YaChudo

Маниківці

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

село Маниківці
Герб Маниківців Прапор Маниківців
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький район
Тер. громада Деражнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA68040150200024414 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1512
Населення 1210
Площа 3,688 км²
Густота населення 328,09 осіб/км²
Поштовий індекс 32244
Телефонний код +380 3856
Географічні дані
Географічні координати 49°13′25″ пн. ш. 27°12′7″ сх. д. / 49.22361° пн. ш. 27.20194° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
298 м
Водойми річка Вовчок
Місцева влада
Адреса ради 32200, Україна, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Деражня, вул. Миру, 37
Карта
Маниківці. Карта розташування: Україна
Маниківці
Маниківці
Маниківці. Карта розташування: Хмельницька область
Маниківці
Маниківці
Мапа
Мапа

CMNS: Маниківці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мани́ківці  — село в Україні, у Деражнянській міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення приблизно становить 1000 осіб в 2024 році.

Історія

На території села знайдено знаряддя праці трипільської культури[1].

Село вважається заснованим у 1512 році.

За часів Речі Посполитої належало польським магнатам Синявським та Чарторийським. У 1739 р. село було в оренді за 500 золотих у Давида Гершковича.[2] Пізніше перейшло у власність Косельських, за яких у селі було побудовано палац, закладено великий парк[3]. Також коштом п. Косельського у 1851 році у Маниківцях було споруджено капличку парафії у Михайлівці (Михайлопілі). Каплицю було закрито російською владою та 1868 року знищено[4]. У 1905 було споруджено нову каплицю.

Станом на 1885 рік у селі летичівського повіту, михалпільської волості проживало 773 мешканця, переважно римо-католицького віросповідання.

(20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[5].

За часів радянської влади у селі знаходився рослинницько-тваринницький колгосп «Дружба народів», працювали заводи спиртовий, брикетний.

У 1959—1991 роках у Маниківцях працював майбутній єпископ Кам'янець-Подільської дієцезії Ян Ольшанський. Саме за його ініціативи у 1990 році у селі було розпочато будівництво великого Костелу Пресвятого Серця Господа Ісуса. Будівництво було закінчено у 2000 році. у 1991—1993 роках у Маниківцях працював майбутній єпископ Ян Собіло.[4]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Деражнянської міської громади.[6]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Деражнянського району, село увійшло до складу Хмельницького району[7].

Символіка

Затверджена 19 квітня 2018 р. рішенням № 5 сесії сільської ради. Автор — І. Д. Янушкевич.

Герб

У лазуровому полі срібне вістря, на якому перевите чорним терновим вінком червоне серце, що кровоточить п'ятьма червоними краплинами, увінчане золотим хрестом у полум'ї; у правому лазуровому полі золоте сяюче шістнадцятипроменеве сонце, у лівому — золотий мисливський ріжок. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша на срібній стрічці напис «МАНИКІВЦІ». Картуш обрамлений зеленими гілками із білим цвітом.

Червоне серце у терновому вінку символізує місцеву пам'ятку архітектури — храм Серця Ісуса Христа. Полум'я — символ вічності. Хрест означає пам'ять про минулі покоління різних віросповідань, які заснували поселення. Мисливський ріжок — символ назви села. Лазурові поля символізують місцеву річку Вовчок.

Прапор

На квадратному полотнищі з нижніх кутів до середини верхнього краю виходить білий трикутник, на якому червоне серце, яке кровоточить п'ятьма червоними краплинами, перевите чорним терновим вінком і увінчане жовтим хрестом у полум'ї; обабіч на синіх полях — жовте шістнадцятипроменеве сонце від древка та жовтий мисливський ріжок із вільного краю.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1000 99.17%
російська 9 0.75%
інші/не вказали 1 0.08%
Усього 1010 100%

Галерея

Примітки

  1. ↑ ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (укр) . Київ: Інститут історії АН УРСР. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 18 липня 2019.
  2. ↑ Маниківці. Замки та храми України (укр) . Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18.07.2019.
  3. ↑ Жужа, Ксенія (19 Липня, 2015). Чим Маниківці манять мандрівників?. ye.ua (укр) . Медіа-корпорація «Є». Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18.07.2019.
  4. ↑ а б МАНИКІВЦІ. Костел Пресвятого Серця Господа Ісуса. Костели і каплиці України. Єпископ Мар'ян Бучек (Харків - Львів) & Ігор Седельник (Львів). 06.06.2012. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 18.07.2019.
  5. ↑ (III) УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. static.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2025.
  6. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
  7. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).