Луа (богиня)
| Луа Lūa | |
|---|---|
| спалювання ворожої зброї. | |
| Міфологія | римська |
| Згадки | Історія від заснування міста |
| Пов'язані персонажі | Сатурн |
Луа (лат. Lūa) — другорядна богиня в давньоримській релігії, пов'язана з богом Сатурном та спалюванням ворожої зброї.[1][2][3] Про неї мало що відомо; немає жодного її зображення, а також археологічних підтверджень щодо храмів, ритуалів чи культів.
Ім'я
Точне походження імені Луа невідоме. Воно може бути пов'язане з грецьким дієсловом luō, що означає «звільняти» або «спокутувати»; латинським дієсловом luere: «страждати» або «виправляти»; або латинським lues, що означає «чума».[4][5]
Функції
Римський історик Лівій двічі згадував Луу в своїй праці «Ab Urbe Condita». Після того, як вольски зазнали поразки від римлян у битві, вони втекли з цієї місцевості, залишивши після себе своїх мертвих та багато зброї. Римський консул наказав своїм військам зібрати зброю вольсків і підніс її Луа Матер (лат. Lua Mater; «Матері Луа»).[6] Пізніше в тексті Лівій писав, що після того, як зброю ворога зібрали, її потрібно було спалити як жертву Марсу, Мінерві та Луа Матер.[7] Використання епітета Матер для жіночих божеств було поширеним явищем і не обов'язково означає, що Луа вважалася богинею-матір'ю.[8]
Богиню також називали Луа Сатурні (лат. Lua Saturni; «Луа Сатурна»). І Варрон, і Геллій безпосередньо пов'язували її зі Сатурном, причому Геллій порівнював їхній зв'язок зі зв'язком Салакії та Нептуна, а також Маї та Вулкана.[9][10] У цьому контексті Луа Сатурні втілювала характеристику або функцію Сатурна,[11] але вчені не мають єдиної думки щодо того, якою була ця функція. Висунуто гіпотезу, що вона могла втілювати здатність Сатурна викликати репродуктивну стерильність,[4] його руйнівні здібності,[12] або його зв'язок із проростанням насіння. Використовуючи потенційно споріднене грецьке дієслово luō («звільняти»), нідерландський класицист Г. С. Верснель припускає, що Луа Сатурні «звільнила» запас зерна, який Сатурн сховав під землею, відкривши його для використання людиною.[4][13]
Примітки
- ↑ Daly, Kathleen N.; Rengel, Marian (2009). Greek and Roman Mythology, A to Z. Infobase Publishing. с. 88. ISBN 978-1438128009. Процитовано 5 липня 2014.
- ↑ Lua, Latin Dictionary. Архів оригіналу за 5 травня 2024. Процитовано 22 лютого 2026.
- ↑ Forisek, Péter. "An Extraordinary Military Sacrifice in Florus? A Note on Florus, Epitome II. 24." Acta Antiqua 43.1-2 (2003): 107-112.
- ↑ а б в Holland, Lora L. «Lua.» The Encyclopedia of Ancient History (2013).
- ↑ Rose, Herbert J. «Lua Mater: Fire, Rust, and War in Early Roman Cult.» The Classical Review 36.1-2 (1922): 15-18.
- ↑ Livy, The History of Rome, 8.1
- ↑ Livy, Ab Urbe Condita, 45.33 «Потім полководець виголосив молитви до Марса, Мінерви, Луа Матер та інших божеств, яким має бути урочисто присвячена здобич, відібрана у ворога.»Оригінальний текст (англ.)Then the commander offered up prayers to Mars and Minerva and Lua Mater and the other deities to whom the spoils taken from the enemy must be solemnly dedicated.
- ↑ Wilson, Harry Langford. «A New Italic Divinity.» The American Journal of Philology 28.4 (1907): 450—455.
- ↑ Gellius, Attic Nights XIII, 480-481
- ↑ Varro, On the Latin Language VIII, 399-400
- ↑ Demicheli, Dino. «Altar of the goddess Salacia from Trogir.» Opvscvla archaeologica 31.1 (2007): 69-80.
- ↑ Briquel, D. (1981). Jupiter, Saturn et le Capitol. Essai de comparaison indoeuropéenne. Revue de l' histoire des religions. 198 (2): 131—162. doi:10.3406/rhr.1981.4889.
- ↑ Versnel, Hendrik Simon. Inconsistencies in Greek and Roman Religion: Transition and Reversal in Myth and Ritual. Tome II. Vol. 2. Brill, 1990.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).