YaChudo

Формула Іто

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Лема Іто використовується в стохастичному аналізі для знаходження диференціалу від функції, аргументом якої є випадковий процес. Назву отримала на честь японського математика Кійосі Іто. Лема є аналогом правила диференціювання складеної функції в звичайному математичному аналізі. Її найкраще можна запам'ятати, використовуючи розклад функції в ряд Тейлора до другого степеня по випадковому компоненту функції. Результат широко використовується у фінансовій математиці, зокрема у формулі Блека — Шоулза для оцінки вартості кол-опціонів. Формулу іноді називають теоремою Іто — Добліна на честь Вольвганга Добліна, який також її вивів, але його записки були знайдені і оприлюднені тільки в 2000 році.[1]

Лема Іто

Для дифузійних процесів

Найпростіше формулювання леми Іто: для дифузійного процесу

dXt=σtdBt+μtdt

де dBt — диференціал Вінерівського процесу. Виразом (dBt)2 не можна знехтувати у розкладі Тейлора, він еквівалентний dt, тоді як (dBt)3≈dBtdt≈(dt)32 так само як і (dt)2 зануляється і ними можна знехтувати. Тому для двічі неперервно-диференційовної функції ƒ(t, x) (тобто для цієї функції визначені перша і друга частинні похідні) від двох дійсних параметрів t і x, використовуючи розклад Тейлора

df(t,x)=∂f∂tdt+∂f∂xdx+12(∂2f∂t2(dt)2+2∂2f∂t∂xdtdx+∂2f∂x2(dx)2)+⋯

використовуючи позначення

f′(t,x)=∂f∂x(t,x),f″(t,x)=∂2f∂x2(t,x),f˙(t,x)=∂f∂t(t,x)

і замінюючи dx на σtdBt+μtdt, отримуємо

df(t,Xt)=f˙(t,Xt)dt+f′(t,Xt)(μtdt+σtdBt)+12f″(t,Xt)σt2dt==(f˙(t,Xt)+μtf′(t,Xt)+σt22f″(t,Xt))dt+f′(t,Xt)σtdBt

Багатовимірний варіант,

df(t,Xt)=f˙t(t,Xt)dt+∇XtTf⋅dXt+12dXtT⋅∇Xt2f⋅dXt

де Xt=(Xt,1,Xt,2,⋯,Xt,n)T — вектор дифузійних процесів, f˙t(t,X) — частинна похідна по t, ∇XTf — градієнт функції ƒ по X, і ∇X2f — матриця Гессе функції ƒ по X.

Неперервні напівмартингали

Більш загально формула Іто виконується для будь-якого неперервного d-вимірного напівмартингалу X = (X1,X2,…,Xd), і двічі неперервно-диференційовної і дійснозначної функції f в Rd.

Іноді формулу презентують з перехресною варіацією наступним чином, f(X) напівмартингал, що задовольняє формулу Іто

df(Xt)=∑i=1dfi(Xt)dXti+12∑i,j=1dfij(Xt)d[Xi,Xj]t.

В цьому виразі fi — частинна похідна функції f(x) по xi, і [Xi,Xj ] — квадратична варіація процесів Xi і Xj.

Розривні напівмартингали

Лема Іто може бути застосована до загальних d-вимірних напівмартингалів, які можуть бути розривними. Взагалі напівмартингали — це càdlàg-процес (неперервний справа процес, що має лівосторонні границі), і тому додатковий одночлен необхідний для того щоб стрибки процесу були враховані лемою Іто.

Для довільного càdlàg-процесу Yt, лівостороння границя в точці t позначається Yt- і цей процес є неперервним зліва процесом. Стрибки записують як ΔYt = Yt - Yt-. Тоді лема Іто стверджує: якщо X = (X1,X2,…,Xd) — d-вимірний напівмартингал і f двічі неперервно диференційовна дійсно-значна функція на Rd тоді f(X) — напівмартингал, і

f(Xt)=f(X0)+∑i=1d∫0tfi(Xs−)dXsi+12∑i,j=1d∫0tfi,j(Xs−)d[Xi,Xj]s+∑s≤t(Δf(Xs)−∑i=1dfi(Xs−)ΔXsi−12∑i,j=1dfi,j(Xs−)ΔXsiΔXsj).

Ця формула відрізняється від випадку неперервних напівмартингалів додатковою сумою по стрибках X, що забезпечує рівність стрибка правої частини тотожності ( в час t) стрибку лівої частини Δf(Xt).

Неформальне виведення

Формальне доведення леми вимагає знаходження границі послідовності випадкових величин. Тут ми тільки дамо схему доведення леми Іто з використанням розкладу функції в ряд Тейлора і застосуванням правил стохастичного числення.

Нехай маємо процес Іто, записаний у формі

dx=adt+bdB.

Розкладаючи f(x, t) в ряд Тейлора в точці x і t маємо

df=∂f∂xdx+∂f∂tdt+12∂2f∂x2dx2+⋯

і підстановка dt + b dB замість dx дає

df=∂f∂x(adt+bdB)+∂f∂tdt+12∂2f∂x2(a2dt2+2abdtdB+b2dB2)+⋯.

Границя при dt прямуючи до 0, dt2 та dt dB прямують до нуля, але вираз dB2 прямує до dt. Останній факт можна довести якщо ми покажемо, що

dB2→E(dB2), since E(dB2)=dt.

Викидаючи доданки з dt2 та dt dB, підставляючи dt замість dB2, і зводячи доданки з dt та dB, отримуємо

df=(a∂f∂x+∂f∂t+12b2∂2f∂x2)dt+b∂f∂xdB

що й потрібно було показати.

Формальне доведення леми набагато складніше.

Див. також

Примітки

  1. ↑ «Stochastic Calculus :: Itô-Döblin formula», Michael Stastny. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 16 квітня 2010.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).