Мхітарян Нвєр Мнацаканович

Мхітарян Нвєр Мнацаканович
Народився	16 червня 1960 (66 років)  Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна	Україна
Національність	вірмен
Діяльність	політик, підприємець
Alma mater	Вірменський державний інженерний університет (1982)
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Науковий ступінь	доктор технічних наук (1996)
Членство	НАНУ Академія наук Вірменської РСР[4]
Партія	Партія регіонів
Батько	Мнацакан Тарян
Брати, сестри	Anahit Taryand
Діти	Мхітарян Артур Нвєрович
Нагороди

Нвєр Мнацаканович Мхітарян (нар. 16 червня 1960, Єреван, Вірменська РСР) — український політик, підприємець, науковець, колишній член фракції Партії регіонів (з 11.2007 по 22.02.2014^[5]). Доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, директор Інституту відновлюваної енергетики НАН України. Засновник будівельної компанії «Познякижилбуд» і міжнародної девелоперської компанії Emerald Palace Group (ОАЕ). Народний депутат України IV, VI и VII скликань. Лауреат Державної премії України у галузі науки та техніки.

Народився 16 червня 1960 року в Єревані в родині письменника Мнацакана Таряна. У 1982 році закінчив Єреванський політехнічний інститут, архітектурно-будівельний факультет, спеціальність «Виробництво будівельних виробів і конструкцій»^[6].

Трудову діяльність розпочав у 1982 році, пройшовши шлях від майстра до керівника. У 1982—1988 роках працював майстром, виконробом, старшим виконробом у СБО «Вірменводбуд», з 1988  року — головний інженер заводу залізобетонних виробів тресту «Вірменводбуд».

У 1988—1990 роках — старший викладач у Єреванському архітектурно-будівельному інституті. 1989 року у Київському інженерно-будівельному інституті захистив кандидатську дисертацію «Геліотермообробка тонкостінних армованих бетонних плит при виробництві пакетним способом»^[7].

У 1996 році захистив докторську дисертацію «Основи геліотермообробки лужних бетонів» (Єреванський інженерно-будівельний інститут, 1996; нострифікована Одеська державна академія будівництва і архітектури, 1997).

З 2003 — член-кореспондент Національної академії наук України (Відділення фізико-технічних проблем енергетики). Академік АІНУ, Академії будівництва України. Член Вірменського відділення Міжнародної асоціації інженерів-енергетиків, Міжнародної технічної академії, Американського товариства цивільних інженерів. Професор кафедри будівельних матеріалів і виробів Аерокосмічної академії України (1997).

Ім'я занесено в Світову залу слави «Хто є хто», що об'єднує 500 видатних особистостей сучасності (Міжнародний біографічний центр, Кембридж). Заступник керівника дослідницької асоціації Американського біографічного центру (США), заступник генерального директора Міжнародного біографічного центру (Кембридж, Англія). «Людина року — 98» (Американський біографічний інститут).

Автор монографій: «Гелиотермообработка тонкостенных железобетонных конструкций в пакетах», «Основи геліотермообробки залізобетонних конструкцій» (вірмен.), «Физико-химические основы гелиотехнологии щелочных бетонов».

Автор понад 300 наукових праць і 21 патенту, з яких 11 — в галузі будівництва, 10 — у сфері нетрадиційної енергетики та енергозбереження^[8].

У 1996 році створив будівельну компанію «Познякижитлобуд», що застосувала монолітно-каркасну технологію у житловому будівництві. 1998 року представила «теплий будинок» (Київ, вул. Драгоманова, 17) з покращеною теплоізоляцією, запровадила поквартирні системи опалення та індивідуальні лічильники тепла.

В грудні 2015 року «Познякижилбуд» увійшла до компанії Taryan Group, якою володіє Артур Мхітарян.

Нвер Мхітарян зосередив бізнес-інтереси в Дубаї (ОАЕ), започаткувавши компанію Emerald Palace Group. Група спеціалізується на девелопменті готелів та резиденцій класу люкс^[9]. Ключові проекти: Raffles The Palm Dubai — курортний готель на штучному острові Пальма Джумейра^[10].

У 2000—2005 роках був президентом Спілки вірменів України.

Народний депутат України IV скликання, обраний від Блоку «За єдину Україну!» (№ 31 у виборчому списку). Упродовж каденції був членом фракції «Єдина Україна», партій ППУ, «Трудова Україна», позафракційним, членом депутатської групи «Демократична Україна», фракції політичної партії «Вперед, Україно!», а з листопада 2005 року — групи Народного блоку Литвина^[7]. Був заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. У межах роботи в комітеті виступав за лібералізацію та гуманізацію умов утримання осіб у місцях позбавлення волі, забезпечення медичної допомоги ув'язненим і профілактику туберкульозу в пенітенціарних установах^[11].

У березні 2006 року був кандидатом у народні депутати України від Народного блоку Литвина (№ 19 у виборчому списку), член Народної партії^[12].

Народний депутат України VI скликання, обраний від Партії регіонів (№ 95 у виборчому списку). Член фракції Партії регіонів. Входив до Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.

Народний депутат України VII скликання (грудень 2012 — лютий 2014), обраний від Партії регіонів (№ 32 у виборчому списку). Член фракції Партії регіонів з грудня 2012 року до 22 лютого 2014 року. Член Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.

Почесний консул Республіки Колумбія в Україні^[7].

• Був одним зі 148-ми народних депутатів України, хто в червні 2013 року підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів».
• Також голосував за Закон Ківалова-Колесніченка, який пізніше Конституційний Суд визнав неконституційним і таким, що втратив чинність.

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (27 червня 2013)^[13]
• Орден «За заслуги» I ст.^[14][15]
• Орден «За заслуги» II ст.^[14][15]
• Орден «За заслуги» III ст.^[16]
• Орден Данила Галицького (16 червня 2010)^[17]
• Заслужений будівельник України (25 лютого 1999)^[18]
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2003 року — за цикл праць «Наукові дослідження, розробка та впровадження низькоенергоємних технологій і техніки у будівництві»^[19]
• Орден Святого князя Володимира Великого IV, III, II ст. (УПЦ МП).

• Батько — Мнацакан Тарян (1920—1999), вірменський дитячий письменник, ветеран II-й Світової війни^[20].
• Син — Артур Мхітарян (нар. 1982), підприємець, власник інвестиційно-девелоперської компанії «Taryan Group».
• Дочка — Астхік Мхітарян (нар. 1980), директор та власник салона меблів «Provasi», магазинів «Valentino», «Hermes», «Saint Louis», «Puiforcat», «Agent Provocateur».

• сайт ВРУ
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 28 червня 2020 у Wayback Machine.]