YaChudo

Махно Василь Іванович

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Махно.
Василь Іванович Махно
Народився8 жовтня 1964 (62 роки)
м. Чортків, Тернопільська область, нині Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], поезія[1], проза[1], есей[1], літературна критика[1] і перекладацтво[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЯгеллонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоУкраїнський ПЕН[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагородипремія ім. Степана Будного
Премія журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007, 2008)
Фонду Ковалевих (2009)
Міжнародна поетична премія «Повелье Мораве» (Сербія) (2013)
книга року ВВС
CMNS: Махно Василь Іванович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Василь Махно (нар. 8 жовтня 1964, Чортків Тернопільської області) — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець. З 1995 року — член Національної спілки письменників України, АУП (1996—2000).Учасник літературного гурту «Західний вітер» (1992). Кандидат філологічних наук (1995). Член міжнародного ПЕН-клубу (2003); Член Українського ПЕН.

Життєпис

Василь Махно народився в Чорткові 8 жовтня 1964 р.

Закінчив Тернопільський педагогічний інститут (нині ТНПУ), викладав літературу у Тернопільському університеті, а згодом — у Ягеллонському (Краків). Неодноразово брав участь в міжнародних поетичних фестивалях. До 2000 року жив та працював у Тернополі. 2000 року виграв Зелену картку та переїхав жити та працювати до США (Нью-Йорк)[3]. Обійняв посаду ключового науковця НТШ-Америка.

31 травня 2015 року мав зустріч з бучачанами в місцевому «АРТ-дворі»[4].

Творчість та досягнення

Лауреат премій ім. Степана Будного (1994), журналу «Кур'єр Кривбасу» (2008, 2009), Фонду Лесі та Петра Ковалевих (2009), Міжнародної премії «Povelje Morave» (2013).

Збірка оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» («Видавництво Старого Лева») була визнана книгою року BBC-2015[5]. Друкувався у періодичних виданнях. Автор чотирнадцяти поетичних збірок, п'ятьох книжок есеїстики, збірки оповідань, роману та двох п'єс; його вірші, проза, есе та драми перекладено польською, німецькою, сербською, англійською, литовською, чеською, івритом, іспанською, китайською, монгольською,турецькою мовами — більше, ніж 25 мовами світу.

Перекладає сучасну польську, німецьку, американську, сербську, білоруську і російську поезію, зокрема твори Ґ. Бенна, Р. Карвера, Ф. Ларкіна. Ч. Мілоша.

Рукопис вірша з циклу «Ду Фу» Василя Махна

Поезія

  • «Схима» (Тернопіль: Збруч, 1993)
  • «Самотність цезаря» (Тернопіль: Лілея, 1994)
  • «Книга пагорбів та годин» (Тернопіль: Лілея, 1996)
  • «Лютневі елегії та інші вірші» (Львів: Каменяр, 1998)
  • «Плавник риби» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002)
  • «38 віршів про Нью-Йорк» (К.: Критика, 2004)
  • «Cornelia Street Cafe» (Київ: Факт, 2007)
  • «Зимові листи» (К.: Критика, 2011)
  • «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк» (Тернопіль: Крок, 2013)
  • «Ровер» (Тернопіль: Крок, 2015)[6]
  • «Єрусалимські вірші» (К.: Критика, 2016)[7][8][9]
  • «Паперовий міст» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017)
  • «Поет, океан і риба» (Харків: Фоліо, 2019)
  • «Одновітрильний дім» [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.] (Львів: Видавництво Старого Лева, 2021)

Про поезію Василя Махна

  • Махнова особлива сила — в його подиву гідних образах. З давнішої творчости він приносить y нoвi вірші алогічну, a іноді антилогічну, асоціятивну чи навіть «підсвідому» організацію й цілих текстів, й окремих образів. Але в цих нових «прозаїчних» просторах така організація навіть буденних деталей стає явно домінантною: тут Махно найщільніше наближається до Ешбері, хоч ніколи нe доходить до його світу радикальної випадковості.

Богдан Рубчак, 2009.

  • Парадокс (і водночас закономірність) полягає в тому, що українське слово Василя Махна саме через поетів «американізм» і нью-йоркський «регіоналізм» увійшло в сучасний багатомовний і багатонаціональний поетичний контекст, набуло широкого резонансу. З-поміж українських поетів, котрі живуть і працюють як на «материку», так і в зарубіжжі, Василь Махно належить до найвідоміших, хоча не для всіх і в усьому прийнятний, наважуся навіть сказати модних, за ним ганяються ЗМІ з проханням про інтерв'ю, його багато перекладають і друкують в Америці, Європі і Росії.

Юрій Барабаш, Кур'єр Кривбасу, 2014.

  • «Махно — українець, який став космополітом, і космополіт, який залишається українцем. Він, мабуть, перший з українських поетів, який узяв на себе відповідальність за втрачений багатокультурний всесвіт України… Багатомовне середовище, з нью-йоркської вершини якого видно цілий світ, полегшило поетові його лінґвістичне вигнання; мало того, урбаністичну розмаїтість Америки, яка нагадує йому про багатомовний усесвіт польсько-єврейських містечок на околицях Австро-Угорської імперії, він уважає своїм власним надбанням. Із часом метод, у який Махно накопичує матеріяли для своїх творів, і самі ті твори розкриють дослідникам ставлення поета до російської літературної спадщини, польських історичних посилань, сучасної американської просодії та української культурної традиції…»[1] [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
    Йоханан Петровський-Штерн
Василь Махно виступає у воєводській бібліотеці міста Жешува, 2022

Проза

Романи
  • Вічний календар. Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. 624 с. ISBN 978-617-679-725-8[10]
  • Ангел і осел. З віршами про вогонь і воду. Львів: Видавництво Старого Лева, 2026. 576 с. ISBN 978-966-4486-44-3
Збірка оповідань

Про прозу Василя Махна

  • Василь Махно у своїй прозі запитує: чи дім буває у множині? Чи він взагалі буває, зважаючи на те, що ми майже завжди покидаємо дім дитинства, і що він переважно існує лише у нашій пам'яті? Чи можна повернутися додому? — і, якщо можна, то що, крім пам'яті, на нас там чекає? Чотири оповідання із збірки — про Україну («Капелюх, дактилі, сливи», «Онуфрій і Титєна», «На автобусній», «Польський ровер, руська рама»), а чотири — про життя у США («Дім у Бейтінґ Голлов», «Бруклін, 42 вулиця», «Коли на шию надівають вінок із чорнобривців», «Соло дрозда»). Тут знайдемо все, що так добре виходило у Василя Махна вже в есеях — чітко виписані деталі, ті самі, які не можна вигадати, а тільки підглянути; економність і ємність тексту; жваву сюжетну динаміку. Але головне, як на мене, полягає в філософському наповненні…[12]

Оксана Луцишина, ЛітАкцент

  • Поет Василь Махно продовжує розширювати межі власної творчості, освоюючи нові жанри. Після книжки есеїв «Котилася торба» автор пропонує нам збірку оповідань «Дім у Бейтінг Голлов». Мода на малу прозу, отже, триває. Але для визнаного поета книга прози — це найперше виклик критикам, шанувальникам і просто єхидним персонажам літературного процесу.[13]

Оксана Щур, ЛітАкцент

  • Характерною особливістю малої прози Махна є уважний погляд на момент тут-і-тепер, який дає змогу сприймати найвіддаленіше минуле як близьке. Усі тексти споріднює тема пам'яті, і вона почасти є умовою цілісности постатей і персонажів оповідань. Найяскравіше це проявляється саме в оповіданнях з північноамериканського континенту. У текстах «Дім у Бейтінґ Голлов», «Соло Дрозда», «Коли на шию надівають вінок із чорнобривців» пам'ять формує композицію тексту, що перемикається із теперішнього на минуле. Темп такого перемикання у різних оповіданнях (та й у частинах одного і того ж твору) відрізняється і дає авторові змогу то уповільнювати дію, то пришвидшити її.
    Юлія Ємець-Доброносова. Критика.

Есеїстика

  • «Парк культури і відпочинку імені Гертруди Стайн»[14] Київ: Критика (2006)
  • «Котилася торба» (есеї). К.: Критика (2011)[15]
  • Василь Махно. Околиці та пограниччя. Київ: Yakaboo Publishing, 2019. 240 с. ISBN 978-617-7544-20-2
  • Василь Махно. Уздовж океану на ровері. Київ: Yakaboo Publishing, 2020. 336 стор. ISBN 978-617-7544-65-3
  • Василь Махно. З голосних і приголосних: енциклопедичний словник імен, міст, птахів, рослин та усякої свячини. Київ: Yakaboo Publishing, 2023. 384 c. ISBN 978-617-8107-61-1.

Есеї друкувалися в часописах «Критика», «Кур'єр Кривбасу».

П'єси

  • Махно Василь. Bitch/beach Generation // Київська Русь. Одеса. Хвилі. 2007. № 11. С. 214—240
  • Махно Василь. Coney Island: драма-оперета // Кур'єр Кривбасу. 2007. № 9–10 (вер.-жовт.). С. 127—138

Переклади

Перекладає сучасну польську, американську та сербську поезії.

  • Збіґнєв Герберт. «Струна світла». Тернопіль: Лілея, 1996.
  • Януш Шубер. Спійманий у сіть. Київ: Критика, 2007. 120 с. ISBN 966-8978-13-7.
  • Анна Фрайліх. Ім'я батька. Тернопіль: Крок. 2021. 104 с. ISBN 978-617-692-645-0.
  • Богдан Задура. Прості Істини. Перекл. Василь Махно, Анна Грувер. Львів: Видавництво Старого Лева, 2024. 112 с. ISBN 978-966-448-381-7.

Літературознавство

  • «Художній світ Богдана-Ігоря Антонича» (1999)

Укладач

  • «Дев'ятдесятники» (1998)

Переклади творів іноземними мовами

англійською

  • Thread And Selected New York Poems (2009)
  • Winter Letters: & Other Poems (2011)
  • Paper Bridge (2022)

польською

  • Wedrowcy. Poznan (2003)
  • 34 wiersze o Nowym Jorku i nie tylko. Wroclaw (2006)
  • Nitka, Sejny (2009)
  • Dubno, kolo Lezajska. Lezajsk (2013)
  • Listy i powietrsze. Lublin, 2015
  • Express «Venecia». Mikolow (2016)
  • Kalendarz wieczności. Warzawa (2021)
  • Wiersze Jerozolimskie oraz 16 innych wiersze. Czestochowa (2022)
  • Psalmy. Sejny (2022)

сербською

  • Crna rupa poezije. Beograd: Filip Višnjić, (2013)
  • Свадбарски купус. Београд: Alma (2017)
  • Вечити календар. Нови Сад: Прометеј (2025)

російською

  • «Куры не летают». Харьков (2016)[2] [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  • Частный комметарий к истории. Днипро: Гарда (2018)
  • Вечный календарь. Харьков (2021)

румунською

  • Fiecare obiect îşi are locul său: poezii alese. Craiova, Scrisul Românesc Fundația Editura (2009)

німецькою

  • Das Haus in Baiting Hollow. Leipzig, Leipziger Literaturverlag (2020)

литовською

  • Patarimas kaip geriau rašyti eilėraščiu. Vilnius (2024)

Нагороди

  • Премія Степана Будного (1993)
  • Премія журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007, 2008)
  • Фонду Ковалевих (2009)
  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2010)
  • Міжнародна поетична премія «Повелье Мораве» (Сербія) (2013)
  • Книга Року BBC (2015)
  • Фіналіст премії ім. Юрія Шевельова (2015)
  • Півфіналіст Angelus (2016)[16][17]
  • 100 людей культури (2016)[18]
  • «Encounter» prize of the Ukrainian Jewish Encounter (Canada / Bookforum Lviv)(2019)[19]
  • переможець першої Українсько-єврейської літературної премії «Зустріч» за роман «Вічний календар»[20]
  • Фіналіст премії міста літератури ЮНЕСКО (2020)
  • Спеціальна відзнака UA: Радіо Культура (2020)
  • Medal Wschodniej Fundacji Kultury «Akcent» (2024)
  • Спеціальна відзнака премії імені Юрія Шевельова (2024)

Аудіозаписи творів


Фільм про Василя Махна

В 2015 році український кінорежисер Олександр Фразе-Фразенко та продакшн-студія «OFF Laboratory» випустили повнометражний документальний фільм «Дім на сімох вітрах. Портрет Василя Махна»[21]. Фільм містить в собі філософські роздуми Махна, читання віршів на вулицях Нью-Йорку, хроніку з дев'яностих. Фільм виконаний у специфічному фірмовому стилі Олександра Фразе-Фразенка, який розмиває межі між документалістикою та сюрреалістичним поетичним кіно. Прем'єра відбулася на Форумі видавців у Львові[22]. Американська прем'єра відбулася взимку 2017 року в Колумбійському університеті[23]. У видавництві Harvard Book[24] на початку 2017 року вийшла книга «The House on Seven Winds. The Complete Script»[25], присвячена фільму.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Члени ПЕН
  3. ↑ На дві країни. Як український письменник Василь Махно живе в Америці [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Українська правда. Життя, 2 травня 2018
  4. ↑ Василь Махно зустрічався з бучачанами в АРТ-дворі. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 червня 2015.
  5. ↑ У Книзі року ВВС та Дитячій книзі року ВВС перемогли Махно і Бачинський. BBC. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 16 грудня 2015.
  6. ↑  Книгу поезію та есе «Ровер» Василь Махно презентує у Тернополі на YouTube // Телекомпанія TV-4, 3 червня 2015
  7. ↑ Єрусалимські вірші/Jerusalem Poems | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  8. ↑ "Єрусалимські вірші" - нова поетична збірка Василя Махна, архів оригіналу за 13 січня 2017, процитовано 10 січня 2017
  9. ↑ «Єрусалимські вірші» Василя Махна вийшли друком | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  10. ↑ Вічний календар. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 23 квітня 2020.
  11. ↑ Україна, Віталій Червоненко ВВС. Василь Махно: моя книга - про рідний дім. BBC Україна. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  12. ↑ Дім атлантичного вітру. ЛітАкцент. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  13. ↑ коментує, Катя. Генрі Міллер з Чорткова: прозова книга Василя Махна. ЛітАкцент. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  14. ↑ Василь Махно. Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  15. ↑ Василь Махно. Котилася торба | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  16. ↑ Двоє українців є півфіналістами літературної нагороди «Angelus 2016». Polskie Radio dla Zagranicy. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  17. ↑ Two Ukrainians enter semifinal for Angelus 2016 literary award. uatoday.tv. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  18. ↑ Василь Махно – вперше в списку ТОП-100 людей культури журналу «Новое время» | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  19. ↑ Eternal Calendar by Vasyl Makhno wins the “Encounter” prize. ukrainianjewishencounter.org/en. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  20. ↑ Премія «Зустріч»: члени журі про роман Василя Махна «Вічний календар». Видавництво Старого Лева (укр.). 18 вересня 2020. Процитовано 15 листопада 2024.
  21. ↑ Oleksandr Fraze-Frazenko (15 серпня 2015), Дім на сімох вітрах. Портрет Василя Махна (офіційний трейлер), архів оригіналу за 19 лютого 2017, процитовано 18 лютого 2017
  22. ↑ На Форумі видавців відбудеться прем’єра фільму про Нью-Йоркську Групу та Василя Махна. Відео. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
  23. ↑ FILM SCREENING: The House on Seven Winds: Vasyl Makhno's Portrait | Columbia | Harriman Institute. harriman.columbia.edu (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
  24. ↑ The House on Seven Winds; The Complete Script | Harvard Book Store. shop.harvard.com (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 23 лютого 2017.
  25. ↑ Fraze-Frazenko, Oleksandr; Makhno, Vasylʹ; Gerasymiv, Olga; Popovych, Orest (1 січня 2017). The house on seven winds: the portrait of Vasyl Makhno: the complete script (вид. First edition: January 2017). Cambridge, Massachusetts: Harvard Book Store off books. ISBN 9781635874594. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 23 лютого 2017.

Джерела

  • Енциклопедія Сучасної України. Київ. 2018. Том 19. стр 554—555. ISBN 978-966-02-8345-9 (том19)
  • Весна Х., Ткачов С. Махно Василь Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 478. — ISBN 966-528-199-2.
  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк : Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
  • Chernetsky Vitaly. From Anarchy to Connectivity to Cognitive Mapping: Contemporary Ukrainian Writers of the Younger Generation Engage with Globalization Canadian-American Slavic Studies; 2010, Vol. 44 Issue 1-2. — P. 102.
  • Кінь O. Махно В.: Енциклопедія сучасної України т 19, 2018, 554—555.
  • Lutzyshyna Oksana. «Winter Letters» Across Time and Space // The Ukrainian Weekly. 2012, June 10, p. 10
  • Rewakowicz Maria. Thread and Selected New York Poems // Journal of Ukrainian Studies;2010/2011, Vol. 35/36, p.391
  • Rudnytzky Leonid. A Poetical Voice of the Ukrainian Diaspora: Random Notes on the Poetry of Vasyl Makhno. Ukrainian Quarterly; Spring-Winter 2012, Vol. 68 Issue 1-4, p.158
  • Yohanan Petrovsky-Shtern, Smell of a Hallah: Jews and Jewish Civilization in Vasyl Makhno, in: Yohanan Petrovsky-Shtern / Vladimir Ze'ev Khanin (ed.), After Soviet State Antisemitism: Emigration, Transformation, and the Re-Building of Jewish Life Since 1991. Berlin 2024, (Post-Soviet Jewry in Transition; 2) ISBN 9783110790993, 241—263.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).