YaChudo

Мікеланджело да Караваджо

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мікеланджело (значення).
Мікеланджело да Караваджо
італ. Michelangelo Merisi da Caravaggio Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніітал. Michelangelo Merisi[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився29 вересня 1571[5][1][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мілан, Міланське герцогство, Іспанська імперія[6][1][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 липня 1610[2][3][…] (38 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Порто Ерколеd, State of Presidid, Неаполітанське королівство[8][1][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПорто Ерколеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Міланське герцогство Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьіталійці[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмалярство[10][11][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіСімоне Петердзаноd[13] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіталійська[14][15] Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокбароко[16] і Контрреформація Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанржанрове малярство[17], релігійний живописd[17] і натюрморт[17] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusВечеря в Емаусі (Караваджо, Лондон), Амур-Переможець, Медуза[18], Кошик із фруктами (картина Караваджо), Ворожка, Сім справ милосердя, Хворий Вакх, Вакх, Благовіщення[19], Юдита й Олоферн, Хлопчик, що чистить плодиd, Хлопчик, якого укусила ящіркаd, Young Saint John the Baptist with ramd і Лютністd Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоФермо Меріксіоd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиЛучіа Араторіd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (італ. Michelangelo Merisi da Caravaggio, ломб. Michelangiul Merisi dì Caravagg, 29 вересня 1571 — 18 липня 1610) — італійський живописець періоду раннього бароко, засновник європейського реалістичного живопису XVII століття, який працював у Римі між 1592 та 1606, потім у Неаполі і на Мальті. Його життя було настільки ж драматичним, як і його мистецтво (йому довелося залишити Рим після вбивства людини). Він створив могутній стиль, використовуючи контрасти світла й тіні і точно фокусуючись на предметах, іноді використовував драматичне наближення. Він писав з моделей, часто в образах святих і мадон зображуючи простих римлян, людей з вулиць і ринків. Прикладами можуть слугувати «Євангеліст Матвій», товстий, далекий від класичних ідеалів «Вакх з келихом вина», чоловіча модель для «Навернення Савла в апостола Павла» (Санта Марія дель Пополо, Рим), персонажі «Відсічі голови Івана Хрестителя».

Життєпис

Відсутність освіти, щоденників, біографа

Історія вивчення життя і творчості Караваджо важка і непроста. Майже всі факти життя художника походять із записів його ворогів. У Караваджо не було прижиттєвого біографа, а про його молоді роки і бандитську поведінку дізналися із судових протоколів. Він ніколи не вів щоденників, не писав листів друзям чи рідним (як Пітер Пауль Рубенс), не створював віршів (як Мікеланджело Буонарроті), не створив якогось трактата про живопис (як його ворог Джованні Бальйоне), нема жодного достовірного допортретного ескіза чи якогось іншого малюнка художника до його картин[20]. Не збережено фактів про день його народження, а дати життя і смерті узято з епітафій, які збирав адвокат Марціо Мілезі, що зберігаються нині у Ватикані. Сучасні перевірки епітафій відкрили в них певні помилки.

Спогад про молодого художника віднайдено в книзі Карела ван Мандера за 1604 рік, але Карел не зустрічався з художником, а лише записав недостовірні перекази інших, серед яких були й італійські джерела[21].

Про Караваджо можна говорити як про людину без тогочасної освіти, він автодидакт, художник, що навчався самотужки поспіхом, художник, що створив себе сам.

Ранні роки

Місце народження художника достеменно невідоме. У родині було четверо дітей, один з яких став священником. Батько і мати померли рано, хлопця в майстерню художника влаштував один з братів[22]. Первісне навчання отримав у Мілані у художника Сімоне Петерцано (1540—1596), представника пізнього маньєризму. Від вчителя отримав первісні художні навички, але невеликі, бо ніколи не малював пейзажів, приблизно знав, як робляться фрески (їх майже немає у творчості майстра), мав недоліки в композиціях картин. Маньєризм, як художній стиль, ніяк не відбився у творах Караваджо — ні в композиціях, ні в колориті.

Після отримання своєї долі батьківського спадку, перебрався до Риму. Час справжніх випробувань, гідних хіба що дорослого, прийшов до Караваджо досить рано, ще в підлітковий період.

Юнак бідував, заробляв випадковими замовленнями. Влаштувався у майстерню художника Чезаре д'Арпіно помічником, де малював у його картинах фрукти і квіти[23] .

Перші впливові меценати

Пощастило молодому художнику з першими, впливовими меценатами лише в Римі. Ними були кардинал Франческо дель Монте і маркіз Вінченцо Джустініані. При дворі кардинала художник отримав житло і гроші, а також перші великі, гідні його обдарування замовлення. Картини Караваджо для каплиці Контареллі в церкві Сан Луїджі деі Франчезі принесли художнику гучну і скандальну славу в Римі. Картина «Обрання апостола Матвія» викликала сенсацію. Подивитись на нову і незвично реалістичну картину збіглися як римські, так і іноземні митці[24] .

Перші роки життя в папській столиці принесли молодому художнику і перше визнання, і дещо скандальну славу вискоченя, і перших серйозних заздрізників. Серед зачеплених і ображених — Федеріко Цуккарі, що в 1590 невдоволено записав в приватному листі про 18-річного суперника :

Я не дивуюсь, що у Караваджо стільки прихильників і покровителів, бо екстравагантність його характеру і його живопису більш ніж достатня, аби народити ці явища. А наші високі пани, котрі вважають себе тим більшими знавцями, чим більше їх багатство і чим більші їх посади, визнають прекрасним усе, що має відблиски нового і несподіваного [25].

Це був етап раннього італійського бароко, котре виростало і формувалось із маньєризму і культивувало усе яскраве, нове і несподіване, що так точно помітив маньєрист Федеріко Цуккарі, помітив і — не зрозумів, що за ним майбутнє.

Кардинал Франческо дель Монте

Він був не останньою людиною в Римі. Венецієць за походженням, кардинал був, здається, уособленням всіх переваг стану і недоліків доби. Він вивчав музику, фармакологію, живопис, астрономію і механіку, збирав ботанічну і мінералогічну колекції. У палаці кардинала біля площі Навона була значна колекція картин, серед яких твори фламандських, французьких, італійських майстрів. Він був патроном відомого науковця Галілео Галілея. Але серед його палких захоплень — алхімія, жага до створення золота з дешевих матеріалів і пристрасть до хімічних експериментів.

Так сталося, що після смерті кардинала Федеріко Борромео саме йому доручили піклування Академією святого Луки, найкращого римського художнього закладу. Після занепаду академії при Борромео, дель Монте повернув сюди пожвавлення і надії, наново урочисто відкривши заклад 14 листопада 1593 року. Він меценат і покровитель художників, серед яких французи Кассіно даль Поццо, сам Пуссен і італієць Федеріко Цуккарі.

Могутній спротив Федеріко Цуккарі

Художниця Феде Галіція. Портрет Федеріко Цуккарі. 1604, галерея Уффіці

Ймовірно, в Римі зав'язався найтрагічніший вузол проблем скандально відомого художника з колегами, вузол, що не був мирно розв'язаний впродовж усього життя Караваджо.

Аби мати офіційне визнання в Римі, Мікеланджело Караваджо розпочав клопотання задля прийому в члени Академії святого Луки. Схвальні рекомендації надали художники Ораціо Джентілескі, Просперо Орсі. Але голова академії, Федеріко Цуккарі, відхилив клопотання і через спротив Цуккарі Караваджо членом художньої гільдії так і не став.

Композиції художника для церкви Сан Луїджі деі Франчезі викликали сенсацію в Римі. Натовп збігався дивитися на них. Були тут і спантеличені успіхом молодого митця художники Риму, серед них і сам Федеріко Цуккарі, офіційній голова Академії святого Луки. Оглянувши твори, Цуккарі оголосив, що не знайшов в картинах нічого нового, окрім впливів художника Джорджоне. Так Цуккарі, ображений успіхом Караваджо та прихильністю до нього декількох багатих замовників, вкотре залучився до ворогів Караваджо, пішов на неблагодійний вчинок, принижуючи авторитет найвідомішого на той час римського художника.

У ХХ столітті завдяки клопотанням істориків і мистецтвознавців повернуто великий авторитет Джорджоне. Венеційця і його твори знали в Римі, але ставились осудливо і несхвально. Бо римські майстри надавали перевагу віртуозному малюнку, фантазійності задуму, орієнтації на давньоримські зразки, взагалі слабко представлених у творчості корифеїв венеційської школи. Порівняння ранніх творів Караваджо з колоритом картин Джорджоне у вустах Цуккарі — не об'єктивність, а спроба ворога отруїти відгук про нього, який добре зрозуміли в тогочасному Римі і отрута якого прихована для читачів ХХІ століття.

Убивство Рануччо Томассоні. 1606

Один з перших судових позовів на Караваджо був за скаргою другорядного художника Джованні Бальйоне. Караваджо та його небезпечні друзі зробили на невдаху Бальйоне наклеп, а той ініціював судову справу. Не дивно, що він люто ненавидів талановитого майстра, став його ворогом, засудив і його поведінку і художню манеру (яку тим не менше сам вивчав і використовував). Аби сплюндрувати авторитет Караваджо у нащадків, написав ганебну біографію художника в своїй книзі. Уривок з наклепу Бальйоне:

У зв'язку з палким темпераментом Мікеланджело (Караваджо) мав славу розбишаки. То собі трохи шию не зломить, то іншого доведе до смертної небезпеки. І приятелював з такими ж злодіями. Одного разу полаявся з шляхетним молодиком Рануччо Томассоні під час гри в м'яч. Лайка перейшла в бійку зі зброєю. Мікеланджело зробив випад шпагою, поранив того в стегно, від кровотечі той помер. Уся банда втекла з Риму.

Це свідоцтво ворога Караваджо. Подія підтверджена документами.

Південна Італія. Вимушені блукання

Маріо Мінніті

Після скоєного вбивства Караваджо втік в Південну Італію, де почалися три роки вимушених блукань. У Південну Італію Караваджо втік до знайомих, серед яких модель його ранішніх картин Маріо Мінніті, сам художник. Це його обличчя посміхається глядачам з картини Караваджо «Юнак з кошиком фруктів».

Мінніті, як модель, зник після 1600 року, до того ж його зачепив скандал неврівноваженого Караваджо, що в запалі гніву вбив Рануччо Томмазіні (Томмассоні) у 1606 році. Біограф Маріо записав, що він втік на Сицилію внаслідок скоєного вбивства людини і писав папі римському в надії на пробачення. Відомо, що саме Мінніті надав схованку втікачеві і вбивці Караваджо на Сицилії у 1608—1609, а також допоміг тому отримати замову на образ для церкви, відомий як «Поховання Святої Лючії після тортур».

З важливих подій життя Караваджо цього періоду слід назвати отримання звання лицаря Мальтійського ордену у 1608 і сварку з деким із цих лицарів, після якої вони стали його смертельними ворогами. Смертельна небезпека спонукала Караваджо до втечі з Мальти, а невблаганні вояки наздогнали художника і понівечили йому обличчя.

Дивно, що нещастя і блукання не позначилися негативно на творах художника, а натхнення і творча плодючість останніх років вражають.

Смерть митця у книзі ворога Бальоне

«Потім він перебрався на Мальту, де мав аудієнцію у великого магістра і намалював його портрет. Високопосадовець надав художнику звання лицаря. Але і там Караваджо полаявся з якимось законником, смертно образив того і потрапив у в'язницю, з якої втік і перебрався на Сицилію, де створив декілька картин в Палермо. Рятуючи своє життя, Мікеланджело повернувся в Неаполь, де його наздогнали лицарі і понівечили йому обличчя до невпізнання. Доведений помстою до відчаю, той забрав своє бідне майно і перебрався на човник, аби морем дістатися Риму в надії на пробачення папи римського Павла V. Про це обіцяв клопотати кардинал Гонзага. На березі Караваджо помилково арештували і потягли у в'язницю. Через дві доби звільнили, але за той час хтось вкрав його човника з майном. У відчаї він бігав на березі у спеку в надії відшукати човник і майно, але все було марно. Художник дістався селища, де захворів на гарячку. Тут, безпорадний і позбавлений допомоги, він і помер по-злодійськи, так само, як жив».

Могила Караваджо не збереглася. З архівних записів відомо, що Караваджо поховали на цвинтарі маленької церкви Сан-Себастьян за міськими мурами портового містечка Порто-Ерколе, де він помер[26]. У 1950-ті роки церкву зруйнували, аби збільшити вулицю і забудову містечка в цей бік. Цвинтар ліквідували, кості померлих викопали і перенесли в просторий склеп. Так зникло поховання художника.

Патографія Караваджо

Патографія — спроба проаналізувати хвороби особи і їхній вплив на психіку, поведінку і творчість. З надто скупих відомостей біографії Караваджо відомо, що той декілька разів хворів і потрапляв до лікарень. Був випадок, коли на художника впав кінь і він лікував травму. Ще більше уваги слід приділити хворобам, що перебігали з гарячками. Від боліт біля Рима виходила загроза малярії. Можливо, на малярію хворів і Караваджо, а може, і на декілька хвороб водночас, під час вимушених блукань.

Серед несприятливих умов праці художника — солі важких металів, перш за все свинцю та ртуті. Свинець і ртуть входили до складу ґрунтів та фарб художника. Ґрунти з вмістом свинцю використовували й інші художники після смерті Караваджо — не менш ніж 250 років. При отруєнні солями свинцю теж підвищуються дратівливість, виникає психічна нестабільність, розвивається токсичний гепатит і знижується імунітет. Людина стає вразливішою до шкірних інфекцій. В останні дні життя Караваджо якраз мав поранення (невідомі понівечили його обличчя), психічну травму і якусь гарячку.

Караваджо і два Лонгі

Біографія Караваджо пов'язана з двома особами на прізвище Лонгі.

  • Оноріо Лонгі (1569—1619) — знав художника, коли той проживав у Римі. Оноріо був архітектором за фахом, трохи старшим за віком і мав родину й п'ятеро дітей. Але ніщо з цього не утримувало авантюрного Оноріо від ризикованої поведінки і небезпечних вчинків. Саме Оноріо був свідком лайки Караваджо з Томассоні, що закінчилася убивством, скоєним гарячкуватим художником. Оноріо був вимушений покинути папський Рим разом з родиною. Пізніше він прохав папу дарувати йому амністію. Один з синів Оноріо — Гульєльмо Лонгі, пізніше став кардиналом. В описі майна Гульєльмо Лонгі дослідники знайшли спогад про портрет Оноріо Лонгі пензля Караваджо та деякі інші картини художника. Жодну з них не знайдено досі.
  • Роберто Лонгі (1890—1970) — вчений, мистецтвознавець і дослідник біографії Караваджо. Здається, в 20 столітті не було в Італії людини, яка б більше знала про гарячкуватого і нещасного Караваджо. Саме Роберто Лонгі належить честь відкриття картин Караваджо раннього періоду творчості.

Галерея

Картини

Картина Назва Рік Техніка Розміри (см) Галерея Прим.
Хлопчик, що чистить фрукти близько 1592 Полотно, олія 64,2 × 51,4 Італія Колекція Лонгі, Флоренція
Хлопчик, що чистить фрукти близько 1593 Полотно, олія 75,5 × 64,4 Велика Британія Гемптон-корт, Лондон
Хворий Вакх близько 1593 Полотно, олія 67 × 53 Італія Галерея Боргезе, Рим
Юнак з кошиком фруктів близько 1593 Полотно, олія 70 × 67 Італія Галерея Боргезе, Рим
Гадалка близько 1594 Полотно, олія 115 × 150 Італія Капітолійські музеї, Рим
Шахраї близько 1594 Полотно, олія 94,2 × 131,2 США Музей Кімбелла, Форт-Уерт
Музиканти близько 1595 Полотно, олія 87,9 × 115,9 США Метрополітен-музей, Нью-Йорк
Екстаз святого Франциска близько 1595 Полотно, олія 93,9 × 49,5 США Атенеум Уодсворта, Хартфорд
Хлопчик, укушений ящіркою близько 1596 Полотно, олія 66 × 49,5 Велика Британія Лондонська Національна галерея, Лондон
Лютніст близько 1596 Полотно, олія 96 × 121 Велика Британія Бадмінтон-хаус, графство Глостершир
Лютніст близько 1596 Полотно, олія 94 × 119 Росія Ермітаж, Санкт-Петербург
Лютніст близько 1596 Полотно, олія 100 × 126,5 США Метрополітен-музей, Нью-Йорк
Кошик з фруктами близько 1596 Полотно, олія 46 × 64 Італія Амброзіанська бібліотека, Мілан
Вакх близько 1596 Полотно, олія 95 × 85 Італія Уффіці, Флоренція
Каяття Магдалини близько 1597 Полотно, олія 122,5 × 98,5 Італія Галерея Доріа-Памфілі, Рим
Відпочинок на шляху до Єгипту близько 1597 Полотно, олія 133,5 × 166,5 Італія Галерея Доріа-Памфілі, Рим
Медуза близько 1597 Полотно поверх дерев'яного щита, масло 60 × 55 Італія Уффіці, Флоренція
Портрет куртизанки близько 1597 Фреска на стелі, олія 66 × 53 знищена в 1945 році
Юпітер, Нептун і Плутон близько 1597 Фреска на стелі, олія 300 × 180 Італія Казіно ді Вілла Бонкомпаньї Людовізі, Рим
Гадалка близько 1597 Полотно, олія 99 × 131 Франція Лувр, Париж
Свята Катерина Олександрійська близько 1598 Полотно, олія 173 × 133 Іспанія Музей Тіссена-Борнеміси, Мадрид
Жертвоприношення Ісаака близько 1598 Полотно, олія 116 × 173 США Колекциія Барбари Піасецкі-Джонсон, Принстон
Іоанн Хреститель близько 1598 Полотно, олія 169 × 112 Іспанія Толедський собор, Толедо
Марта і Марія Магдалина близько 1598 Полотно, олія 97,8 × 132,7 США Детройтський інститут мистецтв, Детройт
Портрет Маффео Барберіні близько 1598 Полотно, олія 124 × 99 США Приватна колекція, Лос-Анджелес
Юдита й Олоферн близько 1598 Полотно, олія 145 × 195 Італія Палаццо Барберіні, Рим
Давид і Голіаф близько 1599 Полотно, олія 110 × 91 Іспанія Прадо, Мадрид
Нарцис близько 1599 Полотно, олія 110 × 92 Італія Національна галерея старовинного мистецтва, Рим
Хлопчик, укушений ящіркою близько 1600 Полотно, олія 65,8 × 52,3 Італія Фонд Роберто Лонгі, Флоренція
Іоанн Хреститель близько 1600 Полотно, олія 102 × 85,3 Швейцарія Художній музей, Базель
Покликання апостола Матвія близько 1600 Полотно, олія 322 × 340 Італія Сан-Луїджі-деі-Франчезі, Рим
Мучеництво святого Матвія близько 1600 Полотно, олія 323 × 343 Італія Сан-Луїджі-деі-Франчезі, Рим
Різдво зі святим Франциском і святим Лаврентієм близько 1600 Полотно, олія 268 × 197 Італія Каплиця Сан-Лоренцо, Палермо
Навернення Савла 1600 Дерево, олія 237 × 189 Італія Колекція Одескальки Бальби, Рим
Розп'яття Святого Петра 1601 Полотно, олія 230 × 175 Італія Санта Марія дель Пополо, Рим
Навернення святого Павла 1601 Полотно, олія 230 × 175 Італія Санта Марія дель Пополо, Рим
Натюрморт з квітами і фруктами 1601 Полотно, олія 105 × 84 Італія Галерея Боргезе, Рим
Вечеря в Еммаусі 1601 Полотно, олія 139 × 195 Велика Британія Лондонська Національна галерея, Лондон
Амур-Переможець 1602 Полотно, олія 156 × 113 Німеччина Берлінська картинна галерея, Берлін
Святий Матвій і ангел 1602 Полотно, олія 232 × 183
Святий Матвій і ангел 1602 Полотно, олія 292 × 186 Італія Сан-Луїджі-деі-Франчезі, Рим
Іоанн Хреститель 1602 Полотно, олія 129 × 94 Італія Капітолійські музеї, Рим
Іоанн Хреститель близько 1602 Полотно, олія 129 × 94 Італія Галерея Доріа-Памфілі, Рим
Невіра святого Хоми близько 1602 Полотно, олія 107 × 146 Німеччина Сан-Сусі, Потсдам
Христа беруть під варту 1602 Полотно, олія 133 × 169 Ірландія Національна галерея Ірландії, Дублін
Жертвоприношення Ісаака 1602 Полотно, олія 104 × 135 Італія Уффіці, Флоренція
Святе сімейство з Іоанном Хрестителем близько 1603 Полотно, олія 117,5 × 96 США Метрополітен-музей, Нью-Йорк
Поховання Христа близько 1603 Полотно, олія 300 × 203 Ватикан Ватиканська пінакотека, Ватикан
Коронування терновим вінцем 1603 Полотно, олія 125 × 178 Італія Каріпрато Банк, Прато
Мадонна Лорето близько 1604 Полотно, олія 260 × 150 Італія Сант Агостіно, Рим
Іоанн Хреститель 1604 Полотно, олія 172,5 × 104,5 США Музей мистецтв Нельсона-Аткінса, Канзас-Сіті
Іоанн Хреститель близько 1604 Полотно, олія 94 × 131 Італія Національна галерея старовинного мистецтва, Рим
Покликання святих Петра та Андрія близько 1604 Полотно, олія 140 × 176 Велика Британія Хемптон-корт, Лондон
Христос на Оливній горі 1605 Полотно, олія 154 × 222 Німеччина Музей Боде, Берлін
Се людина близько 1605 Полотно, олія 128 × 103 Італія Палаццо Россо, Генуя
Святий Ієронім в задумі близько 1605 Полотно, олія 118 × 81 Іспанія Монсерратський монастир, Барселона
Святий Ієронім, що пише близько 1605 Полотно, олія 112 × 157 Італія Галерея Боргезе, Рим
Портрет папи Павла V 1605 Полотно, олія 203 × 119 Італія Приватна колекція принца Боргезе, Рим
Натюрморт з фруктами 1605 Полотно, олія 87 × 135 Італія Галерея Боргезе, Рим
Мадонна і немовля зі святою Анною 1606 Полотно, олія 292 × 211 Італія Галерея Боргезе, Рим
Успіння Богоматері 1601−1606 Полотно, олія 369 × 245 Франція Лувр, Париж
Марія Магдалина в екстазі 1606 Полотно, олія 106,5 × 91 Італія Приватна колекція, Рим
Святий Франциск в задумі близько 1606 Полотно, олія 130 × 90 Італія Пінакотека Міського музею Кремони, Кремона
Вечеря в Еммаусі 1606 Полотно, олія 141 × 175 Італія Пінакотека Брера, Мілан
Сім діянь милосердя 1607 Полотно, олія 390 x 260 Італія Піо-Монте-делла-Мізерікордія, Неаполь
Розп'яття святого Андрія 1607 Полотно, олія 202,5 x 152,7 США Музей мистецтва міста Клівленда, Клівленд
Давид з головою Голіафа 1607 Дерево, олія 90,5 × 116 Австрія Музей історії мистецтв, Відень
Мадонна із чотками 1607 Полотно, олія 364,5 × 249,5 Австрія Музей історії мистецтв, Відень
Коронування терновим вінцем близько 1607 Полотно, олія 127 × 165,5 Австрія Музей історії мистецтв, Відень
Бичування Христа близько 1607 Полотно, олія 390 × 260 Італія Музей Каподімонте, Неаполь
Христос у колони близько 1607 Полотно, олія 134,5 × 175,5 Франція Музей витончених мистецтв, Руан
Соломія з головою Іоанна Хрестителя близько 1607 Полотно, олія 90,5 × 167 Велика Британія Лондонська Національна галерея, Лондон
Святий Ієронім, що пише 1607 Полотно, олія 117 × 157 Мальта Собор Святого Іоанна, Валлетта
Портрет Алофа де Віньянкура 1608 Полотно, олія 195 × 134 Франція Лувр, Париж
Портрет Фра Антоніо Мартеллі 1608 Полотно, олія 118,5 × 95,5 Італія Палаццо Пітті, Флоренція
Усікновення Іоанна Хрестителя 1608 Полотно, олія 361 × 520 Мальта Собор Святого Іоанна, Валлетта
Сплячий купідон 1608 Полотно, олія 71 × 105 Італія Палаццо Пітті, Флоренція
Іоанн Хреститель 1608 Полотно, олія 100 × 73 Мальта Приватна колекція Бонелло
Благовіщення 1608 Полотно, олія 285 × 205 Франція Музей витончених мистецтв, Нансі
Поховання святої Лючії 1609 Дерево, темпера 408 × 300 Італія Ам Рьомерхольц, Сиракуза
Воскресіння Лазаря 1609 Полотно, олія 380 × 275 Італія Регіональний музей, Мессіна
Поклоніння пастухів 1609 Полотно, олія 314 × 211 Італія Регіональный музей, Мессіна
Соломія з головою Іоанна Хрестителя 1609 Полотно, олія 116 × 140 Іспанія Королівський палац, Мадрид
Зубодер 1609 Полотно, олія 139,5 × 194,5 Італія Палаццо Пітті, Флоренція
Зречення Святого Петра 1610 Полотно, олія 94 × 125,4 США Метрополітен-музей, Нью-Йорк
Молитва святого Франциска близько 1606 Полотно, олія 130 × 90 Італія Національна галерея старовинного мистецтва, Рим
Іоанн Хреститель близько 1610 Полотно, олія 159 × 124 Італія Галерея Боргезе, Рим
Давид із головою Голіафа близько 1610 Полотно, олія 125 × 101 Італія Галерея Боргезе, Рим
Іоанн Хреститель 1610 Полотно, олія 159 × 124 Німеччина Приватна колекція, Мюнхен
Мучеництво святої Урсули 1610 Полотно, олія 106 × 179,5 Італія Палаццо Зеваллос, Неаполь

Твори, пов'язані з ім'ям Караваджо, в Україні

Одеська версія картини «Взяття Христа під варту» (до викрадення у 2008 році)

До 2008 року в Одеському музеї західного і східного мистецтва зберігалася картина «Взяття Христа під варту» («Поцілунок Юди»), традиційно приписувана Караваджо[27]. Після викрадення полотна у 2008 році[28] та його повернення до України у 2010 році[29] твір пройшов комплексне техніко-технологічне дослідження й реставрацію[30]. Дослідження дали змогу уточнити технологію виконання картини, її матеріали та стан збереження. Проведені дослідження стали основою для подальшого вивчення питання авторства та атрибуції картини[31].

Після завершення реставрації картину було представлено на виставці у Національному заповіднику «Софія Київська» (2026)[32], а згодом експоновано на міжнародній виставці у Вільнюсі[33].

Кінострічки про Караваджо

  • 1941, режисер Гоффредо Алесссандріні, в головній ролі — Амедео Надзарі.
  • 1960, режисер Сілверіо Блазі.
  • 1986, режисер Дерек Джармен.
  • 2007, «Караваджо» італійський біографічний міні-серіал, режисер Анджело Лонгоні.

Див. також

Видання «Німецька академія», аркуш з посмертним портретом Караваджо (середній праворуч), гравюра 1683

Примітки

  1. ↑ а б в г Graham-Dixon A. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Caravaggio — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ а б SNAC — 2010.
  5. ↑ BeWeB
  6. ↑ а б в RKDartists
  7. ↑ https://web.archive.org/web/20131203064928/http://www.ilsole24ore.com/art/SoleOnLine4/Tempo%20libero%20e%20Cultura/2007/06/carminati-caravaggio.shtml?uuid=4d415878-19a4-11dc-ac19-00000e251029&DocRulesView=Libero
  8. ↑ http://www.timelines.ws/1600_1625.HTML
  9. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
  10. ↑ Kaufmann T. D. Arcimboldo — С. 194.
  11. ↑ Beard, Lee, 1973- author, Butler, Adam, author; Van Cleave, Claire, author; Fortenberry, Diane, author; Stirling, Susan, author The Art Book: New Edition, Mini Format — С. 84.
  12. ↑ Metropolitan Museum of Art (New York, N.Y.) The Age of Caravaggio — С. 43.
  13. ↑ Kaufmann T. D. Arcimboldo — С. 199.
  14. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  15. ↑ CONOR.Sl
  16. ↑ https://www.rijksmuseum.nl/en/caravaggio-bernini
  17. ↑ а б в https://www.nationalgallery.org.uk/artists/michelangelo-merisi-da-caravaggio
  18. ↑ https://www.virtualuffizi.com/es/descubriendo-los-uffizi%3A-sala-90%2C-caravaggio.html
  19. ↑ https://gutenberg.beic.it/view/action/singleViewer.do?dvs=1548439212231~118&locale=fr&VIEWER_URL=/view/action/singleViewer.do?&DELIVERY_RULE_ID=10&search_terms=Caravaggio&frameId=1&usePid1=true&usePid2=true
  20. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 5-6
  21. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 3
  22. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 6
  23. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 91
  24. ↑ сборник « Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 12
  25. ↑ «Мастера искусства об искусстве», том 2, М, «Искусство», 1966, с. 295
  26. ↑ сборник «Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников», М, «Искусство», с. 22
  27. ↑ «Взяття Христа під варту» або «Поцілунок Іуди». Музейний фонд України. Міністерство культури та стратегічних комунікацій України. Архів оригіналу за 29 липня 2026.
  28. ↑ З одеського музею викрадена картина Караваджо «Взяття Христа під варту або Поцілунок Іуди». РБК-Україна. 31 липня 2008. Архів оригіналу за 23 липня 2026.
  29. ↑ Німеччина передала Україні викрадену в Одесі картину Караваджо "Поцілунок Іуди" - Могильов. Інтерфакс-Україна. 30 серпня 2010. Архів оригіналу за 2 серпня 2026.
  30. ↑ Бузовська, Марина (13 лютого 2026). У Софії Київській презентували врятовану картину Караваджо, викрадену з одеського музею. Pragmatika.Media. Архів оригіналу за 29 липня 2026.
  31. ↑ Чернецька, Ната (6 березня 2026). Одеські шедеври між Берліном і Гейдельбергом: мистецтво у вигнанні. Інтент. Архів оригіналу за 26 липня 2026.
  32. ↑ Українські реставратори повернули до життя викрадене полотно, пов’язане з ім’ям Караваджо: картину представили у Софії Київській. Міністерство культури України. 13 лютого 2026. Архів оригіналу за 23 липня 2026.
  33. ↑ Олег Май (16.06.2026). Картину Караваджо “Взяття Христа під варту” з одеського музею привезли до Вільнюса. Culturemeter. Архів оригіналу за 29 липня 2026.

Джерела

  • Махов А. «Караваджо», «Молодая гвардия», М.2009, серія «Жизнь замечательных людей»(рос)
  • Всеобщая история искусств, т.4, М., «Искусство», 1963.(рос.)
  • Микеланджело да Караваджо. Документы, воспоминания современников. М., «Искусство» ,1975.(рос.)
  • Джорджо Бонсанти. «Микеланджело да Караваджо», серия «Великие мастера итальянского искусства», «Слово», М., 1995
  • Дзуффи С. Эпизоды и персонажи Евангелия в произведениях изобразительного искусства. — М.: Омега, 2007. — ISBN 978-5-465-01501-1
  • Махов А. Караваджо. — М.: Молодая гвардия, 2009. — (Жизнь замечательных людей). — ISBN 978-5-235-03196-8
  • Prose F. Caravaggio: Painter of Miracle. — 2005. — ISBN 0-06-057560-3
  • Spike John T. Caravaggio. — 2001. — ISBN 0-7892-0639-0
  • Gash J. Caravaggio. — 2003. — ISBN 1-904449-22-0
  • Langdon H. Caravaggio: A Life. — 1998. — ISBN 0-374-11894-9


Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).