Мансур Алі
| Мансур Алі | |
|---|---|
 | |
| Попередник: | Айбек |
| Спадкоємець: | Кутуз аль-Музаффар |
| Народження: | 1242  Каїр |
| Смерть: | не раніше 1300 і не пізніше 1301 |
| Країна: | Мамлюкський султанат |
| Релігія: | Іслам сунітського спрямування |
| Рід: | Бахріти |
| Батько: | Айбек |
| Мати: | Умм Алі |
 Мансур Алі у Вікісховищі | |
Мансур Алі, аль-Малік аль-Мансур Нур ад-Дін Алі бен аль-Малік аль-Муїзз Айбек (араб. الملك المنصور نور الدين على بن الملك المعز أيبك) — султан Єгипту з династії Бахрітів у 1257–1259 роках, син Айбека.
Спадкував трон у березні 1257 року. Справжніми правителями країни за п'ятнадцятирічного Алі були могутні еміри Санджар аль-Халабі, атабек султана, Санджар аль-Гатмі, лідер бахритів, і Сайф ад-Дін Кутуз, очільник мамлюків-муїззі. Незабаром Кутуз заарештував Санджара аль-Халабі, ставши фактично одноосібним правителем. Втім йому протистояв Аль-Мугіс Умар ібн Абу Бакр, емір Карака, за підтримки мамлюків-бахрі Бейбарса і Калауна виступив проти султана Мансур Алі. Проте Кутуз завдав їм поразки.
Дізнавшись про монгольське вторгнення в Сирію, Кутуз дочекався, поки найнебезпечніші його противники з мамлюків бахріти і муїззі залишать Каїр, і 12 листопада 1259 року повалив Аль-Мансура Алі, якого звинувавив у нехтуванні звернення родича Ан-Насира юсуфа, еміра Алеппо, під загрозою монголів.
Колишнього султана, його брат Килич-хана та їхню матір було відправлено до Дам'єтти. Подальша доля точна невідома. Згідно Аз-Захабі згодом перебрався до Візантії, де прийняв християнство під ім'ям Михайло, одружився, мав нащадків й помер у 1300/1301 році. Згідно ж Ібн Ільяса до смерті тримався в Дам'єтті.
Джерела
- Монархи. Мусульманский Восток VII–XV/Бахриты (рос.)
- Irwin R. The Middle East in the Middle Ages: the early Mamluk Sultanate 1250-1382. — London : Croom Helm, 1986. — 180 с. — ISBN 0-7099-1308-7.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).