YaChudo

Ланреотид

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Ланреотид є лікарським засобом, який використовується для лікування акромегалії та симптомів, спричинених нейроендокринними пухлинами, особливо карциноїдним синдромом. Це аналог соматостатину тривалої дії, як і октреотид. Продається під торговою маркою Somatuline серед інших.

Ланреотид (як ланреотиду ацетат) виробляється компанією Ipsen. Він доступний у кількох країнах, включаючи Сполучене Королівство, Австралію та Канаду, і був схвалений для продажу в Сполучених Штатах Управлінням з продовольства і медикаментів (FDA) 30 серпня 2007 року. [1] В Україні продається під брендом Соматулін (станом на квітень 2025 р).

Медичне використання

Ланреотид використовується для лікування акромегалії, спричиненої як гіпофізарними, так і негіпофізарними пухлинами, що секретують гормон росту, а також для лікування симптомів, спричинених нейроендокринними пухлинами, зокрема карциноїдними пухлинами та ВІПомами. У Сполучених Штатах і Канаді ланреотид показаний лише для лікування акромегалії. У Сполученому Королівстві він також показаний для лікування тиреотрофічної аденоми [2], рідкісної пухлини гіпофіза, яка секретує тіреотропний гормон.

Ланреотид також виявляє активність проти неендокринних пухлин і, разом з іншими аналогами соматостатину, вивчається як можливий загальний протипухлинний засіб. [3] [4]

У грудні 2014 року FDA США схвалило ланреотид для лікування людей з неоперабельними, добре або помірно диференційованими, місцево-поширеними або метастатичними гастроентеропанкреатичними нейроендокринними пухлинами (GEP-NET). [5]

Побічні ефекти

Основними побічними ефектами лікування ланреотидом є легкий або помірний біль у місці ін’єкції та шлунково-кишкові розлади, такі як діарея, нудота та блювання. Поодинокі випадки утворення каменів у жовчному міхурі були пов’язані із застосуванням ланреотиду, особливо протягом тривалого часу. [2]

Фармакологія

Ланреотид є синтетичним аналогом соматостатину, природного інгібуючого гормону, який блокує вивільнення кількох інших гормонів, включаючи гормон росту, тиреотропний гормон (ТТГ), інсулін і глюкагон. Ланреотид зв’язується з тими самими рецепторами, що й соматостатин, хоча має більшу спорідненість із периферичними рецепторами, і має подібну активність. Однак, хоча соматостатин швидко розщеплюється в організмі (протягом хвилин), [6] ланреотид має набагато довший період напіввиведення та має набагато більш тривалі ефекти.

Рецептури

Ланреотид доступний у двох формах: композиція з уповільненим вивільненням (продається під торговою назвою «Somatuline LA»), яку вводять внутрішньом’язово кожні десять або чотирнадцять днів [2], і композиція з пролонгованим вивільненням (торгова назва «Somatuline Autogel» у Великобританії або «Somatuline Depot » у США), яку вводять підшкірно один раз на місяць. [7]

Властивості самозбірки

Було показано, що ланреотид спонтанно самозбирається в монодисперсні нанотрубки діаметром 24,4 нм [8] і згодом використовувався як плідна та універсальна модельна система в кількох біофізичних дослідженнях.

Примітки

  1. ↑ FDA Approves New Drug to Treat Rare Disease, Acromegaly (Пресреліз). U.S. Food and Drug Administration. 30 серпня 2007. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 6 вересня 2007.
  2. ↑ а б в Somatuline LA. electronic Medicines Compendium. 17 вересня 2003. Архів оригіналу за 24 вересня 2006. Процитовано 2 березня 2007.
  3. ↑ Kvols L, Woltering E (2006). Role of somatostatin analogs in the clinical management of non-neuroendocrine solid tumors. Anticancer Drugs. 17 (6): 601—8. doi:10.1097/01.cad.0000210335.95828.ed. PMID 16917205.
  4. ↑ Susini C, Buscail L (2006). Rationale for the use of somatostatin analogs as antitumor agents. Ann Oncol. 17 (12): 1733—42. doi:10.1093/annonc/mdl105. PMID 16801334.
  5. ↑ FDA Approves Lanreotide Injection for GEP-NETs. 2014. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 29 квітня 2023.
  6. ↑ Rens-Domiano S, Reisine T (1992). Biochemical and functional properties of somatostatin receptors. J Neurochem. 58 (6): 1987—96. doi:10.1111/j.1471-4159.1992.tb10938.x. PMID 1315373.
  7. ↑ Somatuline Autogel. electronic Medicines Compendium. 12 квітня 2007. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 19 квітня 2007.
  8. ↑ Valéry C, Paternostre M, Robert B, Gulik-Krzywicki T, Narayanan T, Dedieu JC, Keller G, Torres ML, Cherif-Cheikh R, Calvo P, Artzner F (2003). Biomimetic organization: Octapeptide self-assembly into nanotubes of viral capsid-like dimension. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 100 (18): 10258—62. Bibcode:2003PNAS..10010258V. doi:10.1073/pnas.1730609100. PMC 193548. PMID 12930900.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).