Ла-Ліга

Ла-Ліга

Засновано	1929
Країна	Іспанія
Конфедерація	УЄФА
Кількість команд	20
Рівні в ієрархії	1
Вибуття в	Сегунда Дивізіон
Національні кубки	Кубок Іспанії з футболу Суперкубок Іспанії з футболу
Міжнародні кубки	Ліга чемпіонів УЄФА Ліга Європи УЄФА Ліга конференцій УЄФА
Найбільше перемог	Реал Мадрид (36 титулів)
Найбільше виступів	Андоні Субісаррета Хоакін Санчес (622 матчі)
Найкращий бомбардир	Ліонель Мессі (474)
ТВ-мовники	Movistar+, Gol
Вебсайт	www.laliga.com
Поточний сезон

Ла-Ліга або Пріме́ра Дивізіо́н Професійної футбольної ліги Іспанії (ісп. Primera División), відомий також просто як Прімера — професійний футбольний турнір клубів з найвищого рівня системи футбольних ліг Іспанії. Ла-Ліга вважається однією з найкращих футбольних ліг у світі.

Дев'ять клубів ставали переможцями Ла-Ліги. Починаючи з 1950-х років панівними клубами були Реал Мадрид і Барселона. Станом на кінець сезону 2024/25, Реал ставав чемпіоном 36 разів, а Барселона 28 разів. Однак протягом 1930-х і 1940-х років, а також протягом останніх сезонів Ла-Ліга була більш конкурентною. У 30-х і 40-х роках з Реалом і Барселоною успішно конкурували Валенсія, Атлетіко (Мадрид) і Атлетік (Більбао), а у 1990-х і 2000-х роках — та ж сама Валенсія і Депортіво Ла-Корунья.

Станом на сезон 2024/25 Ла-Ліга посідала третє місце (поступаючись Англії та Італії) у рейтингу національних ліг УЄФА, який використовується для визначення представництва країн у єврокубках.^[1] У сезоні 2005/06 клуби Ла Ліги вибороли єврокубковий «дубль» — Барселона виграла Лігу чемпіонів, а Севілья — Кубок УЄФА. До цього останній раз клубам однієї країни таке вдавалося у сезоні 1996/97. Повторити це досягнення вдалося у сезонах 2013/14, 2014/15, 2015/16 та 2017/18, коли Лігу чемпіонів вигравали Реал Мадрид і Барселона, а Лігу Європи — Севілья та Атлетіко (Мадрид).

Ла-Ліга одна з найпопулярніших професійних спортивних ліг у світі, у сезоні 2018/19 років середня відвідуваність склала 26 933 глядачів. Це сьомий результат серед будь-яких спортивних ліг у світі та третій серед футбольних після Бундесліги та Прем'єр-Ліги.^[2]

Вперше ідею національної футбольної ліги в Іспанії запропонував у квітні 1928 року Хосе Марія Ача, директор клубу Аренас Клуб Гечо. Після тривалих дискусій стосовно розміру ліги й критеріїв допуску клубів, урешті-решт Королівська федерація футболу Іспанії визначила десятку учасників першої Прімери, що відбулась у 1929 році. «Барселона», «Реал Мадрид», «Атлетік» (Більбао), «Реал Сосьєдад», «Аренас Клуб Гечо» і «Реал Уніон» приєдналися на правах попередніх переможців Королівського кубка. «Атлетік Мадрид» (тодішня назва клубу «Атлетіко» Мадрид), «Еспаньйол» і «Європа» одержали право участі як попередні фіналісти кубка, а «Расінг (Сантандер)» виборов місце у лізі через перехідний турнір з грою на вибування. Станом на кінець сезону 2020-21 тільки три з членів-засновників, Барселона, Реал Мадрид і Атлетік (Більбао), жодного разу не вибували до нижчих дивізіонів.

Хоча Барселона виграла перший чемпіонський титул, а Реал Мадрид перемагав у 1932 і 1933 роках, на початку лідером іспанського футболу був Атлетік (Більбао), посівши перше місце у 1930, 1931, 1934 і 1936 роках і друге — у 1932 і 1933 роках. У 1935 році чемпіоном вперше (і поки востаннє) став Реал Бетіс, який тоді виступав під назвою Бетіс Баломпіє. Лігу було призупинено на період громадянської війни в Іспанії, але клуби республіканської території (крім двох мадридських), розіграли між собою Середземноморську лігу, чемпіоном якої у 1937 році стала Барселона.

Після поновлення Ліги у 1940-х роках спочатку найсильнішими клубами були Атлетіко Авіасьон, Валенсія і Севілья. Атлетіко Авіасьон (тодішня назва клубу Атлетіко Мадрид) отримав право участі в сезоні 1939-40 лише як заміна Реалу Ов'єдо, чий стадіон було ушкоджено під час війні. Клуб святкував перемогу в перший же сезон, а також захистив свій титул у 1941 році. Інші клуби втратили гравців через вигнання, страту і загибель на війні, але Атлетіко навпаки підсилився завдяки злиттю Атлетик Мадрид і Авіасьон Насьональ з Сарагоси. Молодий передвоєнний склад Валенсії було також збережено, і у післявоєнні роки він виріс у чемпіонів, вигравши титул у 1942, 1944 і 1947 роках, а також посівши друге місце у 1948 і 1949 роках. Севілья також переживала коротку золоту добу, посівши друге місце у 1940 і 1942 роках і виборовши поки що свій єдиний титул у 1946 році. Наприкінці десятиріччя Барселона почала потроху перебирати на себе мантію лідера, ставши чемпіоном у 1945, 1948 і 1949 роках.

Хоча «Атлетіко» Мадрид (змінивши назву з «Атлетіко Авіасьйон») став чемпіоном у 1950 і 1951 роках під керівництвом натхненника катеначо Еленіо Еррера, 1950-ті роки були початком ери домінування «Барселони» і «Реала». Протягом 1930-х, 1940-х і 1950-х років існували суворі обмеження на кількість іноземних гравців. У більшості випадків клубам дозволялося заявити лише трьох іноземних гравців на гру. Але у 1950-х роках «Реал» і «Барселона» знайшли можливість обійти правила, натуралізувавши Альфредо Ді Стефано, Ференца Пушкаша і Ладіслава Кубалу. Натхненна грою Кубали, Барса здобула титул у 1952 і 1953 роках. Ді Стефано, Пушкаш і Франсіско Хенто були ядром складу «Реала», який домінував у другій половині 1950-х років. «Реал» виграв лігу у 1954, 1955, 1957 і 1958 роках, поступившись титулом «Атлетіку» (Більбао) у 1956 році. «Барселона» виграла чемпіонат у 1959 і 1960 роках під керівництвом Еленіо Еррери й з Луїсом Суаресом у складі.

Між 1961 і 1980 роками в Прімері лізі домінував Реал Мадрид, стававши чемпіоном 14 разів, включаючи п'ять перемог поспіль між 1961 і 1965 роками й дві серії з трьох перемог поспіль (1967-69 і 1978-80 рр.). Лише Атлетіко Мадрид зміг скласти гідну конкуренцію Реалу протягом цього періоду, перемігши чотири рази (у 1966, 1970, 1973 і 1977 роках). Ще два титули дісталися Валенсії у 1971 році й Барселоні з Йоханом Кройфом у складі в 1974 році.

Врешті-решт домінуванню двох клубів з Мадрида було покладено кінець, хоча й тимчасово, двома клубами з Країни Басків. Реал Сосьєдад виграв титул у 1981 і 1982 роках, а Атлетік (Більбао) — у 1983 і 1984 роках. Террі Венейблз привів Барселону до одного титулу у 1985 році, після чого Реал Мадрид знову ставав переможцем п'ять раз поспіль (1986-90 рр.) під проводом Лео Бенгаккера. У складі мадридців грав Уго Санчес і легендарна «Когорта стерв'ятника» — Еміліо Бутрагеньйо, Мануель Санчіс, Рафаель Мартін Васкес, Мічел і Мігель Пардеса.

Йоган Кройф повернувся до Барселони як тренер у 1988 році, зібравши легендарну «Команду-мрію» з такими гравцями, як Жузеп Гвардіола, Хосе Марі Бакеро, Чікі Беґірістайн, Гойкоечеа, Роналд Куман, Мікаель Лаудруп і Христо Стоїчков. Ця команда виграла титул чотири рази поспіль між 1991 і 1994 роками, а також виграла Кубок Чемпіонів у 1992 році. Після конфлікту з Кройфом Лаудруп перейшов до головного суперника Барси, Реала, і допоміг йому перервати переможну ходу Барселони у 1995 році. Після цього чемпіонами стали Атлетіко Мадрид у 1996-му і знов Реал Мадрид у 1997-му році. Після успіху Кройфа ще один голландець Луї ван Гал прибув на Камп Ноу, і з допомогою таких талантів як Луїш Фігу, Луїс Енріке і Рівалдо Барселона знов виграла титул у 1998 і 1999 роках.

У новому тисячолітті Реал і Барселона зіштовхнулися з новими іспитами. Між 1993 і 2004 роками Депортіво Ла-Корунья фінішував в трійці призерів десять разів — більше аніж Реал чи Барселона, а у 2000 році, під проводом Хав'єра Ірурети, Депортіво став дев'ятим чемпіоном в історії ліги. Реал Мадрид виборов титул у 2001 і 2003 роках, але все більшу конкуренцію мадридцям складала Валенсія, яка переживала відродження під керівництвом Ектора Купера, дійшовши до фіналу Ліги Чемпіонів у 2000 і 2001 роках. Його наступник Рафаель Бенітес продовжив розпочату справу і привів клуб до чемпіонства у 2002 році й до «дубля» в лізі та кубку УЄФА у 2004 році. Барселона, натхненна грою Роналдінью, виборола титул в сезонах 2004-05 і 2005-06 (другий раз разом з Лігою Чемпіонів). Одночасно зійшла зірка Севільї, яка хоча й не виграла лігу, двічі поспіль перемогла у кубку УЄФА (2005-06 і 2006-07 — в другому випадку здолавши в фіналі ще один іспанський клуб, РКД Еспаньйол). Але наприкінці десятиріччя Реал повернув собі втрачені позиції, ставши чемпіоном у сезонах 2006-07 і 2007-08.

Учасники Ла-Ліги сезону 2025–26:

Існує велика кількість індивідуальних нагород, найвизначнішими з яких є Трофей Пічічі (або просто Пічічі) найкращому бомбардиру ліги та Трофей Самори — найкращому воротареві (останнім нагороджується воротар з найменшою кількістю голів, пропущених в середньому за гру). Обидві нагороди присуджуються найбільшою спортивною газетою в Іспанії «Марка».

Станом на 22 грудня 2025^[9]

• Жирним шрифтом виділені гравці, що продовжують виступати у Ла Лізі

Станом на 22 грудня 2025^[10]

• Жирним шрифтом виділені гравці, що продовжують виступати у Ла Лізі

Володарі Золотого м'яча за рік, протягом якого вони грали за клуб Ла Ліги.

• Альфредо Ді Стефано — 1957, 1959
• Раймон Копа — 1958
• Луїс Суарес — 1960
• Йоган Кройф — 1973
• Христо Стоїчков — 1994
• Рівалдо — 1999
• Луїш Фігу — 2000
• Роналду — 2002
• Роналдінью — 2005
• Фабіо Каннаваро — 2006
• Ліонель Мессі — 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2019, 2021
• Кріштіану Роналду — 2013, 2014, 2016, 2017
• Лука Модрич — 2018
• Карім Бензема — 2022

Найкращі гравці світу за версією ФІФА за рік, протягом якого вони грали за клуб Ла Ліги.

• Ромаріу — 1994
• Роналду — 1996, 1997, 2002
• Рівалдо — 1999
• Луїш Фігу — 2001
• Зінедін Зідан — 2003
• Роналдінью — 2004, 2005
• Фабіо Каннаваро — 2006
• Ліонель Мессі — 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2019
• Кріштіану Роналду — 2013, 2014, 2016, 2017
• Лука Модрич — 2018

Володарі Золотого бутса у складі іспанського клубу.

• Уго Санчес — 1990
• Роналду — 1997
• Рой Макай — 2003
• Дієго Форлан — 2005, 2009
• Ліонель Мессі — 2010, 2012, 2013, 2017, 2018, 2019
• Кріштіану Роналду — 2011, 2014, 2015
• Луїс Суарес — 2016

Артем Довбик у сезоні 2023/24 забив 24 голи та став найкращим бомбардиром чемпіонату.

• Система футбольних ліг Іспанії
• Кубок Іспанії

• Сайт Ла Ліги [Архівовано 13 січня 2008 у Wayback Machine.]
• Сайт Королівської федерації футболу Іспанії [Архівовано 13 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Газета Марка [Архівовано 21 січня 2009 у Wayback Machine.]
• Газета As [Архівовано 29 лютого 2000 у Wayback Machine.]
• Газета El Mundo Deportivo [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Soccer Spain [Архівовано 2 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Статистика на сайті worldcupadvice.com