Міклош Берчені

Міклош Берчені
Народився	6 грудня 1665[1]  Градок (округ Нове Место-над-Вагом), Нове Место-над-Вагом, Тренчинський край, Словаччина
Помер	6 листопада 1725[1] (59 років)  Текірдаг, Османська імперія
Країна	Угорщина
Діяльність	революціонер, дипломат, політик
Галузь	дипломатія[2] і військова справа[2]
Alma mater	Трнавський університет
Знання мов	угорська[3][2]
Титул	граф
Посада	lord-lieutenant of Ung Countyd[4] і lord-lieutenant of Ung Countyd[4]
Військове звання	генерал-майор і генерал[2][5]
Партія	політик до появи політичних партійd
Батько	Miklós Bercsényid
Медіафайли у Вікісховищі

Граф Міклош Берчені (угор. Bercsényi Miklós; 6 грудня 1665, замок Тематин, Угорщина — 6 листопада 1725, Текірдаг, Османська імперія) — угорський граф, один з лідерів антигабсбурзького угорського національно-визвольного повстання Ференца II Ракоці. Служив у армії Ракоці генерал-майором. Свого часу володів Ужгородським замком на Закарпатті.

Міклош Берчені народився 6 грудня 1665 року в родинному замку Тематин, що на території сучасної Словаччини. Навчався у єзуїтській колегії міста Трнави. Згодом здобував освіту у Трнавському університеті на факультеті семи вільних мистецтв. Закінчив навчання при дворі угорського палатина Пауля Естергазі. Після Віденської битви 1683 року служив у імператорській армії. Брав участь у битвах проти Османської імперії. З 1685 року був капітаном у Шаля. У 1686 році став полковником.

У 1689 році Берчені отримав від імператора Леопольда І Габсбурга графський титул.

Одружувався двічі. Від першої дружини — Крістіни Другет — мав троє дітей. Після смерті дружини став жупаном комітату Унг та отримав у володіння Ужгород. У 1694 році одружився вдруге — із Крістіною Чакі.

Водночас відбувалися масштабні перебудови в Ужгородському замку. Граф Берчені з дружиною жили на другому поверсі замку.

Вперше Берчені зустрівся із Ференцом II Ракоці у другій половині 1690-х років. У 1698 році став один з ініціаторів змови, внаслідок якої мала бути повалена влада Габсбургів в Угорщині з допомогою короля Франції Людовика XIV. Проте змову викрили, у Берчені був змушений тікати з Угорщини до Речі Посполитої. Там його заарештували, але він втік із в'язниці та повернувся до Ракоці.

У 1703 році Ференц Ракоці підняв дворянське повстання проти влади Габсбургів в Угорщині. З самого початку Міклош Берчені брав участь у цій національно-визвольній війні на посаді генерал-майора. Виконував переважно воєнно-організаційні доручення. Був одним із підписантів Бережанського маніфесту із закликом до участі в повстанні. У 1705—1707 роках був головою посольства до московського царя Петра І, оскільки розмовляв російською. У ході переговорів із послом царя московською стороною було обіцяно військову підтримку повстання, проте повстанці її так і не дістали.

У 1708 році Берчені брав участь у битві при Тренчині. При відступі дістав поранення.

В останні роки національно-визвольної війни виконував дипломатичні доручення, зокрема брав участь у переговорах з Річчю Посполитою та Московією.

Після придушення угорського повстання Берчені разом з дружиною та князем Ракоці втік до Речі Посполитої. В Австрії вони були оголошені зрадниками Батьківщини. Маєтності Берчені, зокрема і Ужгородський замок, дісталися графам із роду Шенборнів.

Згодом після втечі до Речі Посполитої Берчені переселився до Османської імперії, де султан Ахмед III надав йому, Крістіні Чакі та Ференцу II Ракоці притулок у місті Текірдаг. Помер Міклош Берчені 6 листопада 1725 року.

У 1906 році тіло Берчені було перепоховано у соборі Святої Єлизавети Угорської в Кошицях.

• 13 жовтня 2012 року у внутрішньому дворі Ужгородського замку відбулося відкриття погруддя Міклоша Берчені та Крістіни Чакі^[6].

• 14 грудня 2015 року на Православній набережній неподалік Генерального консульства Угорщини в Ужгороді відкрили мініпам'ятник подружжю володарів Ужгородського замку — графу Міклошу Берчені та його дружині Крістіні Чакі^[7].

• Граф Міклош Берчені і графиня Крістіна Чакі
• Поп Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси / Карпато-русский Этнологический Исследовательский Центр США / Ред. рус. текста М.Шабак; Ред. англ. текста К. А. Шабак; Ред, чеш., слов., гюльск., болг. текстов Д.Поп; Ред. изд-ва и укр, текста к.ф.н. В. Падяк. — Ужгород : Изд-во Б.Падяка, 2001. — С. 91. (рос.)
• Bercsényi Miklós levelei Károlyi Sándorhoz (Kiadta Thaly Kálmán: Rákóczi Tár II, Pest, 1868)
• Bercsényi Miklós levelei Rákóczi fejedelemhez (Kiadta Thaly Kálmán, I-IV., Bp., 1875-79); Archivum Rákoczianum (I. oszt. IV-VII.)
• Thaly Kálmán: A Bercsényi család (I-III, Bp., 1881-92)
• Székesi gróf Bercsényi Miklós leveleskönyvei s más emlékezetre méltó iratai. 1705–1711; sajtó alá rend. Thaly Kálmán; Akadémia, Bp., 1882
• Heckenast Gusztáv: A Rákóczi szabadságharc; Magyar Történelmi Társulat–Művelt Nép, Bp., 1953
• Köpeczi Béla–Várkonyi Ágnes: II. Rákóczi Ferenc (Bp., 1955)
• Bercsényi Miklós és kora. Történettudományi konferencia Hódmezővásárhelyen, 1993. október 8-9-én a Rákóczi-szabadságharc megindulásának 290. évfordulója alkalmából; szerk. Földesi Ferenc, Czeglédi Sándor; Hódmezővásárhely, Polgármesteri Hivatal, 1998
• Csatáry György: Gróf Bercsényi Miklós levelei és emléke Ung vármegyében; Kárpátaljai Magyar Kulturális Szövetség, Ungvár, 2004 (Clio)
• Bercsényi Miklós válogatott levelei; szerk. Köpeczi Béla; Balassi, Bp., 2004
• Merényi-Metzger Gábor: Gróf Bercsényi Miklós keresztelési anyakönyvi bejegyzése. Hadtörténelmi Közlemények, CXXVIII. évf. 2. sz. (2015) 487–490. o. Hozzáférés: 2020. nov. 26.