YaChudo

Мегді Бен Барка

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бен Барка.
Мег­ді Бен Барка
المهدي بن بركة
Мег­ді Бен Барка
Мег­ді Бен Барка
 
Народження:січень 1920[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рабат, Рабат-Сале-Заммур-Заерd, Марокко Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть:невідомо або 1965[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Марокко Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта:Lycée Lyauteyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія:Istiqlal Partyd (1959) і National Union of Popular Forcesd (1965) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Мегді Бен Барка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мегді Бен Барка[4] (1920, Рабат, Марокко — 2 листопада 1965, Париж, Франція) — лівий політичний діяч Марокко, панафриканист, Лідер «Руху трьох континентів», учасник національно-визвольного руху в країні. За професією педагог-математик.

Біографія

Народився в Рабаті (Марокко) в 1920 році. Здобув докторський ступінь з математики в 1950 році. Вчився у тому числі у Бориса Парфентьєва, сина російського математика Миколи Парфентьєва. Викладав математику для дітей королівської сім'ї, в тому числі майбутнього короля Хасана II.

Один із засновників (грудень 1943 — січень 1944) партії «Істікляль», згодом — член її виконавчого комітету. Після проголошення незалежності Марокко (1956) — президент «Національної консультативної асамблеї» і редактор тижневика «Аль-Істікляль». У 1959—1965 — лідер партії Національний союз народних сил. Перебував в опозиції до короля Марокко Хасану II. З 1963 в еміграції. Лідер «Руху трьох континентів». 29 жовтня 1965 був викрадений у Парижі, потім убитий при не до кінця зрозумілих обставин. Його тіло досі не знайдено, і обставини загибелі залишаються туманними[5][6].

Викрадення і вбивство Бен Барки

Слідство по цій справі у Франції триває досі, замовники та учасники остаточно не визначені, проте в ході слідства розкрилася участь в операції спецслужб США та Ізраїлю.

За однією з версій, у 1965 році король Марокко Хасан II ухвалив рішення вбити Бен Барку, який в цей час жив у Женеві. Міністр внутрішніх справ Мухаммед Уфкір, якому було доручено вбивство, звернувся за допомогою до директора ізраїльської розвідки «Моссад» Меіру Аміт. У цей період Марокко було одним з небагатьох арабських держав, з якими Ізраїлю вдалося налагодити неофіційні відносини. Аміт категорично відмовився брати участь у вбивстві Бен Барки. Однак під загрозою розриву відносин між Ізраїлем і Марокко він погодився допомогти виманити Бен Барку з Женеви в Париж.

У Парижі Бен Барку затримали співробітники французької розвідки «SDECE»[7] і передали марокканським спецслужбам. Бен Барка був застрелений на віллі в передмісті Парижа 2 листопада 1965 року.[8] [9][10]

Викрадення Бен Барки викликало гнів президента Франції Шарля де Голля і суттєво позначилася на мароккано-французьких, а причетність «Моссад» до викрадення Бен Барки — на ізраїльсько-французьких відносинах.

Згодом у деяких журналах публікувалися припущення про те, що Бен Барка був агентом Моссад[11] або чехословацької розвідки[12].

В кіно

Про викрадення і вбивство Бен Барки було знято два художні фільми[13].

  • «Викрадення Бен Барки» (фр. L'affaire Ben Barka)[14] — телевізійний фільм, 2007.
  • «Я бачив, як вбивали Бен Барку» (фр. J'ai Vu Tuer Ben Barka)[15][16] — Франція, 2008. Роль Бен Барки зіграв Симон Абкаріан.

Викрадення Бен Барки лягло в основу політичного трилера 1972 року режисера Іва Буассе «l'attentat» (у радянському прокаті «Викрадення в Парижі»). Ймовірного провокатора, який виманив Бен Барку (у фільмі — Садіеля) з Женеви, грає Жан-Луї Трентіньян. Роль Садіеля виконав Джан Марія Волонте. Сцена викрадення знімалася в тому самому ресторані «Ліппі», звідки 29 жовтня 1965 року був викрадений Бен Барка.

  • Бен Барка. Остання таємниця / Affaire Ben Barka, le dernier secret (документальний фільм, 2015), реж. Октавіо Еспіріту Санту / Octávio Espírito Santo

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118655299 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ الزركلي خ. ا. الأعلام: قاموس تراجم لأشهر الرجال والنساء من العرب والمستعربين والمستشرقين — 15 — بيروت: دار العلم للملايين, 2002. — Т. 7. — С. 312.
  4. ↑ Бен Барка // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 3. «Банкетная кампания» 1904 — Большой Иргиз. — 768 с. — ISBN 5-85270-331-1. (рос.)
  5. ↑ Maroc: 50 ans après, l'impossible deuil de la famille Ben Barka. Архів оригіналу за 22 січня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
  6. ↑ 50 ans après, le mystère Ben Barka plane toujours sur Fontenay-le-Vicomte. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
  7. ↑ Affaire Ben Barka. Архів оригіналу за 26 листопада 2011. Процитовано 2 грудня 2017.
  8. ↑ Владимир Фромер (март 2003 года). Солдат в Моссаде. Иерусалимский журнал. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 30 октября 2008.
  9. ↑ Плакс А. И. Меир Амит — человек-разведка. Каскад. Архів оригіналу за 25 лютого 2008. Процитовано 2 апреля 2011.
  10. ↑ Эфраим Ганор. От тепла к холоду. Мой Израиль. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 30 октября 2008.
  11. ↑ Le Mossad et Israël — Le Journal Hebdomadaire. Архів оригіналу за 18 липня 2009. Процитовано 2 грудня 2017.
  12. ↑ Ben Barka était un agent de l'Est. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 грудня 2017.
  13. ↑ (англ.)
  14. ↑ L'affaire Ben Barka на сайті IMDb (англ.) (англ.)
  15. ↑ I Saw Ben Barka Get Killed на сайті IMDb (англ.) (англ.)
  16. ↑ I Saw Ben Barka Get Killed (J'ai Vu Tuer Ben Barka). Архів оригіналу за 6 березня 2010. Процитовано 2 грудня 2017.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).