Маріо Моліна
| Маріо Моліна | |
|---|---|
| José Mario Molina-Pasquel Henríquez | |
| Ім'я при народженні | ісп. Mario José Molina Henríquez |
| Народився | 19 березня 1943[1][2][…] Мехіко, Мексика[4][5] |
| Помер | 7 жовтня 2020[6][5] (77 років) Мехіко, Мексика[5] ·інфаркт міокарда[7] |
| Країна | |
| Діяльність | хімік, інженер, викладач університету |
| Alma mater | Національний автономний університет Мексики[8] Університет Каліфорнії (Берклі) (1972) Фрайбурзький університет |
| Галузь | хімія |
| Заклад | Університет Каліфорнії в Сан-Дієго[9] Університет Каліфорнії в Ірвайні Лабораторія реактивного руху Массачусетський технологічний інститут[10] |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[4] |
| Науковий керівник | George C. Pimenteld |
| Членство | Папська академія наук Національна академія наук США Мексиканська академія наукd Національна колегія Мексикиd Національна медична академія СШАd AAAS[11] Американське філософське товариство |
| Відомий завдяки: | дослідження впливу галогеноалканів на озоновий шар стратосфери. |
| У шлюбі з | Luisa T Molinad[12][13] |
| Нагороди | Премія Тайлера за досягнення у сфері охорони навколишнього середовища (1983) член Американського фізичного товариства Почесний доктор Папського католицького університету Перуd Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (2012) Newcomb Cleveland Prized Camille Dreyfus Teacher-Scholar Awardsd член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd (2001) |
Маріо Моліна (ісп. José Mario Molina-Pasquel Henríquez; нар. 19 листопада, Мехіко, Мексика — пом. 7 жовтня 2020) — мексиканський хімік, один з найвідоміших дослідників озонових дір, лауреат Нобелівської премії з хімії за роботи по ролі газоподібних галогеноалканів у виснаженні озонового шару Землі. Він розділив премію з Шервудом Роуландом і Паулем Крутценом. Він — єдиний Нобелівський лауреат з Мексики.
Біографія
Маріо Моліна закінчив приватну школу Institut auf dem Rosenberg у Швейцарії, потім Національний автономний університет Мексики у 1965 році зі ступенем бакалавра в хімічній інженерії. Далі до 1967 року навчався в Університеті Фрайбурга (Фрайбург), а у 1972 році закінчив дисертацію з хімії в Каліфорнійському університеті в Берклі. Працюючи в Каліфорнійському університеті в Ірвайні, Моліна і Шервуд Роуланд показали небезпеку впливу галогеноалканів на озоновий шар в стратосфері[14]. З 2004 року Моліна працював в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго.
Див. також
- 9680 Моліна — астероїд, названий на честь науковця[15].
Примітки
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1029801800 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ https://centromariomolina.org/wp-content/uploads/2020/10/Comunicado-de-prensa-CMM-7oct-2020.pdf — 2020.
- ↑ Muere Mario Molina, ganador del Premio Nobel 1995
- ↑ https://compton.mit.edu/lecture/mario-j-molina/
- ↑ https://senate.universityofcalifornia.edu/in-memoriam/files/mario-molina.html
- ↑ https://news.mit.edu/2020/mario-molina-environmental-dies-1009
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ https://news.mit.edu/2003/mexico-0402
- ↑ https://www.nytimes.com/2020/10/13/science/mario-molina-dead.html
- ↑ Mario Molina and FS Rowland (28 Червень +1974). Stratospheric Sink for Chlorofluoromethanes: Chlorine Atom-Catalysed Destruction of Ozone. Nature 249. с. 810—2. doi:10.1038/249810a0.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела
- У Мексиці помер лауреат Нобелівської премії з хімії /УНН, 8.10.2020/ [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання
- Автобіографія Маріо Моліни на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Біографія на сайті Alhimikov.net
| Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
