YaChudo

Пронюк Микола Васильович

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пронюк (прізвище).
Микола Пронюк
Микола Васильович Пронюк
січень 1945 — грудень 1945
Попередник:Іван Івасюк
Наступник:Федір Сенюк
 
Народження:1916
Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина
Смерть:19 грудня 1945
село Довге
Причина смерті:загинув у бою
Поховання:село Стриганці
Національність:українець
Країна: Австро-Угорщина
ЗУНР
Польська Республіка
Українська держава
Релігія:греко-католик
Партія: ОУНР (1940-1945)

Пронюк Микола Васильович (1916, село Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина — 1945, Довге, Станіславської області, УРСР) — український військово-політичний діяч, член ОУН, провідник СКВ «Клубівці» №2 з 4 січня 1945 по 19 грудня 1945 року. Відповідно до чинних норм українського законодавства може бути причисленим до борців за незалежність України у XX столітті[1].

Життєпис

Народився 1916 року в селі Клубівці Тлумацького повіту. Закінчив чотири класи початкової школи. У дванадцять років осиротів. У 1930-х роках активно брав участь у діяльності місцевих культурно-просвітницьких та спортивно-пожежних товариств, зокрема руханково-пожежного товариства «Луг», СУПМ імені М. Драгоманова «Каменярі» та читальні товариства «Просвіта»[2].

У цей же період проходив строкову службу в Познані у кавалерії Війська Польського. У 1940 році мав одружитися з односельчанкою Юлією Соколовською, але за день до весілля її разом із родиною було депортовано до Сибіру як поляків і куркулів. Після цих подій Микола Пронюк приєднався до ОУН[2][3].

1941 року вступив до Української допоміжної поліції, служив у Станиславові. У 1943 році зі зброєю дезертирував до УПА, де отримав псевдо Прут[2]. Разом із товаришем Йосифом Баб'яком служив у складі сотні «Сірі» куреня «Скажені» ТВ-22 «Чорний Ліс», ймовірно, виконував обов’язки ройового[3].

Восени 1944 року був переведений до складу СКВ «Клубівці» №2, де виконував обов’язки військового інструктора. Разом із провідником куща Іваном Івасюком організував тритижневий курс військової підготовки для новобранців. За рішенням конференції СКВ «Клубівці» №2 спільно з Тисменицьким районним проводом ОУН від 4 січня 1945 року призначений провідником СКВ «Клубівці» №2[3].

З січня по літо 1945 року також виконував обов’язки станичного ОУН Клубівців[4].

Восени 1945 року брав участь у будівництві криївки поблизу села Довге, яка мала стати базою для друку газет та створення радіостанції. 19 грудня 1945 року, під час штурму внутрішніми військами НКВС, криївка була розбита. Загинуло 8 повстанців, зокрема й провідник Микола Пронюк[5].

Примітки

  1. ↑ Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. zakon.rada.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 липня 2025. Процитовано 29.08.2025.
  2. ↑ а б в Карпів Й. Клубівці: нариси з історії села. Івано-Франківськ: СІМИК, 2001. С. 90.
  3. ↑ а б в Пронюк Є., Шкробач М. По своїй по землі свою кров пролилили... . Галичина. 2024. №47 (5758). С. 3.
  4. ↑ Схема ОУН установленных и дислоцирующихся на территории Тысменицкого района Станиславской области на 10 февраля 1945 г. avr.org.ua. Процитовано 7 січня 2025.
  5. ↑ Протокол у справі більшовицької облави на ліс Дуброва біля села Стриганці Тисменицького району від 5 січня 1946. avr.org.ua. Процитовано 7 січня 2025.

Джерела

  • Єфімчук Я., Карпів Й. На межі життя і смерті. Івано-Франківськ: «СІМИК», 2002. 335 с.
  • Карпів Й. Зв’язковий не прийшов… . Вперед. №47-48. (3869-3870). С. 6.
  • Карпів Й., Онуфреїв М. У вирі боротьби. Івано-Франківськ: «Сімик», 2008. 399 с.
  • Літопис УПА. Нова серія. — Т. 22. Станиславівська округа ОУН: документи і матеріали 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Лесів С. 1376 с.
  • Літопис УПА. Нова серія. — Т. 28. Документи і матеріали референтури СБ. Книга перша: 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Гуменюк В. 792 с.
  • Пронюк Є. «В Провалі колись партизани табором стояли». Вперед. 2024. №38 (7376). С. 6.
  • Пронюк Є. До дня УПА: про клубовецьких, тисменицьких повстанців з перших вуст. Вперед. 2024. №37 (7375). С. 6.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).