YaChudo

Лексикологія

Переглядів: 1. Оновлено 04.11.2026.

Лексиколо́гія (від грецьк. lexikos — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий склад мови), лексеми як визначальні структурно-семантичні одиниці мови, їх функціональні можливості, висвітлює процес формування словникового складу в соціально-історичному, національному контексті[1].

Лексикологія тісно пов'язана з лексикографією, семантикою, семасіологією, етимологією, діалектологією, стилістикою, фразеологією, стосується літературної практики, яка також є об'єктом її вивчення[1].

Розрізняють загальну, конкретну, історичну, зіставну й прикладну лексикологію[2]:

  • Загальна лексикологія встановлює загальні закономірності будови, функціонування й розвитку лексики.
  • Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови.
  • Історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни.
  • Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними або з метою виведення спільних семантичних закономірностей.
  • Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.

Означення

Лексикологія в мовознавстві — це теорія лексикону в значенні словникового складу.[3] Її визначають як «теорію і практику структурування словникового складу».[4]

Завдання лексикології — досліджувати й описувати будову словникового складу, лексичні знаки (морфеми, слова, фразеологізми), значення, їхні правила, зв'язки й структури, їхнє вживання, обробку та функції — як у межах однієї мови, так і зіставно, а також в історичному аспекті.[5][6] Ідеться про внутрішню структуру значення мовних виразів і про зв'язки між окремими словами (лексемами).[7] Розрізняють лексичну морфологію та лексичну семантику.[8] Основна одиниця лексикології — слово з його формальним і змістовим боками.[9][5][6][4]

Завдання

Слово є частиною словникового складу, який своєю чергою є частиною мови. Словниковий склад структурований, і ця структура зумовлена комунікативним вживанням. Завдання лексикології — визначати й описувати одиниці, структури та правила словникового складу. Сюди належить дослідження змісту, форми й аспектів уживання слів, а також зв'язків між ними: змістових (нім. Polizei «поліція» — Gefängnis «в'язниця» — fangen «ловити»; Samstag та Sonnabend, які обидва означають «субота»; Tier «тварина» — Hund «собака»), формальних (fangen — Gefängnis — Gefängniszelle «тюремна камера») і пов'язаних із вживанням (Gefängnis — Knast, розмовна назва в'язниці; Polizist «поліцейський» — Bulle, розмовна назва поліцейського). Окрім зв'язків між окремими словами, словниковий склад має й членування — на діалекти, соціолекти або фахові мови. Лексикологія прагне описати цю систему та її підсистеми, зокрема й у зіставленні з іншими мовами. Ще один вимір — час, а отже, зміни слів і словникових складів. Деякі слова застарівають і зникають (архаїзми, як-от нім. Base «двоюрідна сестра, тітка», Oheim «дядько», Lenz «весна»), з'являються нові (неологізми, як-от Corona та googeln «гуглити») або змінюються у вживанні й значенні (Maus «миша» на позначення комп'ютерної миші, Weib «жінка» як образливе слово).[5]

До центральних питань лексикології належать такі. Як побудований словниковий склад, які існують можливості його внутрішнього структурування й чи однакові вони для всіх мов? Які є можливості збору даних для дослідження словникових складів? Чим відрізняються словникові склади окремих різновидів мови та регістрів? Як ці відмінності пов'язані з намірами мовців (рекламні тексти порівняно з газетними)? Як і чому змінюються словникові склади?[5][6][10]

Історія

Термін «лексикологія» обґрунтований у французькій енциклопедії Д. Дідро та Л. Д'Аламбера, що була написана між 1751 та 1772 роками[1].

За «Літературознавчою енциклопедією», лексикологія формувалася одночасно з етимологією, риторикою, поетикою, виокремилась як наука у XVII — на початку XVIII ст. Піднесення лексикології відбувалося на етапі домінування порівняльно-історичної школи в мовознавстві[1].

Вивчення слова й становлення дисципліни

Як окремий розділ мовознавства лексикологія склалася пізніше, ніж граматика й фонетика. Спершу вона розвивалася в загальних межах лексикографії, з практичних потреб пояснювати окремі слова й перекладати, а природа слова як назви, його стилістична функція, переносне значення й синонімія були предметом філософії, риторики та поетики.[11]

За Теа Шиппан, роздуми про слова спершу мали філософське спрямування (Платон, Арістотель), у середні віки — радше теологічне: з біблійних текстів прагнули здобути знання про Бога, віру та місце людини в Божому творінні. Розширення зносин і торгівлі поставило нові завдання: потрібно було перекладати слова та закріплювати їх термінологічно. У XVIII—XIX ст. сформувалися філології, а з ними й інші зацікавлення мовою (мовами). Слова дедалі більше ставали основою теоретичних міркувань про будову мови, походження мови та спорідненість мов. Думка, що слово може бути також частиною словникового складу, формувалася поступово.[12]

У межах квантитативної лінгвістики утвердилася квантитативна лексикологія[13][14], яка прагне досліджувати закономірності будови й змін лексикону (наприклад, закон Мартіна) та його вживання в текстах.

Розділи лексикології

До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки[2]:

  • власне лексикологія — наука про словниковий склад мови.
  • семасіологія — наука про значення слів.
  • ономасіологія — наука, яка вивчає процеси найменування.
  • етимологія — наука, яка досліджує походження слів.
  • фразеологія — наука про стійкі словосполучення.
  • ономастика — наука про власні назви. Ономастика в свою чергу поділяється на розділи:
  • лексикографія — наука про укладання словників.

Суміжні дисципліни

Ономасіологія (учення про найменування) — дещо старіша дисципліна, яка йде від речей чи понять і розглядає відповідні їм слова, здебільшого в межах діалектологічних досліджень. Семасіологія, навпаки, йде від форм слів і вивчає відповідні їм значення. У новіших працях від обох термінів відмовляються на користь терміна «семантика» і вживають їх лише на позначення цих двох підходів. З боку форми для лексикології важливі словотвір і фразеологія, які вивчають морфологічну будову слів і фразеологізмів, причому з урахуванням додаткових аспектів: місця виразу в словниковому складі та комунікативних потреб мовців, які вживають, створюють і забувають слова. Тому до уваги беруть і питання частотності, продуктивності, відповідності правилам, мовної економії чи мовної стратегії, а також причини змін.[6]

Однією з найважливіших суміжних із лексикологією дисциплін є лексикографія. Як самостійна галузь досліджень вона має інші, ніж лексикологія, завдання й проблематику: укладання словників, їх класифікацію, опис та історію. У центрі її уваги — аспекти й визначення слів, які виправдовують їх включення до словника у вигляді словникової статті. Звідси й точки дотику з лексикологією.[5] Лексикографія спирається на результати лексикології або ж постачає нові відомості для лексикологічних досліджень. Точки дотику є й з когнітивною лексикологією та з психолінгвістичними питаннями про ментальний лексикон. Ці питання стосуються засвоєння мови, багатомовності, обробки та втрати слів. За допомогою експериментів і спостережень прагнуть здобути знання про будову й структуру словникових складів у ментальному сховищі людини, зокрема про те, як формується ментальний лексикон, чи існують для кількох мов і кілька лексичних ділянок та як вони пов'язані між собою, яку роль частотність відіграє в засвоєнні та обробці й чи є зв'язки з іншими когнітивними сферами.[15][16] Саме в питаннях структури значення слова та відношень між значеннями психолінгвістичні спостереження впливають на побудову лінгвістичної теорії, як показує приклад прототипної семантики.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г Лексикологія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 550-551.
  2. ↑ а б Кочерган М. П. Лексикологія. Розділи лексикології [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Вступ до мовознавства. — К.: Вид. Академія, 2010. — (Серія «Альма-матер»). — 368 с. — ISBN 978-966-580-248-8.
  3. ↑ Пор. Schwarze/Wunderlich, Einleitung. У: Schwarze/Wunderlich: Handbuch der Lexikologie. 1985, с. 7. (нім.)
  4. ↑ а б Peter R. Lutzeier (2002). Der Status der Lexikologie als linguistische Disziplin. У D. Alan Cruse та ін. (ред.). Lexikologie (нім.). Т. 1. Berlin/New York: de Gruyter. с. 1—14.
  5. ↑ а б в г д Thea Schippan. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache (нім.) (вид. 2). Tübingen: Niemeyer. ISBN 3-484-73002-1.
  6. ↑ а б в г Leonhard Lipka (2002). English Lexicology (англ.). Tübingen: Gunter Narr. ISBN 3-8233-4995-3.
  7. ↑ Hadumod Bußmann, ред. (2002). Lexikon der Sprachwissenschaft (нім.) (вид. 3, оновлене й доповнене). Stuttgart: Kröner. ISBN 3-520-45203-0.
  8. ↑ Brekle (1972). Semantik (нім.) (вид. 3). с. 112.
  9. ↑ Пор. Wanzeck: Gegenstandsbereich, Lexikologie. 2010, с. 11. (нім.)
  10. ↑ Hilke Elsen (2013). Wortschatzanalyse (нім.). Tübingen/Basel: Francke. с. 28 і наст. ISBN 978-3-8252-3897-1.
  11. ↑ Тараненко О. О. (2004). Лексикологія. Українська мова: енциклопедія (укр.) (вид. 2-ге, випр. і доп.). Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана. с. 304—305.
  12. ↑ Thea Schippan (2002). Der Gang der lexikologischen Forschung I: Lexikologische Arbeiten bis zur Jahrhundertwende. У D. Alan Cruse та ін. (ред.). Lexikologie (нім.). Т. 1. Berlin/New York: de Gruyter. с. 59—67.
  13. ↑ Juhan Tuldava (1998). Probleme und Methoden der quantitativ-systemischen Lexikologie (нім.). Trier: Wissenschaftlicher Verlag Trier. ISBN 3-88476-314-8.
  14. ↑ Gabriel Altmann; Dariusch Bagheri; Hans Goebl; Reinhard Köhler; Claudia Prün (2002). Einführung in die quantitative Lexikologie (нім.). Göttingen: Peust & Gutschmidt. с. 94—133. ISBN 3-933043-09-3.
  15. ↑ Wolfgang Schindler (2002). Lexik, Lexikon, Wortschatz: Probleme der Abgrenzung. У D. Alan Cruse та ін. (ред.). Lexikologie (нім.). Т. 1. Berlin/New York: de Gruyter. с. 34—44.
  16. ↑ Jean Aitchison (1994). Words in the Mind: An Introduction to the Mental Lexicon (англ.). Oxford (UK)/Cambridge (USA): Blackwell.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).