YaChudo

Майкл Райт

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Майкл Райт
англ. Michael Wright Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився30 квітня 1956 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер19 серпня 2026[1] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
  • серцева недостатність[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
    • Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльністьактор, актор озвучування, телеактор, співак, кінопродюсер, композитор, пісняр Редагувати інформацію у Вікіданих
    Alma materІнститут театру і кіно Лі Страсберґаd і New Lincoln Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльності1978 — 2026
    IMDbnm0942646

    Майкл Райт (англ. Michael Wright; 30 квітня 1956, Нью-Йорк, Нью-Йорк — 19 серпня 2026, Лос-Анджелес, Каліфорнія) — американський характерний актор, популярний наприкінці 1980-х — початку 1990-х років. Завдяки своїй харизмі та типажу виконував ролі негативних персонажів, переважно представників кримінальної субкультури. Зіграв Віктора Дункана у фільмі «Директор» й Едді Кінга-молодшого у фільмі «П'ять гарячих сердець».

    Володар Кубка Вольпі за найкращу чоловічу роль Венеційського кінофестивалю.

    Біографія

    Народився 30 квітня 1956 року в Нью-Йорку. Його батьки були пов'язані з мистецтвом. Після його народження вони розлучилися, і Майкла виховувала лише мати. Альберта Райт була акторкою, яка протягом більшої частини життя грала в різних театрах Нью-Йорка, а також займалася підприємницькою діяльністю. Вона була власницею мережі магазинів одягу, а 1983 року відкрила ресторан «Jezebel», який став популярним серед представників нью-йоркської богеми, а також відомих спортсменів, діячів мистецтва та політиків. Серед друзів родини Майкла Райта були такі відомі люди, як Малколм Ікс, Джон Леннон, Йоко Оно, Майкл Дуглас, Патрік Юїнг, Скотті Піппен, Ліза Рінна, Гаррі Гемлін, Мухаммед Алі, Денні Гловер, Семюел Л. Джексон, Стіві Вандер, Кріс Рок, Ян Веннер, Роберт Таунсенд, Лоренс Фішберн, Енді Воргол й інші. Ресторан, його кухня та атмосфера здобули таке широке визнання, що 1992 року газета «The New York Times» назвала заклад родини Райтів найкращим рестораном такого типу в місті, а Альберту Райт визнали однією з перших чорношкірих рестораторок у США та однією з перших, хто застосував вишуканий підхід до традиційних страв південної кухні. На піку популярності закладу в середині 1990-х років ресторан кілька разів відвідувала Гілларі Клінтон, після чого президент США Білл Клінтон та його дружина запросили Майкла Райта і його матір Альберту до Вашингтона на урочисту вечерю в Білому домі. Родина Райтів проживала в одному з районів Мангеттенуа, де мешкали представники середнього класу і який вважався соціально благополучним. У ранньому дитинстві Майкл виявив інтерес до акторського мистецтва та співу. У підлітковому віці Райт відкрив у собі літературний талант і деякий час писав вірші. Майкл навчався у приватній школі Lincoln High School, яку закінчив 1974 року. Після закінчення школи Райт за протекцією матері та завдяки знайомству з кінорежисером Лі Страсбергом вступив до його навчального закладу The Lee Strasberg Theatre & Film Institute, де вивчав акторське мистецтво та почав разом із матір'ю грати в театрах Нью-Йорка[3][4][5].

    Кар'єра

    1978 року Райт дізнався про майбутнє знімання фільму в Нью-Йорку і відправив свою фотографію кінопродюсеру Скотту Рудіну для участі в кастингу в процесі виробництва фільму «Мандрівники»[6]. Райт сподівався отримати роль у масовці, але несподівано пройшов кастинг і був затверджений на роль лідера афроамериканської вуличної банди. Його кінодебют виявився вдалим. Зйомки фільму відбулися восени 1978 року, а прем'єра — 13 липня 1979 року. Фільм мав касовий успіх і здобув визнання критиків[7].

    Після успішного дебюту в кіно Райт відмовився залишати Нью-Йорк і переїжджати до Лос-Анджелеса, де кіноіндустрія була розвиненіша, через що його кінокар'єра розвивалася повільно. Після дебюту він виконав кілька епізодичних ролей у direct-to-video фільмах й інших малобюджетних проєктах, після чого пройшов кастинг і був затверджений на одну з головних ролей у фільмі «Невдахи», де його партнером був Меттью Модін. Фільм вийшов на екрани 1983 року та здобув визнання критиків. Він був представлений на кількох кінофестивалях. Акторська гра Майкла Райта отримала високу оцінку, а на Венеційському кінофестивалі 1983 року разом з іншими акторами фільму отримав Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль[8]. Наступною помітною роботою Майкла Райта стала роль у фільмі «Далеко від того місця», який також вийшов на екрани 1983 року. Гра акторів отримала схвальні відгуки критиків, а партнерка Райта Моника Скаттіні була ушанована премією «Срібна стрічка» за найкращу жіночу роль другого плану. 1985 року Майкл Райт виконав роль другого плану у фільмі «Пральня самообслуговування». Події фільму розгортаються в пральні, тому у стрічці лише троє акторів: Майкл Райт, Емі Медіган і Керол Бернетт. Актори виконували складні ролі, оскільки у фільмі мало дії, їм доводилося повністю покладатися на міміку та мовленнєву взаємодію, щоб передати свої емоції. Райт і його партнерки успішно впоралися зі своїми завданнями, завдяки чому фільм отримав схвальні відгуки[9][10].

    1986 року Райт вирушив до Каліфорнії, де на території міста Окленд знімали фільм «Директор», у якому він виконав роль головного антагоніста, а його партнерами стали актори Джеймс Белуші та Луїс Госсет-молодший. Фільм мав касовий успіх і заробив у прокаті понад 19 мільйонів доларів. Восени 1987 року стрічка кілька тижнів поспіль входила до п'ятірки найкасовіших фільмів. Проте критики дали фільму негативні оцінки, розкритикувавши гру акторів і гротескність сюжету[11][12][13].

    Того ж року Райт знявся в одному з епізодів серіалу «Поліція Маямі: Відділ моралі» та спробував відійти від свого звичного амплуа, вперше у кар'єрі зігравши персонажа в романтичній японській мелодрамі «Сонні очі», що розповідає про кохання темношкірого американського солдата до японської джазової співачки. Після участі у цьому фільмі він повернувся до Нью-Йорка, і на три роки залишив кіноіндустрію. 1990 року Райт отримав пропозицію виконати головну роль у музичному фільмі «П'ять сердець» режисера Роберта Таунсенда, знімання якого проходило в Нью-Йорку. Таунсенд поставив собі за мету створити фільм, натхненний його кар'єрою та розпадом його улюбленого гурту «The Temptations». Хоча фільм є вигаданим, він ґрунтується на біографічних елементах кількох виконавців того періоду, зокрема учасників гурту «The Dells», чия музика звучить у саундтреку до фільму. Бюджет фільму становив понад 9 мільйонів доларів, однак у прокаті він не окупився й зазнав нищівної критики. Згодом фільм здобув визнання широкої авдиторії та набув статусу культового. Стрічка розповідає історію стрімкого розвитку ритм-енд-блюзового гурту та життя його учасників упродовж 30 років. У своєму фільмі Таунсенд показав еволюцію «чорної музики» від заснування першої в історії США звукозаписувальної компанії Motown Records до популяризації репу, а також зворотний бік шоу-бізнесу крізь призму расизму. Фільм зібрав близько 8,5 мільйона доларів і демонструвався у 862 кінотеатрах у всій Північній Америці[14][15]. Вихід фільму у 1991 році збігся зі зміною напрямку розвитку хіп-хопу, сформованого під впливом Motown Records й інших регіональних соул- і R&B-сцен, завдяки чому згодом фільм набув статусу культового[16].

    Наступним фільмом Райта став високобюджетний кримінальний трилер «Шугар Гілл», у якому він виконав головну роль разом з Веслі Снайпсом. Фільм мав комерційний успіх і заробив у світовому прокаті понад 18 мільйонів доларів, проте критики неоднозначно оцінили фільм: високо відзначили операторську роботу та гру акторів, але розкритикували сценарій[17].

    Після цього, на піку своєї популярності, Райт виконав головну роль у кримінальній драмі «Сповідь найманого вбивці», де його партнером по знімальному майданчику став актор Джеймс Ремар. Однак фільм не мав успіху серед широкої авдиторії, після чого Райт відхилив низку пропозицій від різних кінорежисерів щодо участі в їхніх фільмах і на два роки знову залишив кіноіндустрію. 1996 року він відновив кар'єру, однак на той час його популярність уже згасла, і великі кіностудії не пропонували ролі у високобюджетних фільмах. У цей період він виконав невелику роль у кримінальній комедії «Гроші вирішують усе» та з'явився в серіалі «Детектив Неш Бріджес». 1998 року зіграв роль другого плану у фільмі «Під вогнем», де головні ролі виконали Міккі Рурк і Денні Трехо. У 2000—2001 роках Райт знявся у 22 епізодах серіалу «В'язниця Оз». Серіал став одним із перших комерційно успішних проєктів телеканалу HBO, отримав схвальні відгуки критиків і двічі номінувався на премію «Еммі». Гра Райта в серіалі отримала схвальні відгуки, однак це була остання участь актора у великому проєкті такого роду. У 2000-х роках його кар'єра остаточно пішла на спад. У наступні роки він був змушений зніматися в маловідомих серіалах, direct-to-video фільмах й інших малобюджетних проєктах, періодично отримуючи епізодичні ролі у великих проєктах. 2004 року виконав невелику роль у фільмі Сідні Поллака «Перекладачка», а 2009 року отримав пропозицію знятися у фільмі Кертіса Джексона, відомого як 50 Cent, «Перш ніж я себе знищу»[18].

    2021 року Райт дав ЗМІ два інтерв'ю, в яких розповів деталі свого особистого життя, про свої проблеми з алкоголізмом і розповів історії створення кількох фільмів, у яких він брав участь. Він заявив, що не приділяв належної уваги розвитку своєї кінокар'єри через пристрасть до подорожей і захоплення дайвінгом. За його словами, він разом з матір'ю об'їздив безліч країн світу, від Балі до Беліза, займався дайвінгом на пляжах країн Африки і деякий час прожив серед представників племені масаї на території Танзанії. Також певні перешкоди для стрімкого розвитку кар'єри створили відмова від переїзду до Лос-Анджелеса та підприємницька діяльність його матері. У середині 1990-х років Альберта Райт відкрила філію свого ресторану у Парижі, тому деякий час Райт проживав у Франції. Райт не планував завершувати акторську кар'єру. Серед проєктів, у яких він мав намір взяти участь, був фільм про життя американського патологоанатома Джека Кеворкяна[3][4].

    Особисте життя

    У листопаді 1994 року Майкл Райт одружився з письменницею Мітці Лау. У подружжя народилася донька. Вони розлучилися у січні 2000 року. Згодом Райт одружився з Сьюзен Райт[19][20].

    Примітки

    1. ↑ Michael Wright Dies: ‘The Five Heartbeats’ Star Was 70 — Deadline.com.
    2. ↑ https://www.nbcnews.com/news/us-news/actor-michael-wright-five-heartbeats-dies-70-rcna593930
    3. ↑ а б Swinging into Hell’s Kitchen History with Jezebel and Alberta Wright.February 25, 2021. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    4. ↑ а б Michael Wright: The Moments and Methods Behind A Magnificent Man. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    5. ↑ Matrix Star Leaves Midtown for the Upper West Side.Feb. 13, 2005. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    6. ↑ The Brutal Years Over, Linda Manz Fonzes Her Way from N.Y. to L.A.—and Her Own First Days of Heaven. August 13, 1979. Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    7. ↑ FILM VIEW. Wanderes.July 22, 1979. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
    8. ↑ 'STREAMERS' ADAPTED BY ALTMAN; Film Festival. Oct. 9, 1983. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    9. ↑ HBO SPINS DESPAIR IN `THE LAUNDROMAT`. Apr 01, 1985. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    10. ↑ TV REVIEW : ‘LAUNDROMAT’: LIVES PUT THROUGH THE WRINGER. MARCH 30, 1985. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    11. ↑ Директор Original title: The Principal 1987 R1h 49m.
    12. ↑ Film: Belushi in 'Principal'.Sept. 18, 1987. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    13. ↑ FILM; A Real Principal Grades the Reel 'Principal'. Oct. 25, 1987. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    14. ↑ Reviews/Film; Struggling to the Top With the Five Heartbeats Share full article. March 29, 1991. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    15. ↑ Review: Robert Townsend revisits 1991 film in 'Making the Five Heartbeats. November 29, 2018. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    16. ↑ Robert Townsend: The Five Heartbeats Walker Cinema, Minneapolis, United States 14 Jul 2023. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    17. ↑ Review/Film; Brothers Undone By Life. Feb. 25, 1994. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    18. ↑ Michael Wright. Архів оригіналу за 21 липня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
    19. ↑ Michael Wright Had A Daughter With His First Wife; Where Is 'The Five Heartbeats' Star's Family Now?. BollywoodShaadis (англ.). 22 серпня 2026. Процитовано 23 серпня 2026.
    20. ↑ N, P. (22 серпня 2026). Who Are Michael Wright’s 5 Children? Inside The Actor’s Private Family Life After His Death At 70 | Premium Newz (амер.). Процитовано 23 серпня 2026.

    Посилання

    Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).