Едвард Мунк

Едвард Мунк
нюн. Edvard Munch
При народженні	бук. Edvard Munch
Народження	12 грудня 1863[1][2][…]  Ådalsbrukd, Летенd, Шведсько-норвезька унія[4][5][6]
Смерть	23 січня 1944[4][2][…] (80 років)
	Ekelyd, Осло, Норвегія[7]
Поховання	Спаський цвинтар (Осло)[8][9]
Країна	Норвегія[10][11]
Жанр	портрет, експресіонізм, жанрове малярство[12], пейзаж[12] і автопортрет[12]
Навчання	Школа Кафедрального собору Ослоd, Норвезька національна академія ремесел і художньої промисловостіd і Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність	художник, графік, художник-гравер, рисувальник, архітектурний кресляр
Напрямок	символізм[13][12] і експресіонізм[12]
Член	Берлінський сецесіон[14]
Твори	Дитина і смерть, Вампір, Крик, Дівчата на мосту, Dr. Linde's Sonsd, From Travemünded, Lothar Linde in Red Jacketd, Self-Portrait with the Spanish Flud і Arve Arvesend
Батько	Крістіан Мункd[15][16]
Мати	Лаура Катрін Мункd
Брати, сестри	Інґер Мункd, Петер Андреас Мункd і Лаура Мункd
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, галерея Бельведер, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Музей сучасного мистецтва, Тейт, Національна галерея мистецтва, Національна галерея Канади, Національна галерея Вікторії, Музей мистецтва Метрополітен, Художній музей Базеля, Moritzburgd, Art Collections Chemnitzd, The Museum of National History at Frederiksborg Castled, Oslo Museumd, Gallery of Fine Arts in Ostravad, Museum Stavangerd, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Музей д'Орсе, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Hiroshima Museum of Artd, Бременська картинна галерея, Гетеборзький художній музей, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Національна галерея, Художній музей Бергенаd, Музей Мунка, Thiel Galleryd, Музей історії мистецтв, Гамбурзька картинна галерея, Музей Фолькванг, Музей Соломона Ґуґґенгайма, Музей мистецтв, Національна галерея, Портландський мистецький музей, Kunsthalle Bielefeldd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Kunsthalle Mannheimd, Sprengel Museumd, Музей мистецтв Філадельфії, Музей образотворчих мистецтв, Державний музей мистецтв, Кунстгаус Цюриха, Музей Родена, Музей Вальрафа-Ріхарца, Далласький музей мистецтв, Von der Heydt Museumd, Museum Behnhaus Drägerhausd, Баварські державні колекції картин, Художній музей Фогга, Національний музей мистецтва Каталонії, Busch–Reisinger Museumd, Музей мистецтв Карнегіd, Детройтський інститут мистецтв, Музей сучасного мистецтва (Стокгольм), Національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, Pola Museum of Artd, Музей мистецтв Кімбеллаd, Stenersen Museumd, Kreeger Museumd, St. Gallen Museum of Artd, Музей мистецтва та історії культури, Серланнський музей мистецтв, Музей мистецтва Мальме, Lillehammer Art Museumd, Гарвардський художній музей, Blaffer Art Museumd, Frances Lehman Loeb Art Centerd, Mildred Lane Kemper Art Museumd, University of Iowa Stanley Museum of Artd, Stavanger kunstmuseumd, Художній музей Тронгейма, KODE Art museums and composer homesd, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Flaten Art Museumd, Нова національна галерея, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[17], Музей ван Гога[18], Клівлендський музей мистецтв, Stadtmuseum Berlind, Стара національна галерея, Вальдемарсуддеd, Альбертіна, Print Collectiond[19], Дрезденська картинна галерея, Тейт Модерн і Національна галерея Австралії
Нагороди
Автограф
Едвард Мунк у Вікісховищі

Е́двард Мунк (Edvard Munch; 12 грудня 1863, Летен — 23 січня 1944, Екелі, поблизу Осло) — норвезький живописець і графік, постімпресіоніст і постмодерніст, символіст, його вважають предтечею експресіонізму.

Його творчість, сформована під впливом глибоких особистих трагедій, ранньої втрати близьких та хронічних хвороб, стала втіленням екзистенційних страждань людства. Ранні картини митця викликали гучні скандали та неприйняття тогочасною консервативною публікою, проте згодом принесли йому світове визнання.

Едвард Мунк народився 12 грудня 1863 року в Летені (Løten) у провінції Гедмарк (Hedmark). Хлопець рано лишився сиротою — коли Едварду було 5 років (1868 рік), померла його мати. Він був родичем відомого художника Якоба Мунка та історика Петера Мунка. Батько Едварда мав психічне захворювання, що відіграло свою роль у вихованні Едварда та його братів і сестер. Батько виховував їх зі страхом перед глибокими проблемами, що частково пояснює, чому творчість Едварда Мунка набула глибшого відтінку, і чому художник був відомий тим, що мав так багато пригнічених емоцій у дитинстві.^[20]

У 1881-86 роках навчався в Королівській школі малювання у Християнії (Кристианія, сучасне Осло). Під час навчання познайомився з представниками міської інтелігенції, зокрема, у 1884 році з Гансом Єґером (Hans Jæger), очільником міської богеми. У цей же період почав виставляти свої роботи. Так, у 1885 році одна картина Мунка експонувалася на Світовій виставці у Антверпені, а сам Мунк уперше відвідав Париж.

У 1886 році в Осло були показані 4 картини Е. Мунка, в тому числі, перша версія «Хворої дівчинки», що викликало неоднозначну реакцію критиків і публіки.

Після першої персональної виставки у 1889 році Едвард Мунк отримав державну стипендію і виїхав на студії (від італ. studere — навчання) до Парижа, де почав працювати в студії Леона Бонната (фр. Léon Bonnat). У цьому ж році помер батько Мунка.

У 1890-1892 роках жив у Парижі, відвідав Ніццу, місяць щоліта жив у власному домі в Осґордштранді (Åsgårdstrand) над фйордом Осло у рідній Норвегії.

У 1892 році знову виставлявся в Осло, його запросили виставити свої картини у Verein Berliner Künstler (Берлін, Німеччина), однак пропрацювавши тиждень, виставку довелось закрити з причини значних протестів громадськості.

У 1893 році Едвард Мунк створив шедеври «Крик» і «Мадонна». У наступному 1894 році, Мунк спробував свої сили у графіці.

У 1895-98 роках митець жив поперемінно в Берліні та Парижі.

У 1899—1902 роках періодами жив у Норвегії у власному будинку, пережив бурхливе кохання, що завершилося колотнечею в Осґордштранді, в результаті якої прострелили ліву руку Мунка. Через проблеми з поліцією Мунк терміново виїхав з Норвегії.

У 1903 році мешкав і працював у Берліні, Парижі, Любеку. Приєднався до «Спілки незалежних митців» (фр. Société des Artistes Indépendants). У цьому ж році уперше картини Мунка виставили у Варшаві.

Починаючи з 1905 року (згідно з медичними звітами) розпочалася тривала депресія митця — багатомісячне нервове захворювання, поєднане з постійним вживанням алкоголю. У цей важкий період життя не припиняв творчості — готував театральні декорації до вистав за творами Ібсена у Німецькому театрі (нім. Deutsche Theater, 1906 рік), у 1907-8 роках мешкав і працював у Берліні, вакації проводив у Варнемюнде на балтійському узбережжі.

Восени 1908 року внаслідок прогресування хвороби відбувся напад — Мунк розпочав лікування у приватній лікарні лікаря Якобсона (Jacobson) в Копенгагені. У цьому ж році заочно отримав королівський орден святого Олафа.

Навесні 1909 року Едвард Мунк повернувся до Норвегії, де розпочав працю над проєктом оформлення кампусу Університету в Осло.

У 1912 році на великій виставці сучасного мистецтва, переважно імпресіоністів, у Кельні картини Мунка експонувалися разом з творами найвідоміших митців — Сезанна, Гогена і ван Гога.

У 1916 році Мунк купив ділянку землі в Екелі (Ekely) у передмісті Осло.

У 1919 році Мунк захворів на іспанський грип.

У 1920-х роках митець здійснив низку оздоблюваних проєктів у столиці Норвегії місті Осло — у 1922 працював над оформленням шоколадної фабрики Freia, а у 1928 році виконав розписи у міській ратуші.

У 1929 році Мунк збудував зимову студію в Екелі.

У 1930-31 роках у митця погіршав зір.

У 1933 році Едварду Мунку вручили Великий хрест Ордену святого Олафа.

На схилі років митець жив поперемінно у власній оселі поблизу Осло, в студії в Екелі, у самі́й столиці. 23 січня 1944 року Едвард Мунк помер в Екелі. За заповітом усі його твори передали магістрату міста Осло.

На творчість Едварда Мунка вплинули постімпресіонізм, стиль модерн, його вважають попередником експресіонізму.

Едвард Мунк писав символічні фігуральні композиції, у експресивний спосіб виражаючи в них еротичну пристрасть, власну самотність, моменти підглядання, боязнь хвороб і смерті.

Стилю Едварда Мунка притаманні сильний контур, розпливчатість обрисів і ліній, особлива експресія, гра з кольорами, неповторний колорит.

Едвард Мунк у багатьох питаннях виявився митцем-новатором, не тільки у живописі, а й у розвинутій ним особливій графічній техніці, зокрема він першим застосував кольорову графіку.

Визначні твори:

• «Хвора дівчинка», 1885-86
• «Сестра художника», 1892
• «Крик», 1893
• «Портрет Ібсена в Гранкафе», бл. 1898
• «Дівчата на мосту», бл. 1901
• «Робітники прибирають сніг», 1910

Творчість Едварда Мунка мала величезний вплив на європейське і світове образотворче мистецтво початку XX століття, недаремно Мунка вважають зачинателем експресіонізму.

Після смерті митця створені ним роботи не були передані родині, вони були передані в дар норвезькому уряду та розміщені в музеях, на виставках та в різних місцевих громадських будівлях Норвегії. Понад 1000 картин, створених Едвардом Мунком, були передані уряду. Також було передано 15 400 гравюр, 4500 малюнків та акварелей, а також шість скульптур, створених митцем, були передані уряду Осло та використовувалися як експонати в багатьох місцях.^[20]

Твори Едварда Мунка зберігаються у багатьох музеях світу, насамперед у Норвегії, зокрема, у відкритому в 1963 році Музеї Мунка та в Національній галереї (обидва в Осло), також картини митця експонуються в Метрополітен-музеї та Музеї сучасного мистецтва (обидва Нью-Йорк, США), Музеї д'Орсе (Париж, Франція), у Новій Пінакотеці (Мюнхен, Німеччина), Національній галереї Шотландії (Единбург, Велика Британія) тощо, зберігаються у приватних колекціях збирачів мистецтва.

Його зобразили на норвезькій банкноті номіналом 1000 крон.

• 
  Крик, 1893
• 
  Вампір, 1893-94
• 
  Попіл, 1894
• 
  Мадонна, 1894-95
• 
  Смерть у кімнаті для хворих, бл. 1895
• 
  Дівчина з моря (деталь), 1896
• 
  Танок життя, 1899–1900
• 
  Хвора дівчинка (4-а версія), 1907

Важливе місце у творчості Едварда Мунка посідала друкована графіка. Художник неодноразово повертався до сюжетів своїх живописних творів, створюючи їхні варіанти в інших художніх техніках^[21].

Одним із прикладів є картина «Тривога» (1894). У 1896 році Мунк використав цей мотив для створення літографії та ксилографії. Подібний підхід можна простежити в роботі над композицією «Ревнощі»: після живописної версії 1895 року художник створив літографічні варіанти сюжету в 1896 році^[22].

Повторення композицій у різних техніках давало Мунку можливість досліджувати виражальні засоби живопису та графіки.^[23][24]

• Дегенеративне мистецтво
• 5699 Мунк — астероїд, якій було названо на честь Мунка.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 7., К., 1982, стор. 173
• Біографія Е.Мунка на cgfa.sunsite.dk (англ.)
• Галерея картин Е.Мунка на cgfa.sunsite.dk (англ.)
• Про Галерею Мунка на www.gallerimunch.no (рос.)
• Галерея картин Е.Мунка на www.malarze.walhalla.pl [Архівовано 25 квітня 2009 у Wayback Machine.] (пол.)
• Картини Е.Мунка в музеях світу, на www.artcyclopedia.com [Архівовано 5 березня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
• Стенерсен Р. Эдвард Мунк. (пер. з норв.)., М., 1972 (рос.)
• Sue Prideaux, Behind the Scream (New Haven: Yale University Press, 2006) Winner of the James Tait Black Memorial Prize for Biography, 2006 (англ.)
• Reinhold Heller, Munch. His life and work (London: Murray, 1984) (англ.)
• Gustav Schiefler, Verzeichnis des graphischen Werks Edvard Munchs bis 1906 (Berlin: Bruno Cassirer, 1907) (нім.)
• Gustav Schiefler, Edvard Munch. Das graphische Werk 1906—1926 (Berlin: Euphorion, 1928) (нім.)
• J. Gill Holland The Private Journals of Edvard Munch: We Are Flames Which Pour out of the Earth (University of Wisconsin Press 2005) (англ.)
• Edward Dolnick The Rescue Artist: A True Story of Art, Thieves, and the Hunt for a Missing Masterpiece (HarperCollins, 2005) (Recounts the 1994 theft of The Scream from Norway's National Gallery in Oslo, and its eventual recovery.) (англ.)