YaChudo

Коген Лазар Федорович

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Футболіст
Лазар Коген
Особисті дані
Народження 1897
  Одеса, Російська імперія
Смерть 1942
  Київ, Райхскомісаріат Україна
Громадянство СРСР СРСР
Позиція воротар
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1923—1926 СРСР «Местран»
1928—1933 СРСР «Динамо» (Київ)
1935—1936 СРСР збірна Куйбишева
** Тільки на посаді головного тренера.

Лазар Федорович (Фейєрович[1]) Коген (нар. 1897, Одеса, Російська імперія — пом. 1942, Київ) — радянський футбольний тренер єврейського походження.

Біографія

Лазар Коген з дитинства шкутильгав і тому в молодості в футбол міг грати тільки воротарем. Фізичні дані не дозволили добитися помітних досягнень, тому вже в ранньому віці він перейшов на тренерську роботу[2]. Під його керівництвом знаменита команда одеських вантажників «Местран» в 1923—1926 роках п'ять разів була чемпіоном Одеси (за сезон грали два одноколових чемпіонати — 1923 (весна), 1924 (весна), 1924 (осінь), 1926 (весна), 1926 (осінь)[3].

Лазар Коген (крайній ліворуч у нижньому ряду) у чвертьфіналі першості ПСТ «Динамо» 1929 року проти «Динамо» (Полтава)

У 1928 році він потрапив у київське «Динамо», обійнявши посаду керівника команди (посади тренера тоді ще не було)[4]. Під керівництвом Когена київські «динамівці» два рози вигравали першість ПСТ «Динамо» (1931, 1933) та двічі ставали фіналістами (1929, 1932)[5]. Щоб вибратися із зони Голодомору, який охопив Україну, Коген організував в травні 1933 року тривалу поїздку команди за маршрутом Баку — Ерівань — Тіфліс. Зігравши в Баку внічию 0:0, динамівці робили пересадку в Тбілісі, де провідник першого вагону поїзда не дозволив посадку, оскільки їх місця були вже зайняті, тому футболісти поїхали у восьмому вагоні. Під час поїздки поїзд зійшов з рейок, перші вагони пішли під укіс, через що загинуло багато людей і лише випадковість врятувала гравців «Динамо», яким три доби довелося чекати ремонту залізничної колії, щоб таки дістатись до Єревана[6].

На початку 1935 року Коген очолив збірну Куйбишева. Поява першого тренера (раніше тренерські функції в куйбишевських командах виконували їх капітани) позитивно позначився на підвищенні класу гри місцевих футболістів. У квітні 1936 року збірна Куйбишева вперше в історії провела передсезонний збір на півдні — в Одесі, звідки був родом її тренер. У підготовку гравців увійшли системність і різноманітність (раніше тренування обмежувалось лише ударами м'ячем по воротах), була вдосконалена техніка гри воротарів та ін[3]. Крім того Коген зумів вперше звернути на футбол увагу вищих місцевих керівників. Так, в липні 1935 року в будинку відпочинку, де готувалася команда, побував перший секретар крайкому ВКП(б) Володимир Шубріков, який розмовляв з футболістами. А 8 травня 1936 року вся збірна команда Куйбишева побувала на прийомі в крайкомі ВКП(б) у його секретарів Шубрікова, Левіна та голови крайісполкома Полбіцина[3].

В середині сезону 1936 роки повернувся в Україну[3].

У деяких публікаціях вказано невірну інформацію, нібито його разом з іншими євреями Києва було розстріляно у вересні 1941 року у Бабиному Яру[3].

Після окупації Києва удав себе за караїма, був згідно з розпорядженням «пана шефа Персоналу Німецького Комісара міста Киева» від 9.12.1941 призначений «Директором міської контори естради», згодом перейменованої в «Київське бюро естради, музики і цирку», з весни 1942 року він виконував також обов'язки директора театру вар'єте[7]. Його ім'я в документах відділу мистецтв Київської управи фігурує до липня 1942 року, останнім з яких є скарга директора театру оперети Димнікова заступнику бургомістра Всеволоду Волкановичу, в якій Коген звинувачується в недбалості і «невиконанні Розпорядження Секції Мистецтв» управи[7].

Однак, як встановив 2026 р. історик І. Петров, причиною арешту була не вищеозначена скарга, а скарга буфетниці Симонової у серпні 1942 р., яка свідчила проти нього як єврея та/або людину, яка мала звання НКВС (це було можливо, оскільки керівники футбольних команд у СРСР часто були співробітниками НКВС або служили у РСЧА). Близькі Симонової натомість після війни звинувачували артиста Сороку, який не міг довести свою невинність, оскільки німці заарештували і стратили його невдовзі по тому.

Ймовірно загинув в Сирецькому концтаборі, до якого потрапив після арешту в серпні або вересні 1942 року[7]. Разом з ним було заарештовано його дружину Ахматову, яка теж загинула.

Особисте життя

Мав молодшого брата Арона (1900—1984), який теж був футбольним тренером, зокрема очолював одеське «Динамо».

Примітки

  1. ↑ Олексій Михайличенко і клубний рекорд. Архів оригіналу за 16 Серпня 2019. Процитовано 21 Липня 2020. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 16 серпня 2019? (довідка)
  2. ↑ Георгій Юхимович Кузьмін. Билиці та вигадки нашого футболу. Архів оригіналу за 21 Липня 2020. Процитовано 21 Липня 2020. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 21 липня 2020? (довідка)
  3. ↑ а б в г д Газета «Самарский футбол, выпуск № 11 (503)» — Матч длиною в век[недоступне посилання]
  4. ↑ Киевскому стадиону «Динамо» — 70 лет. Архів оригіналу за 21 Липня 2020. Процитовано 21 Липня 2020. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 21 липня 2020? (довідка)
  5. ↑ Наша Динаміада (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 Серпня 2018. Процитовано 21 Липня 2020. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 6 серпня 2018? (довідка)
  6. ↑ Як футболісти рятувалися від голодомору в 1932-33 рр. Архів оригіналу за 9 Липня 2021. Процитовано 21 Липня 2020. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 9 липня 2021? (довідка)
  7. ↑ а б в история про вратаря. Архів оригіналу за 21 Липня 2020. Процитовано 21 Липня 2020. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 21 липня 2020? (довідка)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).