И., Чебоксаров Н. Н. Расы человека / Редкол.: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко, А. Н. Кожановский, Л. Е. Куббель, В. М. Макаревич, А. И. Першиц, В. В. Пименов, П. И. Пучков, Н. Е. Руденский, В. А. Тишков; гл. ред. Ю. В. Бромлей; Науч.-ред. совет изд-ва «Советская энциклопедия», АН СССР; Ин-т этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая // Народы мира: историко-этнографический справочник. — М. : «Советская энциклопедия», 1988. — 30 жовтня. — С. 17, 23.
  12. ↑ Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 167—168.
  13. ↑ а б Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Первые настоящие негроиды: голоцен. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 2 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 30 грудня 2017)
  14. ↑ Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. 268—269. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).