Нае Іонеску

Нае Іонеску
рум. Nae Ionescu
Ім'я при народженні	Ніколае К. Іонеску
Народився	16 червня 1890  Бреїла, Румунія
Помер	15 березня 1940[1] (49 років)  Бухарест, Румунія[2]
Поховання	цвинтар Беллу
Громадянство	Румунія
Діяльність	математик, логік, філософ, професор, журналіст
Alma mater	Геттінгенський університет, Бухарестський університет і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана[3]
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Clemens Baeumkerd[3] і Erich Becherd[3]
Знання мов	румунська[4]
Заклад	Бухарестський університет
Членство	Румунська академія
Партія	Залізна Гвардія
Брати, сестри	Alexandru Ionescu-Ghibericond
Медіафайли у Вікісховищі

Нае Іонеску (справжнє ім'я і прізвище — Ніколае К. Іонеску) (рум. Nae Ionescu; 16 червня 1890, Бреїла — 15 березня 1940, Бухарест — румунський філософ, логік, журналіст, редактор, публіцист, політик, педагог, професор, доктор філософії.

Із селянської родини. У 1912 закінчив літературний факультет Бухарестського університету, відвідував групу філософі. Вчителював у школах Бухаресту. Пізніше продовжив навчання в університетах Геттінгену, Відня та Мюнхена, де у 1919 отримав докторський ступінь ^[5].

Прибувши на батьківщину з 1920 році, на посаді професора історії філософії, логіки і метафізики читав лекції у Бухарестському університету.

Один із найхаризматичніших людей свого часу. Політик. За його прикладом послідовники вступали до Залізної гвардії.

Був популярним лектором та ідеологом легіонерського Руху, філософом сократичної моделі, знаковою фігурою передвоєнної румунської культури. Був засновником мислення, у якому філософія – це не лише акт розуму, але і акт волі.

Його лекції з порівняльного релігієзнавства, філософії містицизму, а пізніше з проблем націоналізму справили великий вплив на низку румунських мислителів, зокрема на М. Еліаде, Е. М. Чорана, Міхаїла Себастіана та інших.

Разом з Георге Раковяну заснував теологічний журнал «Предання», редагував впливову газету «Cuvântul».

Після того як король Румунії придушив виступ Залізної гвардії за свою приналежність до організації разом з Мірче Еліаде був відправлений до концтабору Меркуря-Чук.

Після ув'язнення, Іонеску був під домашнім арештом. 15 березня 1940 року професор був отруєний: поліцейський, який тримав його під охороною, було доручено замінити йому ліки від серця на отруту.

• Doctrinele partidelor politice — Sindicalism (1924; Доктрини політичних партій – Сіндикалізм)
• Fenomenul Legionar (1940; Легіонерський феномен)
• Istoria logicei (1940; Історія логіки)

• Dictionar Enciclopedic, t. III, București 1999
• V. Georgescu, Istoria Românilor de la origini pînă in zilele noastre, Oakland 1984
• D. Ciachir, Gînduri despre Nae Ionescu, Iași 1994
• J. Darski, Rumunia. Historia, współczesność, konflikty narodowe, Warszawa 1995
• K. Dach, T. Dubicki, Żelazny Legion Michała Archanioła, Warszawa 1996
• I. Vasiliu-Scrabu, Metafisica lui Nea Ionescu, Slobozia 2000
• Nae Ionescu, Curs de istorie a logicii, ediție îngrijită de Marin Diaconu, Humanitas, 1993
• Nae Ionescu, Curs de metafizică, ediție îngrijită de Marin Diaconu, Humanitas, 1995
• Nae Ionescu, Curs de filosofie a religiei. 1924—1925, ediție îngrijită de Marin Diaconu, prefață de Nicolae Tatu, postfață de Mircea Vulcănescu, Editura Eminescu, 1998
• Isabela Vasiliu Scraba, Metafizica lui Nae Ionescu, 2000
• Romina Surugiu, Dominante filosofice în publicistica lui Nae Ionescu. De la «Logos» la «Cuvîntul», Paideia, 2008

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нае Іонеску

• Забытый фашизм: Ионеско, Элиаде, Чоран