Мартусівка

село Мартусівка
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бориспільський район
Тер. громада	Гірська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA32040050030074992
Основні дані
Засноване	XVIII ст.
Колишня назва	Мартусь (до 1926 р.)
Населення	▼908[1]
Площа	2,197 км²
Густота населення	466,09 осіб/км²
Поштовий індекс	08343
Телефонний код	+380 4595
Географічні дані
Географічні координати	50°18′33″ пн. ш. 30°51′35″ сх. д. / 50.30917° пн. ш. 30.85972° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	118 м
Місцева влада
Адреса ради	08324, Київська обл, Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Центральна, 5
Карта
Мартусівка
Мартусівка
Мапа
Мартусівка у Вікісховищі

Марту́сівка — село в Гірській сільській громаді Бориспільського району Київської області. Засноване у XVIII столітті, як село Мартусь, сучасна назва — з 1926 року. День села відзначається 22 травня.

Назва села походить від імені перших власників, відомого козацького роду Мартосів, а в народній формі — Мартусів.

Село виникло в середині XVIII ст. Перша письмова згадка міститься в Генеральному описі Лівобережної України за 1765 р., де село значиться як хутір Мартусівський, що входив до Бориспільської сотні Київського полку.

Хутір виник на території дубового лісу у верхів'ї річки Іква за 7 км на південний захід від Борисполя.

Юхим Федорович Дараган 1753 року придбав у значкового товариша Переяславського полку Михайла Мартоса та його брата сотенного отамана ічнянського Петра Мартоса хутір Мартусівщину.

З часом село розросталося. За адміністративно-територіальним поділом 1802 р., село віднесено до Вороньківської волості Переяславського повіту.

Є на мапі 1812 року як Мартосовщина^[2].

За переписом 1859 р., у селі було 120 дворів і 570 жителів. Тут же вказано, що в селі є два заводи: пивоварний та цегляний. Звичайно, вони не були великими і здебільшого мали місцеве значення. Цегла, виготовлена в Мартусівці, пішла на спорудження будинків міста Києва, зокрема, сучасної вулиці Саксаганського. Заводи належали генералу Федору Трепову. Орендатором маєтку Трепова був Рахлін. Мартусівці були незадоволені орендарем, а тому неодноразово робили підпали його майна та будинку.

Одна з частин села донині носить назву Завод, а вулиця зветься Заводська. Про виробничу діяльність більш як сто років тому свідчать кар'єри та водойми.

У 1926 р. було зроблено перепис населення, згідно з яким у селі проживало 689 жителів і було 157 господарств.

У 1926 р. у Мартусівці було створено сільгоспартіль ім. Фрунзе, яка в 1932 р. одержала статус колгоспу «Більшовик». Створення колгоспу було насильницьким, а тому 6 листопада 1933 р. голову колгоспу Леоніда Мойсеєва, якого більшовицька партія направила для роботи на село, було розстріляно. У голодні 1932—1933 роки він організував допомогу жителям села, які не могли працювати в колгоспі, а тому в колгоспі ніхто не помер. Могила Л. Мойсеєва знаходиться в центрі села, його ім'ям названо одну з вулиць та колгосп (до 1963 р.).

У роки німецько-радянської війни мартусівці були мобілізовані на протистояння наступаючим німецьким військам. На пам'ятнику викарбувано імена 83-х загиблих у ратних боях. Зокрема, Твардовська Марина Силантіївна — голова Мартусівської сільської ради була розстріляна німцями в перші дні окупації.

Село було відвойовано російськими окупантами 23 вересня 1943 р. Дуже важко доводилось відбудовувати знищене в роки війни господарство. Тяжко працювали сільські трударі за «палички», часто змінювалися голови колгоспів. Але з приходом Логвина Миколи Матвійовича у 1957—1963 роках, село почало змінюватися. Найперше, що запропонував селянам голова — це зайнятися вирощуванням огірків, і не тільки в колгоспі, а й на присадибних ділянках. Для спорудження будинків запропонував використовувати шлак. Донині мартусівці старшого покоління згадують його з повагою.

У 1963 р. на базі колгоспів сіл Ревне, Проців, Ленінівка (Затишне) та Мартусівка було створено радгосп «Жланівський», який спеціалізувався з виробництва молока, вирощування овочів та картоплі. У Мартусівці було створено відділок цього радгоспу. Центральну садибу було визначено в селі Ревне. А тому у 1976 р. перестала існувати Мартусівська сільська рада. У 1978 р. було закрито і Мартусівську восьмирічну школу, а школярів почали возити до Ревнінської середньої школи.

У 1996 р. в селі було створено КСП «Мартусівка», яке розпалося у 2006 р.

Сьогодні в Мартусівці працює НВК «Загальноосвітня школа І ступеня — дитячий садок», який очолює Левун Вікорія Володмрівна. Цей навчальний заклад визнається одним із найкращих в області.

Для дозвілля жителів діють клуб, бібліотека, бари.

На місці колгоспних приміщень працює підприємство «Вікна-сервіс», яке забезпечує жителів села роботою.

У селі розташована Бориспільська виправна колонія № 119. Тут працюють десятки місцевих жителів.

З 2000 р. в Мартусівці є своя сільська рада, працює медпункт, який вже майже п'ятдесят років очолює Вошкулат Галина Іванівна, фельдшер-акушер вищої категорії.

З 2008 року введений в експлуатацію логістичний комплекс ТОВ «БФ Склад», на базі якого розташований митний термінал Київської обласної митниці та нове сучасне підприємство по виробництву сандвіч-панелей ТОВ «БФ Завод».

Працюють магазини, вузол зв'язку, Мартусівський відділок Бортницької зрошувальної системи.

Мартусівські заводи XIX ст. належали генерал-губернатору Трепову Федору Федоровичу.

• Погода в селі Мартусівка [Архівовано 23 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Мапа села Мартусівка [Архівовано 1 лютого 2019 у Wayback Machine.]

• Облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}