Лінгвонім

Лінгвонім (від лат. lingua «мова» і д.-грец. ὄνυμα «ім'я, наймення»; також глоттонім, глоссонім) ― термін, що застосовується для мов і пов'язаних з ними лексичних одиниць (мовних різновидів) ― діалектів, говірок, мовних сімей тощо. Тісно пов'язаний з терміном «етнонім». До 1980-х років в світі було зафіксовано понад 20 000 лінгвонімів для позначення різних типів мовних спільнот.^[1][2]

Розділ мовознавства, що займається вивченням питань походження, формування, структури та функціонування назв мов, діалектів тощо називається лінгвоніміка.

• Соціолінгвістика
• Етнографія

• Back O. Glottonyme und Ethnonyme // Die slawische Sprachen. — Salzburg, 1988. — S. 5—9.
• Goebl H. Glottonymie, Glottotomie und Schizoglossie // Ladinia. — 1979. — № 3. — S. 7—38.

• Коряков Ю. Б., Майсак Т. А. Глоссарий. Лингвоним. Lingvarium. Архів оригіналу за 4 липня 2020. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
• І. Фаріон. Лінгвонім мова в контексті позамовних чинників // Сучасні проблеми мовознавства..: зб. наук. пр.. — УжНУ "Говерла", 2009. — Вип. 13. — С. 138-142. Архівовано з джерела 2 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021. (Версія 2008 року: І. Фаріон. Еволюція лінгвонімів "язик – мова" // Проблеми української термінології. — Вісник Національного університету "Львівська політехніка", 2008. — Вип. 620. — С. 79–83. Архівовано з джерела 2 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.)