Монтанай
| Монтанай | |
|---|---|
 | |
| 45°05′45″ пн. ш. 34°18′58″ сх. д. / 45.09583° пн. ш. 34.31611° сх. д. | |
| Витік | на північній околиці села Курортне з джерела |
| • координати | 44°59′59″ пн. ш. 34°21′52″ сх. д. / 44.99972° пн. ш. 34.36444° сх. д. |
| Гирло | Зуя (річка) |
| • координати | 45°06′07″ пн. ш. 34°18′17″ сх. д. / 45.10194° пн. ш. 34.30472° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Довжина | 14 км |
| Площа басейну: | 33,0 км² |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі  | |
Монтана́й (крим. Montanay, також Ов. Монтонай[1], Манта[2]) — маловодна річка в Україні у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, на Кримському півострові. Права притока річки Зуя (басейн Азовського моря).
Опис
Довжина річки 14 км, площа басейну водозбору 33,0 км², найкоротша відстань між витоком і гирлом — 12,31 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,14[3]. Формується декількома безіменними струмками та загатами[3].
Розташування
Бере початок на північній околиці села Курортне (до 1945 року — Хан-Токуз, крим. Han Toquz) з джерела[4]. Тече переважно на північний захід[5] через село Кримська Роза і на північній околиці села Литвиненкове (до 1945 року — Кен-Тоґай, крим. Keñ Toğay)[6] впадає у річку Зуя, праву притоку Салгира.
Населені пункти розміщені вздовж берегової смуги: Красногірське (до 1945 року — Чукурча, крим. Çuqurça).
Цікаві факти
- У XIX столітті над річкою по всій довжині існувало багато водяних млинів[1].
- На північній околиці села Кримська Роза річку перетинає автошлях Р23 (автомобільний шлях регіонального значення на території України, Сімферополь — Зуя — Білогірськ — Старий Крим — Феодосії)[3].
Примітки
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXXIII, лист: 13. Показаны территории: Таврической губернии. Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Пётр Симон Паллас. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 годах. = Bemerkungen auf einer Reise in die sudlichen Statthalterschaften des russischen Reichs in den Jahren 1793 und 1794 / Борис Венедиктович Левшин. — Российская Академия наук. — Москва: Наука, 1999. — С. 110. — 244 с. — (Научное наследство). — 500 экз. — ISBN 5-02-002440-6 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2018. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ а б в google.com.ua/maps/@45.0460764,34.376947,14.5z?hl=uk
- ↑ Генеральний штаб // Сімферополь // СРСР. УРСР Кримська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Южный Берег Крыма. Центральная часть Крыма. Топографическая карта. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Горный Крым
Джерела
- A.A. Лисовский, В. А. Новик, З. В. Тимченко, З. Р. Мустафаева. Поверхностные водные объекты Крыма (справочник) / A.A. Лисовский. — Симферополь: Рескомводхоз АРК, 2004. — С. 13. — 114 с. — 500 экз. — ISBN 966-7711-26-9.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 354 (Матай)
- Памятная книжка Таврической губернии / Под ред. К. А. Вернера. Издание Таврической Губернской Земской Управы. — Симферополь: Типография газеты «Крым», 1889. — 694 с. — (Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Т. ІХ). — С. 19
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).