Модистка

Модистка (фр. modiste) — майстриня з виготовлення жіночих капелюхів, суконь та білизни.

Ця професія існувала з XVIII-XIX століття й була попередницею модельєрської та дизайнерської професій.

Модистки створювали й прикрашали жіночі капелюхи та шили одяг простого крою: сукні нескладних фасонів, фартухи, накидки, очіпки, хустки, мантильї. Для виготовлення суконь складніших фасонів, вони користувались послугами кравців, які створювали основу для подальшого прикрашання.

За допомогою різноманітних стрічок, вишивок, дорогоцінного каміння, торочок, мережива, тасьми тощо майстрині прикрашали й оздоблювали одяг, зокрема той, що був у використанні, набувши з часом непривабливого вигляду.

Модистки, що мали більші заклади та більшу кількість клієнтів, могли мати штат зі 100 найманих працівниць, відповідальних за свій напрямок роботи. Зокрема: кравчинь, мереживниць, вишивальниць, виготівниць капелюхів, рукавичок, корсетів, пір'я, віял, паньє тощо.

У Франції модисток називали «торговки модними товарами» (фр. la marchande de modes). Здебільшого в ній працювали жінки, зокрема дружини та доньки торговцями тканинами та галантереєю.

Завдяки урядовій постанові, у 1776 році вони змогли створити власну гільдію, відокремившись від продавців тканин та галантереї. ^[1]

Знаковою особою для того часу є Роза Бертін — особиста модистка Марії Антуанети, яка завдяки своєму модному впливу отримала прізвисько «міністр моди» (фр. les ministre des modes). ^[2] Сучасні дослідники вважають її однією з перших модельєрок, а світ побачило немало творів з її життєпису.

Серед інших талантів модистки були комунікабельність та підприємництво, тому 24 жовтня 1773 року вона відкрила на вулиці Сент-Гонор (фр. Rue Saint-Honoré) власний магазин: «Великий Могол» (фр. Grand Mogol), клієнтами якого стали представниці аристократичних родів Франції, Великої Британії, Швеції, Іспанії, Російської Імперії. ^[3]