YaChudo

Нарин (річка)

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нарин.
Нарин
Річка Нарин біля міста Нарина
41°49′05″ пн. ш. 78°02′40″ сх. д. / 41.818161111111° пн. ш. 78.0445° сх. д.
ВитікЦентральний Тянь-Шань
• координати41°49′05″ пн. ш. 78°02′40″ сх. д. / 41.818161111111° пн. ш. 78.0445° сх. д.
ГирлоСирдар'я
• координати40°54′07″ пн. ш. 71°45′29″ сх. д. / 40.902° пн. ш. 71.75796° сх. д.
Країни:Киргизстан Киргизстан, Узбекистан Узбекистан
Довжина807 км
Площа басейну:59 100 км²
Середньорічний стік480 м³/с
Притоки:At-Bashi Riverd, Alabuga Riverd, Kökiyrim Riverd, On Archa Riverd, Kökömeren Riverd, Song-Köld, Uzun-Akmatd, Chychkand і Q13171773? Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Нарин (кирг. Нарын, узб. Norin; у деяких географічних довідниках також Алабугатуз) — річка в Центральній Азії, один із головних водотоків басейну Сирдар'ї. Протікає територією Іссик-Кульської, Наринської та Джалал-Абадської областей Киргизстану, а також Наманганської області Узбекистану. Біля села Баликчи, неподалік міста Наманган, зливається з Карадар'єю, утворюючи Сирдар'ю[1][2]. Довжина річки становить близько 807 км. Площа басейну, за різними географічними довідниками, становить приблизно 59–60 тис. км²[1][3].

Гідрографія

Нарин утворюється внаслідок злиття річок Великий Нарин і Малий Нарин, витоки яких розташовані в гірській системі Тянь-Шань. Річка тече переважно на захід через міжгірські долини та місцями вузькі гірські ущелини. У нижній течії вона виходить до Ферганської долини, де зливається з Карадар'єю та утворює Сирдар'ю[1][2].

До основних приток Нарину належать Ат-Баши, Ала-Буга, Кекірим, Кокомерен, Чичкан, Узун-Ахмат і Кара-Суу[2].

Живлення річки переважно снігово-льодовикове. Танення снігу й льодовиків істотно впливає на сезонні коливання стоку. Найвища водність припадає на теплу пору року; за географічними довідниками, повінь триває приблизно з травня до серпня, а максимальний стік спостерігається в червні—липні. У верхів'ях річки взимку утворюється крижаний покрив[1][4].

Середня витрата води поблизу Уч-Кургана в довідкових виданнях оцінюється приблизно у 429–480 м³/с; конкретні значення залежать від використаного джерела та гідрологічного поста[1][3]. Мінералізація води, за довідковими даними, становить 200–500 мг/л і зростає в напрямку гирла, особливо в періоди межені[1].

У верхній частині басейну розташований Наринський державний заповідник, заснований 1983 року для збереження природних комплексів Центрального Тянь-Шаню. За даними Міністерства природних ресурсів, екології та технічного нагляду Киргизької Республіки, його площа становить 105 519 га[5].

Господарське використання

Води Нарину широко використовуються для зрошення сільськогосподарських земель Ферганської долини. Від річки беруть воду магістральні канали, зокрема Великий Ферганський канал, Північний Ферганський, Великий Андижанський і Великий Наманганський канали[1][2].

Нарин має значний гідроенергетичний потенціал. На річці функціонують Токтогульська ГЕС, Курпсайська ГЕС, Ташкумирська ГЕС, Шамалдисайська ГЕС, Учкурганська ГЕС і Камбаратинська ГЕС-2. Важливу роль у регулюванні стоку та виробництві електроенергії відіграє Токтогульське водосховище[6].

У червні 2026 року на річці тривало будівництво Куланакської ГЕС проєктною потужністю 100 МВт. Гідроелектростанція розташована нижче місця злиття Нарину й Ат-Баши[7].

До перспективних проєктів належать Камбаратинська ГЕС-1 та Верхньо-Наринський каскад гідроелектростанцій, який має включати Акбулунську ГЕС і Наринські ГЕС-1, -2 та -3. Станом на 2026 рік Верхньо-Наринський каскад залишався перспективним проєктом, а не діючим каскадом електростанцій[8][9][10].

На берегах річки та її водосховищ розташовані міста Нарин, Кара-Куль, Таш-Кумир і Уч-Курган[1][2].

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и Нарин. Словник географічних назв (рос.). Процитовано 19 жовтня 2026.
  2. ↑ а б в г д Річка Нарин. UzPedia (узб.). Процитовано 19 жовтня 2026.
  3. ↑ а б Нарин. Велика радянська енциклопедія (рос.). Процитовано 19 жовтня 2026.
  4. ↑ Shannon, Sarah; Payne, Anthony; Freer, Jim; Coxon, Gemma; Kauzlaric, Martina; Kriegel, David; Harrison, Stephan (20 січня 2023). A snow and glacier hydrological model for large catchments – case study for the Naryn River, central Asia. Hydrology and Earth System Sciences (англ.). 27 (2): 453—480. doi:10.5194/hess-27-453-2023.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  5. ↑ У Наринському державному природному заповіднику успішно завершилася експедиція. Міністерство природних ресурсів, екології та технічного нагляду Киргизької Республіки (рос.). 25 серпня 2025. Процитовано 19 жовтня 2026.
  6. ↑ ВАТ «Електричні станції». ВАТ «Електричні станції» (рос.). Процитовано 19 жовтня 2026.
  7. ↑ Заступник Голови Кабінету Міністрів ознайомився з перебігом будівництва Куланакської ГЕС. Кабінет міністрів Киргизької Республіки (рос.). 17 червня 2026. Процитовано 19 жовтня 2026.
  8. ↑ Світовий банк та Камбарата-1. World Bank (англ.). Процитовано 19 жовтня 2026.
  9. ↑ Конкурс із правового висновку EPC для чотирьох ГЕС Верхньо-Наринського каскаду. ВАТ «Електричні станції» (рос.). 16 червня 2025. Процитовано 19 жовтня 2026.
  10. ↑ Президент Жапаров: Нарин — ключовий елемент енергетичного сектору Киргизстану. Kabar (англ.). 24 червня 2026. Процитовано 19 жовтня 2026.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).