Національний університет оборони України

Національний університет оборони України
НУОУ
50°25′52″ пн. ш. 30°27′56″ сх. д. / 50.431111111111° пн. ш. 30.465527777778° сх. д.
Країна	Україна
Засновано	1914
Ректор	генерал-полковник Михайло Коваль
Приналежність	Міністерство оборони України
Випускники	Категорія:Випускники Національного університету оборони України
Сайт	nuou.org.ua
admin_nuou@post.mil.gov.ua nuou@mod.gov.ua
National Defense University of Ukraine у Вікісховищі

Націона́льний університе́т оборо́ни Украї́ни — військовий заклад вищої освіти України, був заснований у 1914 році у місті Києві як військове та артилерійське училище.

Історія становлення та розвитку Національного університету оборони України починається з відкриття у м. Києві у 1914 році Другого Київського військового піхотного та Миколаївського артилерійського училищ.

Місто Київ не випадково було вибране для розміщення додатково ще двох військових училищ. У розпорядженні військового відомства в межах Київського Володимирського кадетського корпусу знаходилась значна вільна ділянка землі, яку у 1913 році було вирішено відвести для будівництва приміщень для Другого Київського військового піхотного училища та Миколаївського артилерійського училища.

Головний корпус Національного університету оборони України розташовується в приміщенні головного корпусу Другого Київського військового піхотного училища (1914–1918 роки). Для потреб розбудови нового навчального закладу у 1914 році було відведено 18 десятин землі у так званому «Кадетському гаю», що дало змогу створити найбільший в імперії навчальний полігон для стрільб.

Перший набір до училища (180 юнкерів) відбувся 15 жовтня 1915 року. До завершення будівництва головного навчального корпусу юнкери розміщувалися в казармах поряд з ним. Навчання у новій будівлі училища розпочалося у березні 1917 року. 17 серпня 1918 року законом Ради міністрів Української Держави ВНЗ реорганізовано в Київський державний український університет і переведено в приміщення Миколаївського артилерійського училища.

У 1919 році на базі містечка колишнього Миколаївського юнкерського училища були створені Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Робі́тничо-Селя́нської Черво́ної А́рмії (РСЧА, РККА). Далі 16 червня 1920 року наказом по Південно-Західному фронту курси отримують назву Четверті Київські артилерійські курси^[1].

Історичний шлях Національного університету оборони:

• 1914–1917 рр. — Миколаївське артилерійське і Друге Київське військове піхотне училища.
• 1917—1919 рр. — Київський державний український університет.
• 1919–1920 рр. — Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Української Радянської Червоної Армії.
• 1918—1951 рр. — Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя
• 1920—1935 рр.— Четверті Київські артилерійські курси.
• 1935—1937 рр. — Перша Київська артилерійська школа^[2].
• 1937—1958 рр. — Перше Київське артилерійське училище^[3]. Указами Президії Верховної Ради СРСР 22 лютого 1941 року училищу було надано ім'я Сергія Кірова також училище було нагороджене Орденом Червоного Прапора^[4].
• У часи Другої Світової війни в липні 1941 року училище було передислоковане до Красноярська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
• У часи Другої Світової війни в липні 1941 року Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя було передислоковане до Ачинська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
• У 1946 році при виконанні постанови Ради Міністрів СРСР № 1532-680СС і наказу Міністра Збройних Сил Радянського Союзу № 030 від 18.07.1946 року, на основі існуючих в СРСР з 1937 року, в системі Міністерства просвіти спеціальних артилерійських шкіл на 1 вересня 1946 року було сформовано 10 артилерійських підготовчих училищ, підлеглих спеціально створеному Управлінню підготовчих училищ (під командуванням генерал-лейтенанта Каріофіллі Г. С.) в апараті Командуючого артилерією Радянської Армії. Одним за таких училищ стало Київське артилерійське підготовче училище (КАПУ). В оголошені на прийом в 8-9 класи Училища писалось: — «Артилерійське підготовче училище має намір дати вихованцям загальну закінчену середню освіту і підготувати їх для вступу в артилерійські Училища. Вихованці, які успішно закінчили училище в обов'язковому порядку направлялися в Артилерійські училища Радянської Армії» Така дія підтверджувалась письмовою згодою батьків, при цьому затверджувалась місцевими органами влади. Абітурієнти складали вступні іспити з математики і російської мови, тестувалися медичною та мандатною комісіями. Перевага надавалась юнакам, батьки котрих загинули під час Другої світової війни, військовослужбовцям, а також відмінникам в навчанні.
• 1958-1974 рр. — Київське вище артилерійське інженерне ордена Леніна Червонопрапорне училище ім. С. М. Кірова ППО Сухопутних військ СРСР (КВАІУ). На вулиці Пархоменка, 21 була розташована філія — Іноземний факультет КВІАУ та технічна база. В другій половині 1970-х років вони стали базою для новоствореного Київського вищого зенітно-ракетного інженерного училища (КВЗРІУ).
• 1974—1977 рр. — Філія ППО Сухопутних військ Воєнної артилерійської академії ім. М. І. Калініна.
• 1977—1986 рр. — Військова академія військової ППО імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М.
• 1986—1992 рр. — ВА ППО СВ.
• 1992—1999 рр. — на навчальній базі КВЗРІУ^[5] та КВТІУ^[6] створено Українську військово-медичну академію та Київський інститут сухопутних військ^[7].
• 1992—1999 рр. — Академія Збройних Сил України.
• 1999—2008 рр.— Національна академія оборони України^[8].
• 1999—2002 рр. — до складу академії входить Військовий інститут керівного інженерного складу^[9]
• 2001 — розпочата програма підготовки офіцерів запасу.
• 2008 — 2013 рр.— Національний університет оборони України^[10][11].
• 2013 рік — університету присвоєно ім'я генерала армії Івана Черняховського^[12] та вилучено за рішенням Кабміну основну та найбільшу будівлю університету і передано для розміщення Вищого спеціалізованого суду України^[13].
• 2023 рік — указом чинного Президента України Володимира Зеленський від 16 червня скасовано указ про присвоєння університету імені Черняховського^[14][15].

Станом на квітень 2023 року, з ініціативи українського журналіста Юрія Бутусова знову на загальний розсуд підняті питання щодо скасування рішень уряду Миколи Азарова та повернення у період російського вторгнення до України задля повноцінної підготовки офіцерських кадрів Збройних Сил України основної будівлі Національного університету оборони, де з 2013 року розташовувався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ та з 2017 року розташовується Касаційний цивільний суд Верховного Суду України^[16].

• Управління університету.
• Начальник Національного університету оборони України.
• Заступники начальника університету.
• Науково-методичний центр (організації освітньої діяльності).
• Науково-методичний центр (організації наукової і науково-технічної діяльності).
• Адміністративне управління.
• Відділ міжнародного військового співробітництва.
• Фінансово-економічне управління.
• Відділ захисту інформації та криптології.
• Відділ морально-психологічного забезпечення.
• Управління персоналу.
• Редакційно-видавничий відділ.
• Юридичний відділ.
• Відділ зв'язку та інформаційних систем.
• Служба пожежної безпеки.
• Медична служба.
• Прес-служба.
• Служба охорони праці.
• Відділ безпеки військової служби.
• Відділ озброєння.
• Відділ тилового забезпечення.
• Відділ експлуатації та ремонту фондів.

Інститути:^[17]

• Інститут державного військового управління.
• Командно-штабний інститут застосування військ (сил).
• Інститут авіації та протиповітряної оборони.
• Інститут забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій.
• Гуманітарний інститут.
• Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій
• Кафедра військової підготовки

Центри:

• Центр імітаційного моделювання^[18].
• Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації.
• Навчально-науковий центр міжнародної миротворчої діяльності.
• Навчально-науковий центр іноземних мов.
• Навчально-науковий центр фізичної підготовки та спортивно-оздоровчих технологій.
• Центр воєнно-стратегічних досліджень^[19].
• Навчальний центр.
• Навчальні командні пункти.

Інші підрозділи:

• Бібліотека.
• Музей

• 33 База забезпечення навчального процесу.
• Інформаційно-телекомунікаційний вузол.
• Клуб.
• Військовий оркестр.
• Поліклініка.
• Офіцерська їдальня.
• Експериментальна майстерня.
• Склади.
• Бюро перепусток.

1. Генерал-лейтенант Борискін Валентин Данилович (1992—1997)
2. Генерал-лейтенант Романенко Олег Петрович (1997—1999)
3. Генерал-полковник Палій Віктор Миколайович (1999—2000)
4. Генерал-полковник Толубко Володимир Борисович (2000—2005)
5. Генерал армії України Радецький Віталій Григорович (2005—2010)
6. Генерал-лейтенант Телелим Василь Максимович (2010 — 21 травня 2016)
7. Генерал-полковник Воробйов Генадій Петрович (21 травня 2016^{[20][21][22][23][24][25][26]} — 11 лютого 2017^{[27][28][29][30][31][32][33][34]})
8. Генерал-лейтенант Сиротенко Анатолій Миколайович (16 серпня 2017^{[35][36][37][38][39][40]} — 16 серпня 2022)
9. Генерал-полковник Коваль Михайло Володимирович (з 16 серпня 2022 р.)^{[41][42][43][44]}

Див. Викладачі Національного університету оборони України

Див. Випускники Національного університету оборони України

З серпня 1949 по квітень 1951 року — начальник Київського піхотного училища ім. Робітників Червоного Замоскворіччя генерал-лейтенант Іван Михайлович Пузіков

4 грудня 2014 року на території університету відкрили стелу на честь захисників України в Російсько-українській війні 2014 року. Пам'ятний знак відкрили слухачі університету — учасники АТО: командир 25-ї окремої повітрянодесантної бригади полковник Юрій Содоль і командир роти спецпризначення підполковник Олексій Пугачов.^[45]

• Командно-штабний коледж Бундесверу
• Військові навчальні заклади України

• Сайт НУОУ
• Центр імітаційного моделювання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
• Освітній портал^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}.
• Збірник наукових праць центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ.
• Як російські агенти забрали будівлю Національного університету оборони України...

• История Киевского высшего зенитного инженерного ракетного училища / Под ред. С. М. Ялового и др. — К. : КВЗРИО, 1979. — 148 с.
• Значно більше, ніж навчальний заклад: виповнилось 33 роки з дня створення Національного університету оборони України