Миро Гавран
| Миро Гавран | |
|---|---|
хорв. Miro Gavran  | |
 | |
| Народився | 3 травня 1961[1][2] (65 років) Трнава (Горні Богичевці), Соціалістична Республіка Хорватія, ФНРЮ |
| Країна |  Хорватія |
| Діяльність | письменник, сценарист, драматург |
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[3] |
| Alma mater | Nova Gradiška Gymnasiumd (1980)[4] і Академія драматичного мистецтва |
| Знання мов | хорватська[5] |
| Мова творів | хорватська |
| Членство | Хорватська академія наук і мистецтв[6] |
| Нагороди | |
| Сайт: mirogavran | |
 Миро Гавран у Вікісховищі | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
Миро Гавран (хорв. Miro Gavran; нар. 3 травня 1962, Трнава (Горні Богичевці)) — хорватський прозаїк, драматург, автор книг для дітей.
Біографія
Гавран — один із найвидатніших хорватських авторів свого покоління. Після навчання в Академії театру, кіно і телебачення в Загребі він працював з 1986 по 1992 рік спочатку драматургом, згодом художнім керівником у відомому Teatar & TD. Протягом десяти років основною діяльністю Миро Гаврана було письменництво і він став найпоширенішим сучасним хорватським драматургом. Дебютував у 1983 році разом з Креонтовою Антігоною. Відтоді він представив понад 30 п'єс, які були виконані на національних та міжнародних сценах. Один з його найбільших успіхів був у 1999 році зі світовою прем'єрою своєї вистави Королі та наречені в театральному центрі Юджина О'Нілла у Вотерфорді, штат Коннектикут, США. Маючи кілька романів і книг для дітей і підлітків, Миро Гавран також зустрів великий резонанс як оповідач, як в критиці, так і в читачів. Його роман Джудіта (2001) був номінований на Міжнародну літературну премію IMPAC у 2003 році. Праці Миро Гаврана перекладені на понад 30 мов світу. Миро був удостоєний Міжнародної літературної премії Центральноєвропейського часу як кращий центрально-європейський письменник року (1999). У 2003 році він отримав нагороду Європейського руху в Загребі за винятковий внесок у просування культурних, європейських цінностей. Зі своєю дружиною, актрисою Младеною Гавран, автор заснував восени 2002 року театр GAVRAN в Загребі, де він і живе.
У 2016 році він отримав орден князя Браніміра з коміром за свою роботу. У 2017 році він був удостоєний премії «Алоїз Мок Європа»[7].
Твори
Романи
- Забутий син
- Як ми зламали ноги
- Клара
- Маргіт
- Джудіт
- Іван Хреститель
- Понтій Пілат
- Єдиний свідок краси
- Друг Кафки
- Трохи птахів і одне небо
Театральні постановки
1983. Антигона Креона
1986. Ніч богів
1988. Джордж Вашингтон любить
1989. Чехов прощається з Толстим
1990. Роялті та шахраї
1991. Чоловік моєї дружини
1993. Пацієнт доктора Фрейда
1994. Шекспір і Елізабет
1995. Смерть актора
1997. Забудьте Голлівуд
2000. Все про жінок
2003. Як вбити президента
2005. Нора в наш час
2006. Все про чоловіків
2007. Паралельні світи
2008. Секрет Грети Гарбо
2009. Найбільш божевільне шоу у світі
2011. Пари
2012. Лялька
Визнання
Премії Центрально-європейський час (1999), Європейське коло (2003) та інші нагороди. Твори письменника перекладені на 25 мов. Його п'єси йдуть у театрах різних країн — від Бомбея до Буенос-Айреса, від Роттердама до Вашингтона. З 2003 в словацькому місті Трнава організований фестиваль п'єс Миро Гаврана — Гавранфест.
Література
- Muzaferija G. Kazališne igre Mire Gavrana. Zagreb: Hrvatski centar ITI-UNESCO, 2005
Примітки
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija / за ред. A. Vujić — LZMK, 2005.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ https://gimnazija-nova-gradiska.skole.hr/wp-content/uploads/sites/995/2026/03/MATURANTI_GNG-1.pdf
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Gavran Miro – HAZU
- ↑ Шюссель і Шпінделеггер вітають Ферреро-Вальднера та Миро Гаврана з премією «Алоїз Мок Європа» [Архівовано 24 вересня 2019 у Wayback Machine.]. Оголошення від 22 грудня 2017 року, завантажено 28 грудня 2017 року.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).