YaChudo

Лобово-скронева деменція

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Лобово-скронева деменція
СпеціальністьNeurology, psychiatry, and neuropsychiatryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Симптомидеменція[1], зміна[1], behavioral disorderd[1][2][3], anomic aphasiad[1], первинна прогресівна афазіяd, мовна регресія[2][3], розлад пам'ятіd[2][3] і motor disorderd[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Причининевідомеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Метод діагностикианамнез[1], неврологічні методи діагностикиd[1], МРТ[1] і аутопсія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Веденняселективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну[1] і антипсихотичні препарати[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Частота0.022%
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-116D83 Редагувати інформацію у Вікіданих
МКХ-10G31.0
OMIM600274
DiseasesDB10034
MeSHD003704

Лобово-скронева деменція (ЛСД) — проґресивне нейродегенеративне захворювання лобової й/або скроневої часток кори головного мозку, зазвичай спричинене мутаціями генів, що кодують специфічні для мозку білки (наприклад, Тау-білок, проґранулін).

Початок захворювання зазвичай настає в середньому віці (в 40—60 років). Серед перших симптомів з'являється неадекватна соціальна поведінка (наприклад, розгальмованість, апатія), але розумові й орієнтувальні функції залишаються незміненими. Із проґресуванням хвороби в пацієнтів можуть виникати моторні розлади й акінетичний паркінсонізм.

Діагностика ЛСД ґрунтується на декількох факторах, включно з клінічними критеріями деменції та можливою лобово-скроневою атрофією на КТ або МРТ. Подальші діагностичні процедури показані для визначення можливих причин деменції. Ефективного етіологічного лікування для ЛСД наразі не розроблено, а натомість призначається симптоматичне лікування для послаблення окремих симптомів (наприклад, депресії). Зазвичай захворювання закінчується летально в шестирічний строк.

Епідеміологія

Захворювання здебільшого розвивається у людей 40-60 річного віку. Частота захворюваності до 65 років становить 3-4 на 100 000 людей[4].

Етіологія

Захворювання пов'язують із патологічними внутрішньоклітинними включеннями тілець, здебільшого побудованих із мутованих білків тау або проґрануліну. Спадкова схильність (автосомно-домінантне успадкування) спостерігається в 10—25 % випадків ЛСД[5].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Ambler Z., Bednařík J., Růžička E. Klinická neurologie: část speciální — Triton. — ISBN 978-80-7387-389-9
  2. ↑ а б в г Li Z., Dube U., Del-Aguila J. L. et al. Integrative system biology analyses of CRISPR-edited iPSC-derived neurons and human brains reveal deficiencies of presynaptic signaling in FTLD and PSP // Transl. Psychiatry / J. Licinio — NPG, 2018. — Vol. 8, Iss. 1. — P. 265. — ISSN 2158-3188 — doi:10.1038/S41398-018-0319-Z
  3. ↑ а б в г Xue H. GABRB2, a key player in neuropsychiatric disorders and beyond // Gene — Elsevier, 2022. — Vol. 809. — ISSN 0378-1119; 1879-0038 — doi:10.1016/J.GENE.2021.146021
  4. ↑ Lee SE, Miller BL. Frontotemporal dementia: Epidemiology, pathology, and pathogenesis.
  5. ↑ Kasper DL, Fauci AS, Hauser SL, Longo DL, Lameson JL, Loscalzo J, Harrison's Principles of Internal Medicine, McGraw-Hill Education


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).