YaChudo

Маркус Ройтер

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Маркус Ройтер
Народився3 вересня 1972 (54 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ліппштадт, Зост, Арнсберг, Північний Рейн — Вестфалія, ФРН Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьгітарист, композитор, музичний продюсер Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1996 — тепер. час
Жанрартрок Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 5490788 Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ройтер.

Ма́ркус Ро́йтер (нім. Markus Reuter, нар. 3 вересня 1972, Ліппштадт, Німеччина[1]) — німецький музикант-мультиінструменталіст, композитор, музичний продюсер і конструктор музичних інструментів.

Як студійний музикант, сольний виконавець і учасник різних музичних проєктів Маркус Ройтер охоплює (а часто й поєднує) електронну луп-музику, сучасну класичну музику, прог- і артрок, індастріал, етноджаз, джаз-ф'южн, попмузику та чисту імпровізацію. Протягом 20-річної кар'єри він був учасником багатьох гуртів, ансамблів та проєктів (зокрема centrozoon, Stick Men, tu-NER, The Crimson ProjeKct та Europa String Choir), а також сольним виконавцем. З 2011 року Ройтер почав завойовувати популярність як композитор сучасної класичної музики, розпочавши з виконання та запису своєї масштабної оркестрової композиції Todmorden 513.

Маркус Ройтер віртуозно володіє технікою тепінгу; крім того, у 1990-х і 2000-х роках він грав на гітарі Ворра і стіку Чепмана, а потім розробив, впровадив і випустив на ринок інструменти власної конструкції — U8 і U10 Touch Guitar. У співпраці з колишнім учасником гурту King Crimson Треєм Ганном він керує Touch Guitar Circle — мережею навчання та підтримки для гравців технікою тепінгу[2].

Окрім співпраці з такими артистами, як Тім Боунесс, Лі Флетчер (Lee Fletcher), Ян Бодді та Роберт Річ, Ройтер продюсував записи численних музикантів і випустив кілька сольних альбомів як виконавець і композитор. Крім того, він є членом консорціуму продюсерів, що належить артистам, до якого входять Iapetus Media, Unsung Productions і Unsung Records.

Музичний стиль

Більшість творів Ройтера є результатом експериментів з електричними інструментами та обробкою звуку. З 1993 по 1996 рік він переважно грав на стіку Чепмана, а близько 1997 року перейшов на 8-струнну гітару Ворра[3][4]. У 2008 році він почав використовувати гітари U8 і U10 Touch Guitar власної розробки. Ройтер — гітарист-віртуоз, який використовує різноманітні підходи — від необробленого звуку і стандартної техніки до екстремально оброблених текстурних звуків і дронів.

Як виконавець, Ройтер найбільше відомий своєю роботою як музикант у жанрі артрок (почасти завдяки участі в численних проєктах, пов'язаних із King Crimson, та роботі в експериментальній ембієнт-музиці). Крім того, Ройтер брав участь у багатьох інших проєктах, що включали елементи камерної музики, джазу, фолку та різних стилів попмузики. З 2011 року він паралельно активно розвиває кар'єру композитора сучасної класичної музики.

Що до композиції, Ройтер виявив особливий інтерес до процесійної музики, використовуючи алгоритмічні та серійні композиційні методи, засновані на правилах[5]. Він також цікавився генеративною музикою, яка вплинула на гармонійну структуру деяких його класичних композицій (як-от Todmorden 513) і на його роботу з гуртом Tuner[6][7], і застосовує різні імпровізаційні підходи. Останнім часом він називає свій загальний музичний підхід «Modus Novus»[8].

Свою поточну роботу Ройтер сприймає як можливість навчатися завдяки широкому досвіду та експериментам. Задачі, які ставлять перед ним його давні музичні партнери (як-от Бернхард Вьостгайнріх із гурту centrozoon), він називає особливим джерелом натхнення[9].

Біографія та кар'єра музиканта

Початкова освіта, Guitar Craft та університет (1975—1996)

Маркус Ройтер розпочав навчання музики в 1975 році у віці трьох років. Його першим інструментом було фортепіано (учитель Ульріх Полльманн); згодом почав грати на класичній гітарі та мандоліні. У дитинстві й підлітковому віці (до 16 років) він виступав на концертах як сольний музикант, а також у складі ансамблів та оркестрів.

У 1985 році, у віці 11–12 років, Ройтер завдяки допомозі та заохоченню з боку Полльмана почав писати музику. На нього вплинули різні джерела — класична попмузика 1960-х і 1970-х років (зокрема The Beatles), класична музика (Йоганн Себастьян Бах та Олів'є Мессіан), прогресивний рок (Майк Олдфілд, Девід Торн, Роберт Фріпп і King Crimson) та сучасні композитори музики в стилі кросовер, як-от Девід Бедфорд. У підлітковому віці Ройтер вивчав історію, теорію та аналіз музики у Карлгайнца Штраетманса (Karlheinz Straetmanns), композитора зі школи Гаральда Ґенцмера та Пауля Гіндеміта[10].

У 1991 році, у віці 18 років, Рейтер почав відвідувати курси Роберта Фріппа Guitar Craft. Під керівництвом Тоні Гебалле (Tony Geballe), а також особисто Фріппа він відвідував Guitar Craft до 1998 року, поєднуючи інтенсивне вивчення музики з дослідженням філософії Георгія Гурджиєва та Джона Беннетта. Творчість Гурджиєва, зокрема «Священні танці», справила глибокий вплив на подальшу творчість Ройтера[11][12].

У підлітковому віці Ройтер, за власним зізнанням, не був особливо дисциплінованим музикантом і покладався насамперед на свій вроджений хист до музики. Його ставлення до музики змінилося на початку 1993 року, коли після розмов із Фріппом він, захоплений грою Тоні Левіна на стіку Чепмена в гурті King Crimson, сам почав грати на ньому. Навчання гри на 10- і 12-струнній моделях цього інструмента вимагало дисципліни щодо навчання і практичних занять; Ройтер прийняв цей підхід і перетворив його на свою перевагу[5][13]. Приблизно в той же час він почав серйозно цікавитися використанням у музиці звукових петель і експериментувати з «миттєвим музиціюванням», використовуючи для створення звукових петель систему несинхронізованих пристроїв[12].

У 1993 році Ройтер розпочав шестирічний курс навчання за спеціальністю «психологія» в Білефельдському університеті. Паралельно він продовжував здобувати музичну освіту. З 1993 по 1996 рік він вивчав вільну імпровізацію у Герда Ліскена і став членом оркестру Lisken's Chaos Orchester Bielefeld. Протягом 1995 року він вивчав сучасну класичну музику у бельгійського композитора і гравця на сенсорній гітарі (стіку) Даніеля Шелла; крім того, він вивчав індійську музику в Ашока Патака і цікавився композиційними прийомами, заснованими на перестановках[14][6][15]. У 1996 році, ще навчаючись в університеті та курсах Guitar Craft, Ройтер дав свій перший концерт, на якому виконав виключно власні композиції. Так почалася його кар'єра професійного музиканта.

Сольна творчість

Більшість сольних релізів Маркуса Ройтера під власним ім'ям складаються з текстурної ембієнтної музики, записаної за допомогою гітари із застосуванням різноманітних ефектів, гітари Ворра або стіку Чепмена, а також ноутбука. Ройтер почав записувати й випускати таку музику в 1998 році, починаючи з альбому Taster[16], і на сьогодні випустив дев'ять таких альбомів (разом із трьома концертними записами з Crimson ProjeKCt Tour 2014 року).

У 2017 році Ройтер випустив зовсім інший альбом — Falling for Ascension[17], 12-тонову пуантилістичну сюїту, перероблену з кількох його підліткових композицій (у якій його сучасна класична творчість поєднувалася з артроком, а також з елементами построку). Це альбом, записаний під ім'ям Markus Reuter featuring SONAR & Tobias Reber, фактично був сольний альбом Ройтера, виконаний ним за допомогою постмінімалістичного ансамблю швейцарських електрогітар та додаткових електронних інструментів. У блозі Gapplegate Guitar and Bass Blog альбом Falling for Ascension охарактеризували як «виняткова музика для нескінченної насолоди та екстатичного імпульсу… музична складність ансамблю у найвищому прояві»[18].

Композитор класичної музики

Хоча Маркус Ройтер ще в 1988 році писав сучасні класичні інструментальні твори (композиції для гітарного оркестру, написані у віці 15 років), його офіційна кар'єра як класичного композитора розпочалася з Todmorden 513. У цій роботі він застосував свій підхід до створення ембієнту до камерної музики, маючи намір писати дедалі більше масштабних сучасних класичних творів для оркестрів і камерних ансамблів.

У 2011 році Ройтер випустив запис версії твору для малого ансамблю (з його власною обробленою й накладеною гітарою, а також струнним квартетом, флейтою, електроорганом, синтезатором, глокеншпілем та електронікою). У 2013 році Ройтер у співпраці з американським диригентом і композитором Томасом Бломстером (Thomas A. Blomster) розширив цей твір, створивши повне оркестрове аранжування. У квітні 2013 року в Денвері цю версію вперше виконав Колорадський камерний оркестр, а пізніше вона двічі вийшла на платівках — у 2014 році як студійний запис, а у 2016 як концертний. Рецензуючи студійний запис у Gapplegate Classical-Modern Music Review, Грего Епплгейт Едвардс (Grego Applegate Edwards) охарактеризував Todmorden 513 як

…звучання, яке міг би створити Мортон Фельдман, якби перейшов на новий етап… Я впевнений, що це одна з найважливіших оркестрових робіт нашого часу… прорив у формі й звучанні[19].

Ройтер продовжив створювати й записувати інші класичні твори:

  • сольний фортепіанний твір His Last Decade (прем'єра відбулася 25 лютого 2016 року у виконанні Сюзанни Кессель у Klavierhaus Klavins у рамках серії «250 фортепіанних творів для Бетховена»);
  • електроакустичний камерний твір Daimon Fu для двох флейт, скрипки, альта, віолончелі, контрабаса, баритон-саксофона, бас-кларнета, електрооргані, вібрафона, електрогітари, електробаса та ударних (прем'єра відбулася в Ольденбурзі, Німеччина, 30 жовтня 2016 року у виконанні Oh Ton Ensemble)[20].
  • електрична камерна п'єса Sun Trance для узгодженого/неузгодженого перкусійного ансамблю, бас-кларнета, синтезатора та електрогітари/бас-гітари/сенсорної гітари (за замовленням Mannheimer Schlagwerk, прем'єра 23 травня 2017 року в Мангаймі, Німеччина, випущена як концертний запис у жовтні 2017 року).

Проєкти та спільні роботи

centrozoon

Першим гуртом, до якого Ройтер приєднався на самому початку своєї професійної кар'єри в 1996 році, був centrozoon — імпровізаційний музичний проєкт, започаткований художником і клавішником Бернхардом Вьостгайнріхом (Bernhard Wöstheinrich). Цей гурт залишається одним з основних творчих проєктів музиканта і сьогодні. Більшу частину своєї історії centrozoon являв собою дует Ройтера і Вьостгайнріха, а у 2008 році до них приєднався третій учасник — мультиінструменталіст і саунд-дизайнер Тобіас Ребер (Tobias Reber). У 2002—2005 роках до складу гурту входив також вокаліст No-Man Тім Боунесс. Музика проєкту є сумішшю жанрів, як-от ембієнт-електроніка, вільний експерименталізм, вокальний артпоп, прогресивний рок та електронна танцювальна музика. На сьогодні Ройтер випустив із centrozoon вісім альбомів, а також зробив низку концертних та архівних записів.

Europa String Choir

Europa String Choir — інструментальний ансамбль, який грає музику в стилі артрок і сучасна класична музика і з яким Ройтер активно виступав протягом чотирьох років (і досі залишається його асоційованим членом). З 1996 по 2000 рік Ройтер давав концерти з цим ансамблем і записав з ним два альбоми — Lemon Crash[21] і Marching Ants[22][23].

Проєкти, пов'язані з King Crimson

З 2005 року Маркус Ройтер бере участь у кількох проєктах, пов'язаних із King Crimson.

У 2005 році Ройтер почав активно співпрацювати з ударником King Crimson Петом Мастелотто. Дует випустив чотири альбоми від імені гурту Tuner, а у 2017 році випустив альбом Face він імені Pat Mastelotto & Markus Reuter[24].

У 2010 році Ройтер, замінивши Майкла Берньє, приєднався до тріо Stick Men, утвореного Петом Мастелотто і Тоні Левіним. З ним тріо випустило 11 студійних і концертних альбомів, а також мініальбом. У 2011 році Stick Men об'єдналися з Adrian Belew Power Trio і сформували секстет Crimson ProjeKct, який виконував композиції King Crimson, написані у 1981—1995 роках. П'ять концертів ProjeKct були випущені у вигляді концертних альбомів.

В останніх двох проєктах Ройтер виконує багато музичних партій, які раніше грав Роберт Фріпп. Іноді Ройтера називають потенційним наступником Фріппа, хоча він завжди відкидає цю ідею.

Попмузичні проєкти

Маркус Ройтер, який працював над арт- і попмузичною частиною centrozoon (за участю Тіма Боунесса), є давнім співпрацівником продюсера, композитора та арт-поп-музиканта Лі Флетчера (Lee Fletcher), з яким він познайомився на курсах Guitar Craft у середині 1990-х років. Ройтер — виконавець інструментальної музики. Він взяв активну участь у створенні альбомів Флетчера Faith in Worthless Things[25] та The Cracks Within — FiWT Remixes[26], а також записав сингл «Islands» (кавер-версія пісні Майка Олдфілда під назвою Fletcher|Fletcher|Reuter) та зіграв на синглі Флетчера 2017 року «The Chancer»[27].

Працюючи над арт-поп-альбомом Escapologist (2008) співачки Тови (Tovah)[28], Ройтер займався не тільки продюсуванням (у співпраці з Петом Мастелотто), а й його аранжуванням.

З 2015 року Ройтер є асоційованим членом синті-поп-студійного проєкту Датча Ралла (Dutch Rall) Nocturne Blue, де він грає соло на гітарі та створює музичні текстури[29].

Робота в жанрі джазу та джаз-фьюжн

Експерименти Ройтера в жанрі джаз та джаз-фьюжн розпочалися в 1998 році з його роботи зі String Unit[30], амбієнт-тріо в стилі world-jazz. До складу тріо входили також акустичний гітарист Дагоберт Бьом (Dagobert Böhm) та скрипаль Золтан Лантош (Zoltán Lantos). Ройтер залишався у складі групи до 2000 року, коли вона випустила свій єдиний альбом String Unit[31] під назвою Dagobert Böhm/Zoltan Lantos/Markus Reuter.

Ройтер відновив роботу в джазі, приєднавшись у 2009 році до гурту Syntony, який практикує спонтанну електроакустичну імпровізацію, у якій він працював із саксофоністом Флоріаном Брамбьоком (Florian Bramböck), трубачем Лукою Калабрезе (Luca Calabrese), ударником Георгом Таушем (Georg Tausch) та бас-гітаристом/електронним музикантом Йоші Гамплом (Yoshi Hampl). У 2010 році гурт випустив альбом Scavenger[32].

У 2016 році Ройтер почав співпрацювати з британським гітаристом Марком Вінгфілдом та ударниками Яроном Ставі та Асафом Сіркісом з Ізраїлю: у 2017 році вийшли два джаз-фьюжн альбоми, записані під час цих сесій, — The Stone House (під назвою Wingfield Reuter Stavi Sirkis)[33] та Lighthouse (під назвою Wingfield Reuter Sirkis)[34].

У 2020 році Ройтер заснував Markus Reuter OCULUS — експериментальний секстет електричного джаз-фьюжну, до складу якого увійшли п'ять музикантів, з якими Ройтер уже працював раніше (Девід Кросс, Фабіо Трентіні, Асаф Сіркіс, Марк Вінгфілд і Роберт Річ). Група випустила альбом Nothing is Sacred[35] у 2020 році.

Інші роботи

Рейтер записав сім альбомів у складі електрофонічного дуету з британським клавішником і саундскейпером Аєном Бодді (а також один альбом із Бодді та турнтаблістом Найджелом Муллані[36]), три альбоми з американським експериментальним гітаристом Тімом Моцером (Tim Motzer), два альбоми з американським композитором електронної музики Робертом Річем і два альбоми із Zero Ohms (інструменталістом Річардом Робертсом, який грає на духових інструментах та духових синтезаторах). Він також працював і записувався зі Стівеном Парсіком — німецьким музикантом, який грає у жанрі «думбієнт».

Ройтер випустив кілька альбомів під своїм ім'ям, але визначив їх як «спільну» серію за участю інших музикантів. До них належать альбоми 0000[37] (з бас-кларнетистом Стефаном «Ша» Хаслебахером); Star's End[38] (з Мотцером); та How Things Turned Out[39] (з піаністкою Анжелікою Санчес та колегою по Guitar Craft Тоні Гебалле).

Ройтер був членом міжнародної арт-поп-групи This Fragile Moment, очолюваної Тоєю Вілкокс, до складу якої входили естонський дует Fragile (Арво Урб і Роберт Юрєндал) та басист Тої Кріс Вонг. У 2010 році група записала один однойменний альбом[40].

У 2021 році Ройтер створив ще один гурт, Anchor and Burden[41], названий на честь його сольного альбому 2021 року і, судячи з усього, пов'язаний із ним концептуально, з Бернхардом Вьостгайнріхом у складі. Ройтер визнавав, що Anchor and Burden у певному сенсі є продовженням centrozoon: до її складу увійшли також колега Ройтера по Touch Guitarist Александр Доверк (Zweiton, Van Halo) і ударник Шон Кроудер (Shawn Crowder). У 2021 і 2022 роках гурт випустив чотири альбоми (Weigh Anchor[42], Clenched Brow[43], Furrowed Temple, Molten Burden[44] і Feels Like Forever[45]). Після цього Кроудера замінив Асаф Сіркіс, і у 2023 році гурт оновленим складом випустив п'ятий альбом, Kosmonautik Pilgrimage[46].

Інша діяльність, пов'язана з музикою

Музичний продюсер та власник лейблу

З 2002 року Маркус Ройтер виконував роль продюсера для інших музикантів, серед яких Криста Белл, Йоші Гампл (Yoshi Hampl), UMA, Tovah, The Season Standard, Skin Diary, Lake Cisco та The Redundant Rocker. Він також був продюсером проєкту This Fragile Moment, пов'язаного з Тоєю Вілкокс, для якого він також був одним з основних музикантів.

У 2006 році Ройтер разом зі своїм партнером по centrozoon Бернхардом Вьостгайнріхом започаткував три взаємопов'язані проєкти: медіакомпанію Iapetus Media, продюсерську компанію Unsung Productions[47], яка належить самим музикантам, і лейбл Unsung Records[48], на якому пізніше вийшла значна частина подальшої творчості Ройтера. Серед учасників Unsung/Iapetus — Фабіо Трентіні та Лі Флетчер (до 2012 року також брав участь Адріан Бенавідес). З 2014 року звукорежисером Unsung Productions та співпродюсером разом із Ройтером є Бенджамін Шефер (Benjamin Schäfer).

Викладацька діяльність

Ройтер розпочав свою викладацьку діяльність у 1998 році, проводячи семінари з гри на сенсорній гітарі в Іспанії, Бельгії та США[49]. На основі цієї роботи він розробив систему прийомів гри та вправ під назвою «The Family», натхненний Guitar Craft та працями Георгія Гурджиєва про фізичні рухи (зокрема, «Рухи Гурджиєва»). У 2007 році «The Family» була представлена як офіційна методика.

У 2005 році Ройтер заснував організацію Touch Guitar Circle, яка пропонує професійне навчання методів гри на сенсорній гітарі, а також мережу для підтримки музикантів. У 2010 році до організації приєднався колишній гітарист гурту King Crimson Трей Ганн. Ройтер продовжує проводити регулярні курси як у Європі, так і в Америці, активно підтримуючи студентів за допомогою постійних онлайн-уроків з техніки, композиції та музичної теорії «Modus Novus».

З 2002 по 2006 рік Ройтер викладав курс «Психологія творчості» в Університеті прикладних наук у Фульді, Німеччина.

Розробка музичних інструментів (Touch Guitars)

Ройтер завоював собі ім'я насамперед як провідний виконавець, граючи на стіку Чепмана та гітарі Ворра, але він зрештою усвідомив, що можливостей цих двох інструментів йому не вистачає. Вирішивши розробити власний варіант сенсорної гітари, він у 2007 році заснував компанію Touch Guitars, маючи намір застосувати свої знання про сенсорної техніки гри для створення музичних інструментів, повністю заснованих на традиціях створення професійних гітар[50].

Перший із таких інструментів, U8 Deluxe Touch Guitar, виготовив американський музичний майстер Ед Рейнольдс (Ed Reynolds), який також виконував роль консультанта проєкту та виготовив десять наступних серійних моделей. Прототип був завершений у червні 2008 року і незабаром став улюбленим інструментом самого Ройтера. Наразі компанія Touch Guitars випускає три моделі інструментів — U8, U8 Deluxe Touch Guitar (8-струнні) та U10 Touch Guitar (10-струнний інструмент із розділеним звуковим виходом)[51]. У 2015 році з'явилася модель AU8 — напівакустична версія з порожнистим корпусом, призначена для відтворення звуку акустичної гітари під час гри технікою тепінг[52].

Деякі учні Ройтера, зокрема Олександр Доверк (Alexander Dowerk)[53] та Ерік Еміль Ескільдсен (Erik Emil Eskildsen)[54], теж грають на гітарах компанії Touch Guitars і випустили музичні записи, створені за допомогою цього інструмента.

Дискографія

Сольні записи

  • 1998: Taster[55]
  • 1998: Containment[56] (ремастеринг 2017 року)
  • 2000: Digitalis[57]
  • 2001: The Longest in Terms of Being[58]
  • 2002: Older Than God[59]
  • 2006: Trepanation[60]
  • 2011: Kopfmensch[61] (збірка різних проєктів для безкоштовного завантаження)
  • 2014: Sultry Kissing Lounge[62] (Crimson ProjeKCt Tour 2014)
  • 2014: Sultry Kiss Down Under[63] (Crimson ProjeKCt Tour 2014)
  • 2014: Quit Being So Gray[64] (Crimson ProjeKCt Tour 2014)
  • 2014: 6 Reflections[65]
  • 2015: Mundo Nuevo[66]
  • 2016: Fool of Music[67] (збірка різних проєктів для безкоштовного завантаження)
  • 2016: Live in Pomona 2016[68]
  • 2017: Falling for Ascension[69] (за участю SONAR та Тобіаса Ребера)
  • 2017: Containment[70] (офіційний бутлег, ремастеринг 2017 року)
  • 2017: Live in Morelia 2016[71]
  • 2019: Monde, Vol. 1[72]
  • 2019: Monde, Vol. 2[73]
  • 2019: Monde, Vol. 3[74]
  • 2020: Gratitude, Vol. 1[75]
  • 2021: Gratitude, Vol. 2[76]
  • 2021: Anchor and Burden[77]
  • 2022: The Coming Dawn[78]
  • 2023: Stream for Consciousness Vol. 1[79]
  • 2023: Stream for Consciousness Vol. 2[80]
  • 2023: Stream for Consciousness Vol. 3[81]
  • 2023: Stream for Consciousness Vol. 4[82]
  • 2024: Stream for Consciousness Vol. 5[83]
  • 2024: Stream for Consciousness Vol. 6[84]
  • 2025: Stream for Consciousness Vol. 7[85]

Класична музика

  • 2011: Todmorden 513[86]
  • 2014: Colorado Chamber Orchestra: Todmorden 513[87]
  • 2016: Colorado Chamber Orchestra: Todmorden 513 (World Premiere Performance)[88]
  • 2017: Mannheimer Schlagwerk featuring Markus Reuter: Sun Trance (World-Premiere Performance)[89]
  • 2019: Matangi Quartet: String Quartet No. 1 ‘Heartland’[90]

Як член гурту

Із centrozoon

  • 2000: Blast[91] (ремастерингова версія з бонус-треком, випущена у 2008 році; перевидана на вінілі у 2017 році з двома бонус-треками)
  • 2001: Sun Lounge Debris[92]
  • 2001: The Divine Beast[93] (мініальбом)
  • 2002: centrophil[94] (мініальбом)
  • 2002: The Cult of: Bibbiboo[95]
  • 2003: The Scent of Crash and Burn[96] (мініальбом)
  • 2005: Never Trust the Way You Are[97]
  • 2006: Angel Liquor[98]
  • 2006: Never Trust the Things They Do[99]
  • 2007: Lovefield[100]
  • 2007: Vacuum Love[101][102][103][104][105] (серія із п'яти частин)
  • 2012: Boner[106]
  • 2012: Fire[107] (живий концерт)
  • 2014: The Room of Plenty[108] (живий концерт)
  • 2017: 217[109] (багаточастинна серія концертів)
  • 2020: eisprung[110]

З Europa String Choir

Із This Fragile Moment

  • 2010: This Fragile Moment[113]

Із Tuner

Зі Stick Men

  • 2011: Absalom[119] (мініальбом)
  • 2012: Open[120]
  • 2013: Deep[121]
  • 2013: Power Play[122]
  • 2014: Supercollider, An Anthology 2010—2014[123] (збірка)
  • 2015: Midori: Live In Tokyo[124] (за участю Девіда Кросса)
  • 2016: Scored Play-Alongs[125] (спрощені багатодоріжкові записи для супроводу під час гри)
  • 2016: Prog Noir[126] (у 2017 році вийшла версія з бонусними треками, у 2019-му — версії у форматах 5.1 та з квадрофонічним звуком)
  • 2017: KOLLEKTED[127] (рекламний компакт-диск)
  • 2017: KONNEKTED[128] (збірка для завантаження)
  • 2017: Roppongi[129] (живі концерти за участю Мела Коллінза)
  • 2019: PANAMERICA[130] (за участю Девіда Кросса)
  • 2021: OWARI[131] (за участю Гері Гасбендом)
  • 2022: Tentacles[132] (мініальбом)

Із The Crimson ProjeKCt

  • 2012: The Crimson ProjeKct — Official Bootleg Live 2012[133]
  • 2013: The Crimson ProjeKct — Live in Tokyo[134] (три частини)
  • 2014: The Crimson ProjeKct — Live in Japan[135] (Inside Out Music)

З Nocturne Blue

  • 2015: Circle Round the Synthetic Sun[136]
  • 2015: The In-Between[137] (мініальбом)
  • 2016: I Came For the Light and Stayed For the Shadows[138]
  • 2017: Under Covers (just for fun)[139] (альбом кавер-версій)
  • 2017: Outside the Transcend[140] (мініальбом)

З Markus Reuter OCULUS

  • 2020: Nothing is Sacred[141]

З Anchor and Burden

  • 2021: Weigh Anchor[142]
  • 2021: Clenched Brow[143]
  • 2021: Folded Temple[144]
  • 2022: Molten Burden[145]
  • 2022: Feels Like Forever[146]
  • 2023: Kosmonautik Pilgrimage[147]
  • 2024: Extinction Level[148]
  • 2024: Afterglow[149]

Спільні записи

Серія Markus Reuter featuring…

  • 2011: Markus Reuter featuring Sha: 0000[150]
  • 2011: Markus Reuter featuring Tim Motzer: Star's End[151]
  • 2016: Markus Reuter featuring Angelica Sanchez and Tony Geballe: How Things Turned Out[152]
  • 2020: Markus Reuter featuring Fabio Trentini and Asaf Sirkis: Truce[153]
  • 2022: Markus Reuter featuring Fabio Trentini and Asaf Sirkis: Truce 2[154]

Markus Reuter & Ian Boddy

Ian Boddy, Markus Reuter, Nigel Mullaney

Markus Reuter & Robert Rich

  • 2007: Eleven Questions[163]
  • 2017: Lift a Feather to the Flood[164]
  • 2018: Flood Expeditions: Farmington CT, 15 May 2018[165]
  • 2018: Flood Expeditions: Streamside, 17 May 2018[166]
  • 2018: Flood Expeditions: The Gatherings, 19 May 2018[167]

Tim Motzer & Markus Reuter

  • 2010: Descending[168]
  • 2016: Space is the Place[169]

Markus Reuter & Zero Ohms

  • 2011: The Sun is Just the Sun, But the Stars They Call the Heavens[170]
  • 2015: From Worlds Unseen a Light Yet Streams a Sound Replete[171]

Інші сумісні роботи

  • 2000: Dagobert Böhm, Zoltán Lantos, Markus Reuter: String Unit[172]
  • 2007: Markus Reuter & ['ramp]: Ceasing to Exist[173]
  • 2010: Syntony: Scavenger[174]
  • 2012: Stephen Parsick & Markus Reuter: Lament[175]
  • 2017: Wingfield Reuter Stavi Sirkis: TheStoneHouse[176]
  • 2017: Wingfield Reuter Sirkis: Lighthouse[177]
  • 2020: Reuter Motzer Grohowski: Shapeshifters[178]
  • 2020: Thorsten Quaeschning with Markus Reuter: Behind Closed Doors[179]
  • 2020: Gary Husband & Markus Reuter: Music of our Times[180]
  • 2023: Markus Reuter & Stefano Castagna: Sea of Hopeless Angels[181]

Роботи з Лі Флетчером

  • 2012: Lee Fletcher (featuring Markus Reuter & Lisa Fletcher): Faith in Worthless Things[182]
  • 2013: Lee Fletcher (featuring Markus Reuter & Lisa Fletcher): The Cracks Within — FiWT Remixes[183] (мініальбом із реміксами)
  • 2013: Fletcher|Fletcher|Reuter: Islands[184] (сингл)
  • 2017: Lee Fletcher: The Chancer[185] (сингл)

Участь в альбомах інших музикантів

  • 2001: Dago, Sounds for a Blue Planet[186] (зазначений як виконавець)
  • 2004: Tim Bowness, My Hotel Year[187] (сенсорна гітара, співавтор пісень «The Me I Knew» і «I Once Loved You»)
  • 2005: Kuha, Telekineettinen Testilaboratorio[188] (сенсорна гітара)
  • 2008: Star of Ash, The Thread[189] (аранжування, сенсорна гітара)
  • 2009: Stefano Panunzi, A Rose[190] (гітара Ворра)
  • 2010: Scott McGill, Percy Jones, Ritchie DeCarlo[191] (сенсорна гітара)
  • 2010: Star of Ash, Lakhesis[192] (аранжування, сенсорна гітара)
  • 2011: Herd of Instinct, Herd of Instinct[193] (сенсорна гітара та звукові петлі в композиціях «Anamnesis» і «Possession»)
  • 2014: Pat Mastelotto & Tobias Ralph: ToPaRaMa[194] (сенсорна гітара)

Продюсер

  • 2003: Show of Exaggeration, Show of Exaggeration[195]
  • 2005: The Redundant Rocker, Collider[196]
  • 2008: UMA, Civitas Soli[197]
  • 2008: Tovah, Escapologist[198] (продюсер/аранжувальник)
  • 2008: The Season Standard, Squeeze Me Ahead of Line[199]
  • 2009: This Fragile Moment, This Fragile Moment[200]
  • 2009: The Redundant Rocker, Heart[201]
  • 2009: Yoshi Hampl, Water Dealer[202]
  • 2010: Skin Diary, Skin Diary[203]
  • 2010: Moonbound, Peak of Eternal Light[204] (сопродюсер)
  • 2011: Lake Cisco, Permanent Transient[205]
  • 2012: Zweiton, Form[206]
  • 2012: Adrian Benavides, Same Time Next Life[207]
  • 2012: Specimen 13, Echosystem[208] (мініальбом)
  • 2013: Namgar, Dawn of the Foremothers[209]
  • 2015: Pavlov3, Curvature-Induced Symmetry… Breaking[210]
  • 2016: Stick Men, Prog Noir[211]
  • 2017: Yang, The Failure of Words[212]
  • 2017: Gentle Knife, Clock Unwound[213]
  • 2019: Stephan Thelen, Fractal Guitar[214]
  • 2019: Taxi Galaxi, Taxi Galaxi[215]
  • Chrysta Bell, Strange Darling[216] (не випущений)

Посилання

Примітки

  1. ↑ Markus Reuter discography - RYM/Sonemic. Rate Your Music (англ.). Процитовано 8 червня 2025.
  2. ↑ Touch Guitar Circle. Markus Reuter (амер.). 18 березня 2025. Процитовано 9 червня 2025.
  3. ↑ Jazz, All About (19 жовтня 2010). Markus Reuter: (R)Evolutionary Touch Guitarist article @ All About Jazz. All About Jazz (англ.). Процитовано 11 червня 2025.
  4. ↑ Markus Reuter en Música MySpace: MP3, imágenes y descargas de música gratis. myspace.com. Архів оригіналу за 8 липня 2009. Процитовано 11 червня 2025.
  5. ↑ а б Markus Reuter. 1 жовтня 2007. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  6. ↑ а б Biography | Todmorden 513. todmorden513.com (амер.). Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 20 червня 2025.
  7. ↑ 15 questions | Interview | Markus Reuter | Touch and go. www.15questions.net. Процитовано 20 червня 2025.
  8. ↑ Touch Guitar Circle. Markus Reuter (амер.). 18 березня 2025. Процитовано 20 червня 2025.
  9. ↑ 15 questions | Interview | Markus Reuter | Touch and go. www.15questions.net. Процитовано 21 червня 2025.
  10. ↑ markusreuter – Touch Guitars® (амер.). Процитовано 21 червня 2025.
  11. ↑ Biography : Markus Reuter. www.markusreuter.com (англ.). Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 28 червня 2025.
  12. ↑ а б Biography | Todmorden 513. todmorden513.com (амер.). Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 28 червня 2025.
  13. ↑ Jazz, All About (19 жовтня 2010). Markus Reuter: (R)Evolutionary Touch Guitarist article @ All About Jazz. All About Jazz (англ.). Процитовано 29 червня 2025.
  14. ↑ Biography : Markus Reuter. www.markusreuter.com (англ.). Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 30 червня 2025.
  15. ↑ Jazz, All About (15 грудня 2024). Markus Reuter Musician - All About Jazz. All About Jazz Musicians (англ.). Процитовано 30 червня 2025.
  16. ↑ Markus Reuter - Taster (англ.), 1998, процитовано 2 липня 2025
  17. ↑ Markus Reuter Featuring Sonar And Tobias Reber - Falling For Ascension (англ.), 2017, процитовано 6 липня 2025
  18. ↑ Edwards, Grego Applegate (5 жовтня 2017). Gapplegate Guitar and Bass Blog: Markus Reuter, Featuring Sonar and Tobias Reber, Falling for Ascension. Gapplegate Guitar and Bass Blog. Процитовано 6 липня 2025.
  19. ↑ Edwards, Grego Applegate (25 червня 2014). Gapplegate Classical-Modern Music Review: Markus Reuter, Todmorden 513, Concerto for Orchestra, Thomas A. Blomster, Colorado Chamber Orchestra. Gapplegate Classical-Modern Music Review. Процитовано 11 липня 2025.
  20. ↑ https://www.facebook.com/events/206647186424369
  21. ↑ Europa String Choir - Lemon Crash (англ.), 2000, процитовано 20 липня 2025
  22. ↑ Europa String Choir - Marching Ants (англ.), 2004, процитовано 20 липня 2025
  23. ↑ Biography : Markus Reuter. www.markusreuter.com (англ.). Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 20 липня 2025.
  24. ↑ Pat Mastelotto & Markus Reuter - Face (англ.), 2017, процитовано 23 липня 2025
  25. ↑ Lee Fletcher Featuring Markus Reuter & Lisa Fletcher - Faith In Worthless Things (рос.), 2012, процитовано 10 серпня 2025
  26. ↑ Lee Fletcher Feat. Markus Reuter & Lisa Fletcher - The Cracks Within: FiWT Remixes (рос.), 1 жовтня 2012, процитовано 10 серпня 2025
  27. ↑ Lee Fletcher - The Chancer (рос.), 8 серпня 2017, процитовано 10 серпня 2025
  28. ↑ Tovah - Escapologist (англ.), 2008, процитовано 11 серпня 2025
  29. ↑ Nocturne Blue - night music - official band website - About. nocturnebluemusic.com. Процитовано 11 серпня 2025.
  30. ↑ Dagobert Böhm / Markus Reuter / Zoltán Lantos - String Unit (англ.), 2 жовтня 2000, процитовано 26 серпня 2025
  31. ↑ Dagobert Böhm / Markus Reuter / Zoltán Lantos - String Unit (англ.), 2 жовтня 2000, процитовано 28 серпня 2025
  32. ↑ Syntony - Scavenger (англ.), 1 листопада 2010, процитовано 28 серпня 2025
  33. ↑ Wingfield, Reuter, Stavi, Sirkis - TheStoneHouse (англ.), 2017, процитовано 15 жовтня 2025
  34. ↑ Wingfield, Reuter, Sirkis - Lighthouse (рос.), 2017, процитовано 15 жовтня 2025
  35. ↑ Markus Reuter Oculus With Mark Wingfield, David Cross, Asaf Sirkis, Fabio Trentini, Robert Rich - Nothing Is Sacred (англ.), 6 серпня 2020, процитовано 15 жовтня 2025
  36. ↑ Nigel Mullaney - Composer, Producer, Recording Artist. www.nigelmullaney.com. Процитовано 22 листопада 2025.
  37. ↑ 0-0-0-0, by Markus Reuter featuring Sha. Markus Reuter (англ.). Процитовано 1 грудня 2025.
  38. ↑ Markus Reuter - Star's End (англ.), 12 грудня 2011, процитовано 1 грудня 2025
  39. ↑ Markus Reuter Featuring Angelica Sanchez And Tony Geballe - How Things Turned Out (англ.), 2016, процитовано 1 грудня 2025
  40. ↑ This Fragile Moment - This Fragile Moment (англ.), 2009, процитовано 1 грудня 2025
  41. ↑ Dowerk, Alexander Paul. Anchor and Burden. Anchor and Burden (англ.). Процитовано 17 лютого 2026.
  42. ↑ Anchor And Burden - Weigh Anchor (рос.), 1 жовтня 2021, процитовано 17 лютого 2026
  43. ↑ Anchor And Burden - Clenched Brow (рос.), 5 листопада 2021, процитовано 17 лютого 2026
  44. ↑ Anchor And Burden - Molten Burden (рос.), 7 січня 2022, процитовано 17 лютого 2026
  45. ↑ Anchor And Burden - Feels Like Forever (рос.), 4 лютого 2022, процитовано 17 лютого 2026
  46. ↑ Anchor And Burden - Kosmonautik Pilgrimage (англ.), 2023, процитовано 17 лютого 2026
  47. ↑ Unsung Productions Discography. Discogs (англ.). Процитовано 27 березня 2026.
  48. ↑ Unsung Records Discography. Discogs (англ.). Процитовано 27 березня 2026.
  49. ↑ Biography : Markus Reuter. www.markusreuter.com (англ.). Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 10 квітня 2026.
  50. ↑ Jazz, All About (19 жовтня 2010). Markus Reuter: (R)Evolutionary Touch Guitarist article @ All About Jazz. All About Jazz (англ.). Процитовано 19 квітня 2026.
  51. ↑ Models & Specifications – Touch Guitars® (амер.). Процитовано 19 квітня 2026.
  52. ↑ AU8 – Touch Guitars® (амер.). Процитовано 19 квітня 2026.
  53. ↑ Alexander Dowerk – Touch Guitars® (амер.). Процитовано 19 квітня 2026.
  54. ↑ Erik Emil Eskildsen – Touch Guitars® (амер.). Процитовано 19 квітня 2026.
  55. ↑ Markus Reuter - Taster (англ.), 1998, процитовано 22 квітня 2026
  56. ↑ Markus Reuter - Containment (англ.), 15 серпня 2017, процитовано 22 квітня 2026
  57. ↑ Markus Reuter - Digitalis (англ.), 2000–05, процитовано 22 квітня 2026{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  58. ↑ Markus Reuter - The Longest In Terms Of Being (англ.), 1 січня 2001, процитовано 22 квітня 2026
  59. ↑ Markus Reuter - Older Than God (англ.), 2002, процитовано 22 квітня 2026
  60. ↑ Markus Reuter - Trepanation (англ.), 2006, процитовано 23 квітня 2026
  61. ↑ Markus Reuter - Kopfmensch (англ.), 2011, процитовано 23 квітня 2026
  62. ↑ Markus Reuter - Sultry Kissing Lounge (англ.), 8 травня 2014, процитовано 23 квітня 2026
  63. ↑ Markus Reuter - Sultry Kiss Down Under (англ.), 7 липня 2014, процитовано 23 квітня 2026
  64. ↑ Markus Reuter - Quit Being So Gray (англ.), 1 вересня 2014, процитовано 23 квітня 2026
  65. ↑ Markus Reuter - 6 Reflections (англ.), 2014, процитовано 23 квітня 2026
  66. ↑ Markus Reuter - Mundo Nuevo (англ.), 2015, процитовано 23 квітня 2026
  67. ↑ Markus Reuter - Fool Of Music (англ.), 2016, процитовано 24 квітня 2026
  68. ↑ Markus Reuter - Live In Pomona 2016 (англ.), 2016, процитовано 24 квітня 2026
  69. ↑ Markus Reuter Featuring Sonar And Tobias Reber - Falling For Ascension (англ.), 2017, процитовано 24 квітня 2026
  70. ↑ Markus Reuter - Containment (англ.), 15 серпня 2017, процитовано 24 квітня 2026
  71. ↑ Markus Reuter - Live in Morelia 2016 (англ.), 20 листопада 2017, процитовано 24 квітня 2026
  72. ↑ Markus Reuter - Monde, Vol.1 (англ.), 17 травня 2019, процитовано 24 квітня 2026
  73. ↑ Markus Reuter - Monde, Vol.2 (англ.), 14 червня 2019, процитовано 24 квітня 2026
  74. ↑ Markus Reuter - Monde, Vol.3 (англ.), 19 липня 2019, процитовано 24 квітня 2026
  75. ↑ Markus Reuter - Gratitude (англ.), 2020, процитовано 30 квітня 2026
  76. ↑ Markus Reuter - Gratitude, Vol.2 (англ.), 7 травня 2021, процитовано 30 квітня 2026
  77. ↑ Markus Reuter - Anchor And Burden (англ.), 3 вересня 2021, процитовано 30 квітня 2026
  78. ↑ Markus Reuter - The Coming Dawn (Stick Men Tour 2022) (англ.), 1 вересня 2022, процитовано 30 квітня 2026
  79. ↑ Markus Reuter - Stream For Consciousness Vol. 1 (англ.), 23 червня 2023, процитовано 30 квітня 2026
  80. ↑ Markus Reuter - Stream For Consciousness Vol. 2 (англ.), 25 серпня 2023, процитовано 30 квітня 2026
  81. ↑ Markus Reuter - Stream For Consciousness Vol. 3 (англ.), 20 жовтня 2023, процитовано 30 квітня 2026
  82. ↑ Markus Reuter - Stream For Consciousness Vol.4 (англ.), 15 грудня 2023, процитовано 30 квітня 2026
  83. ↑ Markus Reuter - Stream For Consciousness Vol. 5 (англ.), 22 березня 2024, процитовано 30 квітня 2026
  84. ↑ Markus Reuter - Stream For Consciousness Vol. 6 (англ.), 28 червня 2024, процитовано 30 квітня 2026
  85. ↑ Markus Reuter - Stream For Consciousness Vol. 7 (англ.), 21 лютого 2025, процитовано 30 квітня 2026
  86. ↑ Markus Reuter - Todmorden 513 (англ.), 2011, процитовано 1 травня 2026
  87. ↑ Markus Reuter, Thomas A. Blomster - Todmorden 513 Concerto For Orchestra (англ.), 2014, процитовано 1 травня 2026
  88. ↑ Markus Reuter, Thomas A. Blomster - Todmorden 513 Concerto For Orchestra (World Premiere Performance) (англ.), 1 грудня 2016, процитовано 1 травня 2026
  89. ↑ Markus Reuter, Mannheimer Schlagwerk - Sun Trance (World Premiere Performance (англ.), 23 жовтня 2017, процитовано 1 травня 2026
  90. ↑ Matangi Quartet - Markus Reuter: String Quartet No.1 'Heartland' (англ.), 12 квітня 2019, процитовано 1 травня 2026
  91. ↑ Centrozoon - Blast (англ.), 2000, процитовано 5 травня 2026
  92. ↑ Centrozoon - Sun Lounge Debris (англ.), 2001, процитовано 5 травня 2026
  93. ↑ Centrozoon - The Divine Beast (англ.), 2001, процитовано 5 травня 2026
  94. ↑ Centrozoon - Centrophil (англ.), 1 лютого 2002, процитовано 5 травня 2026
  95. ↑ Centrozoon - The Cult Of: Bibbiboo (англ.), 2002, процитовано 5 травня 2026
  96. ↑ Centrozoon - The Scent Of Crash And Burn (англ.), 2003, процитовано 6 травня 2026
  97. ↑ Centrozoon - Never Trust The Way You Are (англ.), 2005, процитовано 6 травня 2026
  98. ↑ Centrozoon - Angel Liquor (англ.), 2006–04, процитовано 6 травня 2026{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  99. ↑ Centrozoon - Never Trust The Things They Do (англ.), 2007, процитовано 6 травня 2026
  100. ↑ Centrozoon - Lovefield (англ.), 2007, процитовано 6 травня 2026
  101. ↑ Centrozoon - Vacuum Love Vol.1 (англ.), 1 грудня 2007, процитовано 6 травня 2026
  102. ↑ Centrozoon - Vacuum Love Vol. 2 (англ.), 2 грудня 2007, процитовано 6 травня 2026
  103. ↑ Centrozoon - Vacuum Love Vol. 3 (англ.), 3 грудня 2007, процитовано 6 травня 2026
  104. ↑ Centrozoon - Vacuum Love, Vol. 4 (англ.), 4 грудня 2007, процитовано 6 травня 2026
  105. ↑ Centrozoon - Vacuum Love, Vol.5 (англ.), 5 грудня 2007, процитовано 6 травня 2026
  106. ↑ Centrozoon - Boner (англ.), 2012, процитовано 6 травня 2026
  107. ↑ Centrozoon - Fire (англ.), 14 липня 2012, процитовано 6 травня 2026
  108. ↑ Centrozoon - The Room Of Plenty (англ.), 2014, процитовано 6 травня 2026
  109. ↑ Search results for centrozoon 217 | Discogs. www.discogs.com. Процитовано 6 травня 2026.
  110. ↑ Centrozoon - Eisprung (англ.), 2020, процитовано 6 травня 2026
  111. ↑ Europa String Choir - Lemon Crash (англ.), 2000, процитовано 7 травня 2026
  112. ↑ Europa String Choir - Marching Ants (англ.), 2004, процитовано 7 травня 2026
  113. ↑ This Fragile Moment - This Fragile Moment (англ.), 2009, процитовано 7 травня 2026
  114. ↑ Tuner - Totem (англ.), 2005, процитовано 10 травня 2026
  115. ↑ Tuner - Pole (англ.), 2007, процитовано 10 травня 2026
  116. ↑ Tuner - Müüt (Live In Estonia 2007) (англ.), 2008, процитовано 10 травня 2026
  117. ↑ Tuner - Zwar (Live In Europe 2005) (англ.), 2010, процитовано 10 травня 2026
  118. ↑ FACE, by Pat Mastelotto & Markus Reuter. Pat Mastelotto & Markus Reuter (англ.). Процитовано 10 травня 2026.
  119. ↑ Stick Men - Absalom (англ.), 2011, процитовано 17 травня 2026
  120. ↑ Stick Men - Open (англ.), 2012, процитовано 17 травня 2026
  121. ↑ Stick Men - Deep (англ.), 2013, процитовано 17 травня 2026
  122. ↑ Stick Men - Power Play (англ.), 2014, процитовано 17 травня 2026
  123. ↑ Stick Men - Supercollider: An Anthology 2010-2014 (англ.), 2014, процитовано 17 травня 2026
  124. ↑ Stick Men +, Tony Levin, Pat Mastelotto, Markus Reuter, David Cross - Live In Tokyo 2015 (англ.), 2015, процитовано 20 травня 2026
  125. ↑ SCORED Play-Alongs, by Stick Men. Stick Men (англ.). Процитовано 20 травня 2026.
  126. ↑ Stick Men - Prog Noir (англ.), 2016, процитовано 20 травня 2026
  127. ↑ Stick Men - Kollekted (англ.), 2017, процитовано 20 травня 2026
  128. ↑ Stick Men - KONNEKTED (англ.), 13 червня 2017, процитовано 20 травня 2026
  129. ↑ Stick Men Featuring Mel Collins - Roppongi (англ.), 2017, процитовано 22 травня 2026
  130. ↑ Stick Men Featuring David Cross - Panamerica (Live In Latin America) (англ.), 2019, процитовано 22 травня 2026
  131. ↑ Stick Men Featuring Gary Husband - Owari (англ.), 2020, процитовано 22 травня 2026
  132. ↑ Stick Men - Tentacles (англ.), 2022, процитовано 22 травня 2026
  133. ↑ The Crimson Projekct - Official Bootleg Live 2012 (англ.), 2013, процитовано 25 травня 2026
  134. ↑ The Crimson Projekct - Live In Tokyo (англ.), 2014, процитовано 25 травня 2026
  135. ↑ The Crimson Projekct - Live In Tokyo (англ.), 28 лютого 2014, процитовано 25 травня 2026
  136. ↑ Client Challenge. nocturneblue.bandcamp.com. Процитовано 28 травня 2026.
  137. ↑ SLIS (27 жовтня 2015). Listen To New Nocturne Blue Track 'The In-Between'. Smells Like Infinite Sadness (амер.). Процитовано 28 травня 2026.
  138. ↑ Client Challenge. nocturneblue.bandcamp.com. Процитовано 28 травня 2026.
  139. ↑ Client Challenge. nocturneblue.bandcamp.com. Процитовано 28 травня 2026.
  140. ↑ admin (15 жовтня 2018). Nocturne Blue - Kate Bush Encyclopedia (брит.). Процитовано 28 травня 2026.
  141. ↑ Markus Reuter Oculus With Mark Wingfield, David Cross, Asaf Sirkis, Fabio Trentini, Robert Rich - Nothing Is Sacred (англ.), 6 серпня 2020, процитовано 1 червня 2026
  142. ↑ Anchor And Burden - Weigh Anchor (англ.), 2021, процитовано 1 червня 2026
  143. ↑ Anchor And Burden - Clenched Brow (англ.), 5 листопада 2021, процитовано 1 червня 2026
  144. ↑ Anchor And Burden - Folded Temple (англ.), 3 грудня 2021, процитовано 1 червня 2026
  145. ↑ Anchor And Burden - Molten Burden (англ.), 7 січня 2022, процитовано 1 червня 2026
  146. ↑ Anchor And Burden - Feels Like Forever (англ.), 4 лютого 2022, процитовано 1 червня 2026
  147. ↑ Anchor And Burden - Kosmonautik Pilgrimage (англ.), 2023, процитовано 1 червня 2026
  148. ↑ Anchor And Burden - Extinction Level (англ.), 2024, процитовано 1 червня 2026
  149. ↑ Anchor And Burden - Afterglow (англ.), 30 серпня 2024, процитовано 1 червня 2026
  150. ↑ Markus Reuter Featuring Sha - 0000 (англ.), 15 вересня 2011, процитовано 8 червня 2026
  151. ↑ Markus Reuter - Star's End (англ.), 12 грудня 2011, процитовано 8 червня 2026
  152. ↑ Markus Reuter Featuring Angelica Sanchez And Tony Geballe - How Things Turned Out (англ.), 2016, процитовано 8 червня 2026
  153. ↑ Markus Reuter Featuring Fabio Trentini And Asaf Sirkis - Truce (англ.), 2020, процитовано 8 червня 2026
  154. ↑ Markus Reuter, Fabio Trentini, Asaf Sirkis - Truce 2 (англ.), 10 січня 2022, процитовано 8 червня 2026
  155. ↑ Ian Boddy & Markus Reuter - Distant Rituals (англ.), 1999, процитовано 13 червня 2026
  156. ↑ Reuter / Boddy - Pure (англ.), 2004, процитовано 13 червня 2026
  157. ↑ Markus Reuter & Ian Boddy - Dervish (англ.), 2009, процитовано 13 червня 2026
  158. ↑ Ian Boddy & Markus Reuter - Unwound (англ.), 2010, процитовано 13 червня 2026
  159. ↑ Ian Boddy & Markus Reuter - Colour Division (англ.), 2013, процитовано 13 червня 2026
  160. ↑ Markus Reuter & Ian Boddy - Memento (англ.), 2017, процитовано 13 червня 2026
  161. ↑ Ian Boddy & Markus Reuter - Stay (англ.), 2017, процитовано 13 червня 2026
  162. ↑ Ian Boddy : Markus Reuter : Nigel Mullaney - Triptych (англ.), 2001, процитовано 14 червня 2026
  163. ↑ Markus Reuter & Robert Rich - Eleven Questions (англ.), 2007, процитовано 14 червня 2026
  164. ↑ Robert Rich & Markus Reuter - Lift A Feather To The Flood (англ.), 2017, процитовано 14 червня 2026
  165. ↑ Robert Rich & Markus Reuter - Flood Expeditions: Farmington CT, 15 May 2018 (англ.), 2018, процитовано 14 червня 2026
  166. ↑ Robert Rich & Markus Reuter - Flood Expeditions: Streamside, 17 May 2018 (англ.), 2018, процитовано 14 червня 2026
  167. ↑ Robert Rich & Markus Reuter - Flood Expeditions: The Gatherings, 19 May 2018 (англ.), 2018, процитовано 14 червня 2026
  168. ↑ Tim Motzer + Markus Reuter - Descending (англ.), 27 вересня 2010, процитовано 15 червня 2026
  169. ↑ Tim Motzer, Markus Reuter - Space Is The Place (англ.), 11 липня 2017, процитовано 15 червня 2026
  170. ↑ Markus Reuter + Zero Ohms - The Sun Is Just The Sun, But The Stars They Call The Heavens (англ.), 2011, процитовано 15 червня 2026
  171. ↑ Markus Reuter, Zero Ohms - From Worlds Unseen A Light Yet Streams A Sound Replete (англ.), 2015, процитовано 15 червня 2026
  172. ↑ Dagobert Böhm / Markus Reuter / Zoltán Lantos - String Unit (англ.), 2 жовтня 2000, процитовано 17 червня 2026
  173. ↑ ['ramp] & Markus Reuter - Ceasing To Exist (англ.), 2007, процитовано 17 червня 2026
  174. ↑ Syntony - Scavenger (англ.), 1 листопада 2010, процитовано 17 червня 2026
  175. ↑ Parsick & Reuter - Lament (англ.), 7 серпня 2012, процитовано 17 червня 2026
  176. ↑ Wingfield, Reuter, Stavi, Sirkis - TheStoneHouse (англ.), 2017, процитовано 17 червня 2026
  177. ↑ Wingfield, Reuter, Sirkis - Lighthouse (англ.), 2017, процитовано 17 червня 2026
  178. ↑ Reuter, Motzer, Grohowski - Shapeshifters (англ.), 3 серпня 2020, процитовано 17 червня 2026
  179. ↑ Thorsten Quaeschning With Shawn Crowder And Markus Reuter - Behind Closed Doors (англ.), 2020, процитовано 17 червня 2026
  180. ↑ Gary Husband & Markus Reuter - Music Of Our Times (англ.), 22 квітня 2020, процитовано 17 червня 2026
  181. ↑ Markus Reuter & Stefano Castagna - Sea Of Hopeless Angels (англ.), 2023, процитовано 17 червня 2026
  182. ↑ Lee Fletcher Featuring Markus Reuter & Lisa Fletcher - Faith In Worthless Things (англ.), 2012, процитовано 18 червня 2026
  183. ↑ Lee Fletcher Feat. Markus Reuter & Lisa Fletcher - The Cracks Within: FiWT Remixes (англ.), 1 жовтня 2012, процитовано 18 червня 2026
  184. ↑ Fletcher • Fletcher • Reuter - Islands (англ.), 10 червня 2013, процитовано 18 червня 2026
  185. ↑ Lee Fletcher - The Chancer (англ.), 8 серпня 2017, процитовано 18 червня 2026
  186. ↑ Dago - Sounds For A Blue Planet (англ.), 2002, процитовано 19 червня 2026
  187. ↑ Tim Bowness - My Hotel Year (англ.), 2004, процитовано 19 червня 2026
  188. ↑ Kuha. - Telekineettinen Testilaboratorio (англ.), 2005, процитовано 19 червня 2026
  189. ↑ Starofash - The Thread (англ.), 2008, процитовано 19 червня 2026
  190. ↑ Stefano Panunzi - A Rose (англ.), 2009, процитовано 19 червня 2026
  191. ↑ Percy Jones, Scott McGill, Ritchie DeCarlo - Percy Jones Scott McGill Ritchie DeCarlo (англ.), 2010, процитовано 19 червня 2026
  192. ↑ Starofash - Lakhesis (англ.), 2 грудня 2010, процитовано 19 червня 2026
  193. ↑ Herd Of Instinct - Herd Of Instinct (англ.), 2011, процитовано 19 червня 2026
  194. ↑ Pat Mastelotto, Tobias Ralph - ToPaRaMa (англ.), 22 травня 2014, процитовано 19 червня 2026
  195. ↑ Show Of Exaggeration. Discogs (англ.). Процитовано 22 червня 2026.
  196. ↑ The Redundant Rocker - Collider (англ.), 2006, процитовано 22 червня 2026
  197. ↑ UMA - Civitas Soli (англ.), 2008, процитовано 22 червня 2026
  198. ↑ Tovah - Escapologist (англ.), 2008, процитовано 22 червня 2026
  199. ↑ The Season Standard - Squeeze Me Ahead Of Line (англ.), 2008, процитовано 22 червня 2026
  200. ↑ This Fragile Moment - This Fragile Moment (англ.), 2009, процитовано 23 червня 2026
  201. ↑ The Redundant Rocker - Heart (англ.), 2009, процитовано 23 червня 2026
  202. ↑ Yoshi Hampl - Water Dealer (англ.), 2009, процитовано 23 червня 2026
  203. ↑ Client Challenge. skindiary.bandcamp.com. Процитовано 23 червня 2026.
  204. ↑ Moonbound - Peak Of Eternal Light (англ.), 2010, процитовано 23 червня 2026
  205. ↑ Lake Cisco - Permanent Transient (англ.), 2011, процитовано 24 червня 2026
  206. ↑ Zweiton - Form (англ.), 1 травня 2012, процитовано 24 червня 2026
  207. ↑ Adrian Benavides - Same Time Next Life (англ.), 2012, процитовано 24 червня 2026
  208. ↑ Specimen13 - Echosystem (англ.), 11 жовтня 2012, процитовано 24 червня 2026
  209. ↑ Namgar - The Dawn Of The Foremothers (англ.), 2013, процитовано 24 червня 2026
  210. ↑ Client Challenge. pavlov3.bandcamp.com. Процитовано 24 червня 2026.
  211. ↑ Stick Men - Prog Noir (англ.), 2016, процитовано 24 червня 2026
  212. ↑ Yang - The Failure Of Words (англ.), 2017, процитовано 25 червня 2026
  213. ↑ Gentle Knife - Clock Unwound (англ.), 2017, процитовано 25 червня 2026
  214. ↑ Stephan Thelen - Fractal Guitar (англ.), 18 січня 2019, процитовано 25 червня 2026
  215. ↑ Taxi Galaxi - Taxi Galaxi (англ.), 2019, процитовано 25 червня 2026
  216. ↑ admin (8 листопада 2019). Chrysta Bell: Everything that I am doing is to get on stage - All PYRENEES (амер.). Процитовано 25 червня 2026.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).