YaChudo

Молібдати

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Структура молібдату
3D-модель іона молібдата

Молібда́ти — це сполуки, що містять оксоаніон з молібденом у найвищому ступені окислення +6. Молібден може утворювати дуже великий спектр таких оксоаніонів, які можуть бути дискретними структурами або полімерними розширеними структурами, хоча останні зустрічаються лише у твердому стані. Більш великі оксоаніони є членами групи сполук, що називаються поліоксометалатами, і тому, що вони містять лише один тип атома металу, часто називають ізополіметалатами.

Окремі оксоаніони молібдену варіюються за розмірами від найпростішого MoO 4 2 − {\displaystyle {\ce {MoO4^2-}}} у молібдаті калію аж до надзвичайно великих структур, виявлених у ізополімолібденових синях, які містять, наприклад, 154 атоми Mo.

Поведінка молібдену відрізняється від інших елементів групи 6. Хром утворює лише хромати, іони CrO 4 2 − {\displaystyle {\ce {CrO4^2-}}} , Cr 2 O 7 2 − {\displaystyle {\ce {Cr2O7^2-}}} , Cr 3 O 10 2 − {\displaystyle {\ce {Cr3O10^2-}}} та Cr 4 O 13 2 − {\displaystyle {\ce {Cr4O13^2-}}} , які засновані на тетраедричному хромі. Вольфрам схожий на молібден і утворює багато вольфраматів, що містять 6 атомів вольфраму.

Приклади молібдатних аніонів

Прикладами молібдатних оксоаніонів є:

  • MoO 4 2 − {\displaystyle {\ce {MoO4^2-}}} наприклад, Na2MoO4 та мінерал повеліт, CaMoO4;
  • Mo 2 O 7 2 − {\displaystyle {\ce {Mo2O7^2-}}} , як гідратований діамонієвий димолібдат[усталений термін?]. Безводна тетрабутіламонієва сіль Mo 2 O 7 2 − {\displaystyle {\ce {Mo2O7^2-}}} також відома;[1]
  • Mo 3 O 10 2 − {\displaystyle {\ce {Mo3O10^2-}}} у солі етилендіаміну;[2]
  • Mo 4 O 13 2 − {\displaystyle {\ce {Mo4O13^2-}}} у калійній солі;[3]
  • Mo 5 O 16 2 − {\displaystyle {\ce {Mo5O16^2-}}} в солях аніліну ( C 6 H 5 NH 3 + {\displaystyle {\ce {C6H5NH3^+}}} );[4]
  • Mo 6 O 19 2 − {\displaystyle {\ce {Mo6O19^2-}}} (гекса-молібдат) в солі тетраметиламонію;[5]
  • Mo 7 O 24 6 − {\displaystyle {\ce {Mo7O24^6-}}} у молібдаті амонію, (NH4)6Mo7O24·4H2O;[6]
  • Mo 8 O 26 4 − {\displaystyle {\ce {Mo8O26^4-}}} у солі триметиламонію.

Іменування молібдатів, як правило, відповідає конвенції префіксу, щоб показати кількість присутніх атомів Мо. Наприклад, димолібдат для 2 атомів молібдену; тримолібдат для 3 атомів молібдену тощо. Іноді окислювальний стан додають у вигляді суфіксу, наприклад у пентамолібдаті (VI). Іон гептамолібдат, Mo 7 O 24 6 − {\displaystyle {\ce {Mo7O24^6-}}} , часто називають «парамолібдатом».

Примітки

  1. ↑ V. W. Day; M. F. Fredrich; W. G. Klemperer; W. Shum (1977). Synthesis and characterization of the dimolybdate ion,. Journal of the American Chemical Society. 99 (18): 6146. doi:10.1021/ja00460a074.
  2. ↑ Guillou N.; Ferey G. (Серпень 1997). Hydrothermal Synthesis and Crystal Structure of Anhydrous Ethylenediamine Trimolybdate. Journal of Solid State Chemistry. 132 (1): 224–227(4). Bibcode:1997JSSCh.132..224G. doi:10.1006/jssc.1997.7502.
  3. ↑ B. M. Gatehouse; P. Leverett (1971). Crystal structure of potassium tetramolybdate, , and its relationship to the structures of other univalent metal polymolybdates. J. Chem. Soc. A: 2107—2112. doi:10.1039/J19710002107.
  4. ↑ W. Lasocha; H. Schenk (1997). Crystal Structure of Anilinium Pentamolybdate from Powder Diffraction Data. The Solution of the Crystal Structure by Direct Methods Package POWSIM. J. Appl. Cryst. 30 (6): 909—913. doi:10.1107/S0021889897003105.
  5. ↑ S. Ghammami (2003). The crystal and molecular structure of bis(tetramethylammonium) hexamolybdate(VI). Cryst. Res. Technol. 38 (913): 913—917. doi:10.1002/crat.200310112.
  6. ↑ Howard T. Evans jr.; Bryan M. Gatehouse; Peter Leverett (1975). Crystal structure of the heptamolybdate(VI)(paramolybdate) ion, [Mo7O24]6−, in the ammonium and potassium tetrahydrate salts. J. Chem. Soc., Dalton Trans. (6): 505—514. doi:10.1039/DT9750000505.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).