Майкл Мурер

Майкл Мурер
Майкл Мурер (2009)
Загальна інформація
Громадянство	США
Народження	12 листопада 1967 (58 років) Бруклін, Нью-Йорк
Alma mater	Monessen High Schoold
Вагова категорія	напівважка важка
Стійка	шульга
Зріст	188
Розмах рук	193
Професіональна кар'єра
Перший бій	4 березня 1988
Останній бій	8 лютого 2008
Боїв	57
Перемог	52
Перемог нокаутом	40
Поразок	4
Нічиїх	1

Спортивні медалі
Бокс
Представник  США
Ігри доброї волі
Бронза	Москва 1986	до 71 кг

Майкл Лі Мурер (англ. Michael Lee Moorer; 12 листопада 1967) — американський професійний боксер, чемпіон світу за версіями WBO (1988—1991) у напівважкій вазі, WBO (1982—1993), WBA (1994) і IBF (1994, 1996—1997) у важкій вазі.

2024 року занесений до Міжнародної зали боксерської слави.

Народився в Брукліні та виріс у маленькому містечку Монессен, штат Пенсильванія. Почав займатися боксом з 11 років. Мурер від природи правша, але всю свою кар'єру бився як шульга. У міру розвитку своєї аматорської кар'єри переїхав до Детройта, штат Мічиган, щоб тренуватися з легендарним Емануелем Стюардом. У 1986 році Мурер став національним чемпіоном у ваговій категорії до 156 фунтів (перша середня вага). На Іграх доброї волі 1986, програвши у півфінальному бою Віктору Єгорову (СРСР), завоював бронзову медаль.

1988 року дебютував на професійному рингу у напівважкій вазі.

3 грудня 1988 року нокаутував в п'ятому раунді Рамзі Хасана і заволодів інагураційним титулом чемпіона світу за версією WBO у напівважкій вазі. Був визнаний проспектом 1988 року за версією авторитетного журналу «Ринг». За два роки провів десять переможних боїв, дев'ять з яких були захистами титулу.

Впродовж 1988—1990 років здобув 22 поспіль дострокових перемоги, з них 8 — нокаутом у першому раунді. 1991 року відмовився від титулу WBO у напівважкій вазі і перейшов до важкої ваги.

15 травня 1992 року в бою проти Берта Купера, нокаутувавши суперника в п'ятому раунді, завоював вакантний титул чемпіона WBO у важкій вазі. Через рік відмовився від титулу WBO, щоб його могли внести до рейтингу інші визнані санкціонуючі організації.

Здобувши п'ять перемог, серед них над ексчемпіоном Джеймсом Смітом, 22 квітня 1994 року вийшов на бій проти об'єднаного чемпіона WBA і IBF Евандера Голіфілда і здобув перемогу рішенням більшості суддів. В першому захисті 5 листопада 1994 року зустрівся з 45-річним ексчемпіоном Джорджем Форманом, який програв свій останній бій за вакантний титул чемпіона WBO у важкій вазі Томмі Моррісону. Протягом дев'яти раундів Мурер легко перебоксував його, б'ючи та відходячи, тоді як Форман, здавалося, не міг донести свої удари. Мурер випереджав на усіх трьох суддівських картках перед 10-м раундом, коли Форман завдав йому низки дальніх джебів, а потім, раптово, короткий правий удар влучив Муреру прямо в підборіддя, розірвавши його нижню губу, і він, нокаутований, упав на канвас. Мурер, зазнавши першої в кар'єрі поразки, втратив титул чемпіона, а Форман став найстарішим бійцем, який коли-небудь вигравав титул чемпіона світу у важкій вазі.

Провівши один переможний бій 1995 року, 22 червня 1996 року вийшов на бій за вакантний титул чемпіона IBF проти Акселя Шульца. Мурер переміг німця розділеним рішенням, ставши триразовим чемпіоном світу у важкій вазі. В наступних боях переміг південноафриканця Франсуа Бота і співвітчизника Вон Біна.

8 листопада 1997 року в об'єднавчому бою вдруге зустрівся з чемпіоном WBA Евандером Голіфілдом і побував п'ять разів у нокдауні, перш ніж лікар біля рингу порадив рефері зупинити бій у восьмому раунді.

Після поразки від Голіфілда Мурер повернувся на ринг лише через три роки. До завершення кар'єри провів ще 16 боїв, зазнавши в них лише двох поразок, але перша з них 17 серпня 2002 року була просто шокуючою, коли він був нокаутований Девідом Туа вже через 30 секунд після початку першого раунду.