Дерек Джармен

Дерек Джармен
англ. Derek Jarman
Дерек Джармен. 1991 рік
Ім'я при народженні	Майкл Дерек Элворти Джармен
Дата народження	31 січня 1942
Місце народження	Нортвуд, Гіллінгдон, Лондон, Англія
Дата смерті	19 лютого 1994 (52 роки)
Місце смерті	Сіті, Лондон, Англія
Поховання	Church of St Clement, Old Romneyd
Громадянство	Велика Британія
Професія	кінорежисер, актор, сценарист, автор щоденника, художник, художник з костюмів, ЛГБТ-активіст, оператор-постановник, режисер монтажу, сценограф, фотограф, митець, кіносценарист, режисер, співак, письменник, музикант, лібретист
Alma mater	Школа образотворчого мистецтва Слейдаd (1967)[1], Кінґс-коледж, Canford Schoold і Walhampton Schoold
Роки активності	1970 — 1994
Напрям	New Queer Cinema
IMDb	ID 0418746
Нагороди та премії
Міжнародна федерація кінопреси
"Срібний ведмідь" (1986), «Тедді» (1988, 1992, 1993), «BAFTA» (1992)
Дерек Джармен у Вікісховищі

Де́рек Джа́рмен (англ. Derek Jarman, 31 січня 1942 — 19 лютого 1994), справжнє ім'я Майкл Дерек Елворті Джармен (Michael Derek Elworthy Jarman) — британський режисер-авангардист, художник і сценарист. Володар трьох нагород «Тедді» — спеціального призу Берлінського кінофестивалю за фільми гомосексуальної тематики.

Дерек Джармен народився в передмісті Лондона Нортвуді 31 січня 1942. Його батько Ланселот Елворті служив у Королівських військово-повітряних силах; мати, Елізабет Евелін Паток походила з сім'ї, пов'язаної з чайними плантаціями і страхуванням в Індії. З 1961 року навчався у Королівському Університеті Лондона, вивчаючи англійську мову, історію та історію мистецтв. Брав участь в роботі драматичного гуртка, роблячи дизайн для спектаклів. Є художнім редактором студентського часопису «Люцифер». З 1963 року відвідував Школу Мистецтв Слейд при Університетському коледжі Лондона де вивчав живопис і театральний дизайн.

До 1970 року Дерек Джармен прийшов в кіноіндустрію вже як відомий театральний декоратор. Він виступав в ролі художника фільму «Дияволи», поставленого Кеном Расселом. C 1971 року Дерек Джармен почав знімати свої перші короткометражні фільми. Працюючи з плівкою «Super 8 mm», він зняв 17 короткометражок до виходу в 1976 року стрічки «Себастьян». До формату «Super 8 mm» Джармен повертався упродовж усього свого життя, використовуючи його і в деяких своїх повнометражних фільмах. Суперечливий для Британії 70-х років «Себастьян» показував події з життя Святого Себастьяна, піднімаючи тему гомосексуальності з позитивної точки зору. При цьому фільм притягнув до себе увагу ще і тим, що був першим фільмом, повністю знятим на латинській мові. Музику для «Себастьяна» написав Брайан Іно, що згодом часто співпрацював з Джарменом.

Наступною роботою Джармена стала культова сьогодні стрічка «Ювілей». У фільмі, що вийшов на екрани в 1978 році, знятому в естетиці панк-рок культури, відображена історія королеви Єлизавети I, що подорожує у часі в XX столітті, зануреному в розруху і хаос. «Ювілей» вважається першим британським «панк-фільмом». У самому фільмі «засвітилися» Тойя Віллкокс, Памела Рук, Нелл Кембелл, Адам Ант, а також групи «Siouxsie and the Banshees» та «The Slits».

У 1979 році Джармен екранізував п'єсу Шекспіра «Буря», після чого протягом 7 років продовжував знімати короткометражні фільми, при цьому збираючи кошти для наступної стрічки «Караваджо». Фільм, присвячений життю італійського художника Караваджо, вийшов в прокат у 1986 року, не в останню чергу завдяки телевізійній компанії «Channel 4». З цієї миті практично усі фільми режисера створювалися за допомогою телевізійних компаній і завдяки цьому демонструвалися на телебаченні. З «Караваджо» також почалася співпраця Джармена з акторкою Тільдою Суїнтон.

22 грудня 1986 року у Джармена було діагностовано ВІЛ. З початку 80-х Дерек Джармен був однією з небагатьох публічних осіб у Великій Британії, що не приховували своєї гомосексуальної орієнтації і що привертали увагу громадськості до проблем СНІДу.

Складнощі, з якими зіткнувся Джармен при створенні «Караваджо», змусили режисера знову повернутися до формату «Super 8 mm»: фільми «Уявний Жовтень» і «Розмова з ангелами» були зняті саме на цю плівку. Також у 1980-ті Джармен активно займався виробництвом музичних кліпів. За ці роки були зняті кліпи для таких груп і музикантів, як «Throbbing Gristle», «Orange Juice», Марк Алмонд, «The Smiths», Matt Fretton і «Pet Shop Boys».

Наступною віхою у творчому шляху Дерека Джармена став фільм «Арія» — музична стрічка, що складається з 10 фрагментів, один з яких, разом з Ніколасом Роугом, Кеном Расселлом, Жаном-Люком Годаром, Робертом Олтменом і іншими зробив Джармен.

У 1988 року вийшла стрічка «На Англію прощальний погляд», присвячена сучасному життю Великої Британії і драматичним змінам, що відбуваються в ній. За цей фільм Джармен удостоївся премії «Тедді».

Під час створення фільмів «Реквієм війни» і «Сад» Джармен важко захворів. Хоча хвороба і не перешкодила закінчити фільми, потім режисер створив лише три фільми. У 1991 року Джармен екранізував «Едуарда II» (за п'єсою Крістофера Марлоу), який присвячений проблемам гомосексуальності і вважається найрадикальнішим фільмом Джармена на цю тему. Потім він зняв псевдобіографічну драму про життя відомого філософа «Вітгентштейн». Не дивлячись на те, що Людвіга Вітгенштейна представлено в ній гомосексуалом, сам Джармен погоджувався, що яких-небудь переконливих підстав вважати філософа таким немає^[2].

Останній фільм Джармена «Блю» був знятий у 1993 року вже сліпим і помираючим від СНІДу режисером. Прем'єра фільму відбулася на каналі британського телебачення «Channel 4» спільно з радіостанцією BBC Radio 3, які одночасно транслювали картинку і звукову доріжку відповідно.

Джармен помер 19 лютого 1994 року. Незабаром після смерті режисера вийшла компіляція його короткометражних фільмів з саундтреком від Брайна Іно «Світляк».

Дерек Джармен був відкритим геєм.^[3]

Перераховані лише повнометражні фільми.

• The Sex Pistols: The Sex Pistols Number One (1976).
• Маріанна Фейтфул: «Broken English», «Witches' Song», and «The Ballad of Lucy Jordan» (1979)
• Throbbing Gristle: TG Psychic Rally in Heaven (1981).
• Steven Hale: «Touch The Radio Dance» (1984).
• Orange Juice: «What Presence?!» (1984).
• Марк Алмонд: «Tenderness Is a Weakness» (1984).
• The Smiths: «The Queen Is Dead», «Panic», «There Is a Light That Never Goes Out» «Ask» (1986)
• Matt Fretton: «Avatar» (1986)
• Pet Shop Boys: «It's a Sin», «Rent», and «Projections».

Перераховані основні нагороди і номінації. Повний список див. на IMDb.com [Архівовано 12 серпня 2015 у Wayback Machine.]

• 1986 — Премії «Срібний ведмідь» та C.I.D.A.L.C. Берлінського кінофестивалю — за фільм «Караваджо»
• 1987 — Спеціальний приз жури Стамбульского кінофестивалю — за фільм «Караваджо»
• 1988 — Премії «Тедді» та C.I.C.A.E. Берлінського кінофестивалю — за фільм «На Англію прощальний погляд»
• 1991 — Особлива згадка журі Берлінського кінофестивалю — за фільм «Сад»
• 1992 — Премії «Тедді» та ФІПРЕССІ Берлінського кінофестивалю — за фільм «Эдуард II»
• 1992 — Премія БАФТА за визначний британський внесок у кіно (Нагорода Майкла Белкона)
• 1993 — Премія Единбурзького кінофестивалю — за фільм «Блю»
• 1993 — Премія «Тедді» Берлінського кінофестивалю — за фільм «Вітгенштейн»
• 1994 — Особлива згадка журі Стокгольмського кінофестивалю — за фільм «Блю»

• 1987 — Премія Каннського кінофестивалю — за фільм «Арія»
• 1991 — Премія Венеційського кінофестивалю — за фільм «Едуард II»
• 1991 — Премія Московського кінофестивалю — за фільм «Сад»

• Roger Wollen. Derek Jarman: A Portrait — London: Thames & Hudson, 1996 — ISBN 978-0-500-01723-4
• Toney Peake. Derek Jarman: A Biography — London: Overlook Hardcover, 2000 — ISBN 978-1-58567-066-6
• А. Андронова. Дерек Джармен. Жизнь как искусство — С-Пб: Любавич, 2011 — ISBN 978-5-86983-324-2(рос.)

• Дерек Джармен на сайті IMDb (англ.)
• Дерек Джармен на Find-A-Grave [Архівовано 8 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Slowmotionangel.com [Архівовано 2 грудня 2019 у Wayback Machine.] Неофіційний сайт (англ.)
• Книга Дерека Джармена «Хрома»
• Книга Дерека Джармена «Сучасна природа» [Архівовано 31 березня 2014 у Wayback Machine.]