Марджанішвілі Костянтин Олександрович
| Костянтин Марджанішвілі | |
|---|---|
груз. კოტე მარჯანიშვილი  | |
 груз. კოტე მარჯანიშვილი | |
| Ім'я при народженні | Коте Марджанішвілі |
| Інші імена | Костянтин Марджанов |
| Народився | 28 травня (9 червня) 1872 Кварелі |
| Помер | 17 квітня 1933 (60 років) Москва |
| Поховання | Мтацмінда |
| Національність | грузин |
| Громадянство | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | актор, кінорежисер, сценарист |
| Заклад | Грузинський державний академічний театр імені Шота Руставелі |
| Роки діяльності | 1893 — 1933 |
| Діти | Konstantin Mardzhanishvilid |
| Брати / сестри | Tamara Marjanishvilid |
| IMDb | nm0546313 |
| Нагороди та премії | |
 Костянтин Марджанішвілі у Вікісховищі | |
Костянтин Олександрович Марджанішвілі, груз. კოტე მარჯანიშვილი), Коте Марджанішвілі; часто на російський манер Костянтин Марджанов; (*28 травня (9 червня) 1872, Кварелі, Російська імперія — †17 квітня 1933, Москва, СРСР) — російський, грузинський і радянський режисер театру і кіно, засновник грузинського театру, Народний артист Грузинської РСР (1931).[1]
Родина
Батько — Олександр Андрійович Марджанішвілі, офіцер російської армії, інженер-будівельник за освітою, чудово знав літературу, сам писав вірші, займався перекладами. Помер, коли Коте ще не було чотирьох років.[2]
Мати — Єлизавета Соломонівна, до шлюбу Чавчавадзе була всебічно освіченою жінкою, володіла мовами, любила і добре розуміла літературу і музику.[2]
Коли Коте був в четвертому класі гімназії, протягом короткого часу він втратив матір і двох сестер. Третя сестра — Тамара Марджанішвілі, схіігуменя Фамарь (1869—1936), була близька з великою княгинею Єлизаветою Федорівною Романовою та з імператорською родиною. Тому після революції зазнала гоніння, арешту та заслання до Сибіру.[3]
Дружина — Надія Дмитрівна, до шлюбу Живокіні[4]. Народила двох дочок. Старшу на честь сестри назвали Тамарою. Дівчата померли у 1902 році, але незабаром (13 (26) серпня 1903) народила першого сина — Костянтина.[3]
Ранні роки
Свої перші театральні виступи Коте Марджанішвілі влаштовував у батьківській хаті в Кварелі. Театральною залою було приміщення для зберігання вина, глядачами ставали кахетинські селяни.
У 1893 році Коте Марджанішвілі стає актором. Він дебютує на сцені професійного театру в Кутаїсі і незабаром їде до Росії. Він їздить по містах і селах: Харків, Іркутськ, Баку, Вятка. Незабаром і не без успіху він пробує себе в ролі режисера.
У 1904-му в Ризі Коте знайомиться з Горьким. Пізніше, дізнавшись, що Горький заарештований, Марджанішвілі збирає земляків і намагається звільнити письменника, але їх невеличкий загін зазнає невдачі.
Навесні 1910 року режисера Костянтина Марджанова запрошують у Московський художній театр. Він допомагає Немировичу-Данченко ставити «Братів Карамазових» за Достоєвським (1910), ставить п'єси «У життя в лапах» Гамсуна (1911) та «Пер Гюнт» Ібсена (1912).
У 1913 році Коте несподівано для всіх залишає Художній театр і починає власну театральну справу — «Вільний театр». Цей театр мав охоплювати всі види сценічного мистецтва. Для фінансування проекту Марджанішвілі запросив свого родича — мільйонера В. В. Суходольського.[3]
Проіснував театр лише рік, після чого був закритий з фінансових причин та через конфлікт Марджанова з В. В. Суходольським. На сцені «Вільного театру» було поставлено всього п'ять вистав: опера М. Мусоргського «Сорочинський ярмарок» (постановка О. А. Саніна), оперета Ж. Оффенбаха «Прекрасна Єлена» (постановка Марджанова), пантоміма А. Шніцлера — Е. Донаньї «Покривало П'єретти» (постановка О. Я. Таїрова), «Жовта кофта» Бенрімо і Дж. Хазельтона (постановка О. Я. Таїрова), драма А. Доде (з музикою Ж. Бізе) «Арлезіанка».[2]
Після закриття «Вільного театру» Марджанов керував театром у Ростові-на-Дону (1914—1915) та театром «Буфф» в Петрограді (1916—1917).
Похований в пантеоні Мтацмінда.
Післяреволюційні роки
В 1919 був одним з організаторів Київського оперного театру «Музична драма».
Фільмографія[5]
Режисер
- 1916 — Любов всесильна
- 1924 — Буревісники
- 1927 — Гогі Ратіані
- 1927 — Закон і обов'язок
- 1927 — Мачуха Саманішвілі (спільно з Закарієм Берішвілі)
- 1928 — Овід
Сценарист
- 1924 — Буревісники
- 1927 — Закон і обов'язок
- 1928 — Овід (спільно з Віктором Шкловським)
- 1929 — Трубка комунара
Визнання і нагороди
- Народний артист Грузинської РСР (1931)[1]
- Ім'ям Марджанішвілі в Тбілісі названо:
- площу,
- вулицю,
- станцію метро,
- академічний театр.
Примітки
- ↑ а б Театральна енциклопедія. Гол. ред. П. А. Марков. Т. 3 — М.: Советская энциклопедия, Кетчер — Нежданова, 1964, 1086 стб. з іл., 7 л. іл.
- ↑ а б в Гугушвілі Е. Н. Коте Марджанішвілі. М.: Искусство, 1979. 399 с. («Життя в мистецтві»). Архів оригіналу за 31 грудня 2012. Процитовано 5 липня 2013.
- ↑ а б в Біографічний фільм «Коте Марджанішвілі. Простір трагедії». Режисер і автор сценарію Ігор Калядін. Росія, 2012. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 5 липня 2013.
- ↑ Театральна енциклопедія. Гол. ред. П. А. Марков. Т. 2 — М.: Советская энциклопедия, Гловацький — Кетуракіс, 1963, 1216 стб. з іл., 14 л. іл. (стб. 684)
- ↑ Коте Марджанішвілі (Костянтин Марджанов) — Фільмографія — Російські кінорежисери — Кино-Театр. РУ. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
Посилання
- Сайт Тбіліського академічного театру імені Коте Марджанішвілі [Архівовано 1 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Биография на сайте «Яндекс. Словники»[недоступне посилання з липня 2019]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).