Ліоляй

Ліоляй
Ліоляй
	Герб
	55°33′30″ пн. ш. 22°57′20″ сх. д. / 55.558333333333° пн. ш. 22.955555555556° сх. д.
Країна	Литва
Адміністративна одиниця	Шяуляйський повіт
Кількість населення	544 осіб
Висота над рівнем моря	127 м
	Ліоляй у Вікісховищі

Ліоляй (лит. Lioliai) — місто в Литві у Кельмеському районі, за 9 км на південь від Кельме. Через місто проходить дорога 3503 «Парасейнис — Алеяй — Ліоляй — Кельме». Місто є центром Ліоляйського староства..

Етимологія

Назва Ліоляй — походить від особового імені Ліоліс.

Географія

Ліоляй розташований на Східно-Жемайтійському плато, на правому березі річки Дратвенс, притоки річки Дубіса.

Історія

На південний схід від Ліоляя знаходиться Гаучішський курган першої половини I тисячоліття. Маєток Ліоляй відомий з XV століття. У 1508 році власник маєтку Миколас Вєкавічюс отримав дозвіл від Сигізмунда Старшого побудувати місто навколо маєтку, організувати ринки та утримувати корчми. Першу церкву в Ліоляї збудував Миколас Вєкавічюс у 1522 році. У 1628 році її привласнили євангельські реформати. У 1709—1710 роках майже усе населення Ліоляя вимерло через чуму, а у 18 столітті місто занепало. Наприкінці XIX століття Ліоляй був містом і маєтком у Кельмській волості Расейнського повіту.^[1]

У 1908 році тут було засновано відділення Литовського католицького жіночого товариства, яке мало власну чайну та будинок для людей похилого віку. Після Другої світової війни в околицях міста діяла литовська партизанська рота Я. Венцлаускаса-Ґрітенаса (псевдо Баронас, Калнєтіс) із загону Вегеле (пізніше загін Жебенкштіса).

З 1950 по 1992 рік місто було центральним поселенням колгоспу. Герб міста Ліоляй був затверджений у 2009 році.

Демографія

1841	1867	1897^пер.	1902	1923^пер.	1959^пер.	1970^пер.
Динаміка населення з 1841 по 2021
268	264	264	378	262	187	278
1979^пер.	1980	1986	1989^пер.	2001^пер.	2011^пер.	2021
339	400	479	483	544	485	396
* за роком видання реєстру. Роки, за які наведено дані в реєстрах, не вказані.
Гістограма динаміки населення

Примітки

↑ Lale (2, 3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku». — S. 209. (пол.)

Посилання

Algimantas Semaška. Kelionių vadovas po Lietuvą. — Vilnius, Algimantas, 2000. ISBN 9986-509-50-5
Lioliai. Mūsų Lietuva, T. 4. — Bostonas: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1968. — 532 psl.
Žemėlapiai [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про Литву.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Lale (2, 3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku». — S. 209. (пол.)

[1]