Лайош Кашшак

Лайош Кашшак
угор. Kassák Lajos
Народився	21 березня 1887[1][2][…]  Нове Замки, Словаччина[4]
Помер	22 липня 1967[5][2][…] (80 років)  Будапешт, Угорщина[5][4]
Поховання	Фаркашреті
Громадянство	Угорщина
Діяльність	письменник і художник
Сфера роботи	поезія[7], література[7], есей[7], малярство[7] і мистецтво[7]
Заклад	Nyugatd
Знання мов	угорська[1]
Мова творів	угорська
Членство	Európai Iskolad
Партія	Угорська соціал-демократична партія[8] і Угорська партія трудящих (вересень 1953)[8]
Родичі	Béla Uitzd
Брати, сестри	Erzsi Újvárid
У шлюбі з	Йолан Шімонd і Klára Kárpátid[9]
Нагороди	Премія імені Кошута (1965) премія Баумгартенаd (1947)
Лайош Кашшак у Вікісховищі

Лайош Кашшак (угор. Kassák Lajos; 21 березня 1887 Ершекуйвар — 22 липня 1967, Будапешт) — угорський письменник і художник, один з провідних пропагандистів авангарду (конструктивізму, експресіонізму, футуризму, дадаїзму, сюрреалізму) в угорському мистецтві.

Народився в бідній сім'ї помічника аптекаря в Ершекуйваре (нині Словаччина). Деякий час працював робітником-металістом. У 1904 переселився в Будапешт, де включився в профспілковий і соціал-демократичний рух. Пішки і без грошей обходив майже всю Європу. У 1907-1910 жив у Парижі, де познайомився з Гійомом Аполлінером, Блез Сандраром, Робером Делоне і Пабло Пікассо. З 1912 писав експресіоністські вірші, драми і романи.

Повернувшись в Будапешт, разом з Емілем Сітьєй займався виданням авангардистського журналу A Tett, який незабаром був закритий за антимілітаристські ідеї. Як і більшість діячів угорського авангарду, дотримувався лівих переконань (себе він характеризував як «соціалістичну людини»), брав участь у революційних подіях 1919, коли входив в «Письменницьку директорію» і вів гостру полеміку з Белою Куном.

У 1919-1926 жив в еміграції у Відні. В журналі «МА» («Сьогодні»), що видавався там Кашшаком публікувалися Курт Швиттерс, Оскар Шлеммер, Трістан Тцара, Лисицький і Олександр Архипенко. Кашшак проголошував ідею єдності технічної цивілізації і мистецтва. До групи «МА» входив також Ласло Мохой-Надь, разом з яким Кашшак видасть в 1921 у Відні «Книгу нових художників». У 1921 Кашшак сам зайнявся конструктивістськими проектами.

У 1926 Кашшак повернувся в Угорщину і займав посади редактора кількох авангардистських видань лівого спрямування — «Munka» («Праця») і «Dokumentum» («Документ»). В автобіографічному романі «Життя однієї людини», що виходив у журналі «Nyugat» в 1927-1935, відобразив не тільки власну важку юність, але і розвиток робітничого руху, комбінуючи реалізм і експресіонізм. За частини роману, присвячені революційним подіям, піддавався переслідуванням.

У 1947 відновився в Угорській соціал-демократичної партії, що в 1948 злилася з Угорською комуністичною партією в Угорську партію працівників.

Музей Лайоша Кашшака працює в палаці Зічі в Будапешті.

• Кассак Лайош // Литературная энциклопедия
• Kassák Múzeum [Архівовано 23 червня 2022 у Wayback Machine.]
• Ellenőrizhetetlen színjáték, Kassák eredeti hangfelvétele
• Hungaroton-lemez: Kassák versei — elmondja a költő és Latinovits Zoltán [Архівовано 12 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Élete, pályája, jelentősége [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• mek [Архівовано 21 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• képek
• Néhány verse és képarchitektúrája, cikkek [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.]
• A ló meghal a madarak kirepülnek — műfordításban [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Bábel Web Antológia
• Kassák Lajos: Vagyonom és fegyvertáram [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (MEK)
• Kassák egyetlen parlamenti felszólalása
• Lajos Kassák [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.] (szlovákul)