Кім Соволь
| Кім Соволь | |
|---|---|
| 김소월 | |
| Ім'я при народженні | 김정식 (Кім Джонсік) |
| Народився | 6 серпня 1902 Намсадон, провінція Пхьонан, Корейська імперія |
| Помер | 24 грудня 1934 (32 роки) Кваксан, провінція Пхьонан, Корейська імперія ·отруєння |
| Громадянство | Корейська імперія |
| Національність | кореєць |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | Токійський університет |
| Знання мов | корейська[1] |
| Мова творів | корейська |
| Роки активності | з 1920 |
Кім Соволь[2][3][4] або Кім Со Воль[5][6] (кор. 김소월, справжнє ім'я: Кім Джонсік[2] кор. 김정식; нар. 6 серпня 1902, Намсадон, провінція Пхьонан, Корейська імперія — пом. 24 грудня 1934, Кваксан, провінція Пхьонан) — корейський поет.
Біографія
Кім Соволь народився 6 серпня 1902 року в родині заможного селянина-землевласника на території сучасної Північної Кореї у приморському селі Намсандон (Повіт Кваксан, провінція Північна Пхьонан). Після закінчення школи в Намсоні, у 1915 році Кім Соволь вступає до гімназії Осан, навчання в якій він закінчує у березні 1919 року. У цій гімназі пропагувалися ідеї національного визволення з під японської окупація у зв'зку із патріотичнимим поглядами вчителів і директора гімназії. Однак це стало причиною розформування гімназії у 1919 році після невдалого корейського повстання проти японського режиму, що було жорстоко придушено[4.1].
У 14 років Кім Соволь, навчаючися ще у гімназії, одружився з Хон Сілдан, котра була на три роки старшою від нього. Після завершення гімназії поет повертається до рідного села, де пише вірші і продовжує вивчати давню китайську та сучасну європейську літератури. Навесні 1920 року в журналі «Чанджо» («Творчість») були вперше надруковані кілька його віршів: «Весна мандрівника», «Весняні пагорби», «Журба», «Крапля нічного дощу», «Плач пополудні». Поезії були відразу ж помічені критиками й отримали схвальні відгуки. Окрилений успіхом Кім Соволь, якого приймають до Асоціації корейської поезії («Чосон сіга хьопхе»), а згодом і до відомого літературного об'єднання «Рьонде» («Прихисток духу»), їде до Сеула, де починає регулярно друкувати власні вірші в літературних журналах і газетах. За традицією він обирає псевдонім Соволь, що перекладається, як «ясний (прозорий; простий, щирий, скромний, невибагливий; звичайний, звичний) місяць». Таким чином молодий поет задекларував сутність своєї естетики, поетичної манери та художнього стилю. Водночас, відчуваючи необхідність продовження освіти, він вступає до сеульського коледжу Безе. Згодом їде до Японії для навчання в Токійському комерційному інституті. Проте його перебуванню в цій країні завадив потужний землетрус силою майже вісім балів за шкалою Ріхтера, який трапився 1 вересня 1923 р. в районі Канто, де жив поет, і який забрав життя понад 140 тисяч осіб, переважно мешканців Токіо та Йокогами. Після повернення з Японії до Сеула Кім Соволь знову з головою поринає в літературне життя столиці, намагається влаштуватися на роботу в якому-небудь сеульському видавництві чи редакції літературного журналу, однак невдало[4.2].
У 1924 році Кім Соволь повертається до рідної провінції Північна Пхьонан. Категорично відмовившись від пропозиції, зробленої за протекції тестя, зайняти престижну посаду чиновника в одній із місцевих фінансових установ, Соволь стає співробітником провінційної філії редакції однієї з центральних корейських газет «Тон-а ільбо» («Вісник Східної Азії»). Однак відверта прояпонська редакційна політика цієї газети дуже швидко розчарувала патріотично налаштованого поета. Він залишає роботу і повертається до рідного села. Ще через рік Кім Соволь переїжджає до села Кваксан (повіт Чончжу), де з невеликими перервами, пов'язаними з марними намаганнями знайти роботу в Сеулі, живе до самої смерті[4.3].
Наприкінці 1925 року у сеульському видавництві «Мемунса» вийшла єдина прижиттєва поетична збірка Кім Соволя, під назвою «Квіт азалії», до якої увійшли майже всі поетичні твори, опубліковані Соволем у 1920-1925 роки у різних столичних і провінційних газетах та журналах[4.4].
З 1932 року по 1934 рік Кім Соволь не опублікував жодного рядка, в цей період поет починає страждати від глибокої депресії та починає зловживати алкоголем. 24 грудня 1934 року Кім Соволь покінчив життя самогубством, прийнявши дозу отрути[4.4].
Українські переклади
У 1961 році десять віршів Кім Соволя були перекладені українською мовою відомим перекладачем корейської поезії О. Жовтісом і надруковані в журналі «Всесвіт»[7]. Три вірші Кім Соволя «Мати і сестриця», «Звернення до духу» («Викликання духа»), «Азалія» у перекладах М. Лисих увійшли до складу збірки вибраних творів корейських письменників і поетів «Кольоровий вітер», надрукованої 2003 р. в Києві[8] У 2008 році у видавництві «Грані-Т» вийшла збірка віршів Кіма Соволя «Ясний місяць» в перекладі І. Бондаренка[4].
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Бондаренко, І.П. (2020). Корейська класична поезія: Універсальність і самобутність. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 165. ISBN 978-966-489-479-8. Процитовано 4 жовтня 2023.
- ↑ Бондаренко, І.П.; Скрипник, Ю.Д. (2019). Антологія корейської поезії. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 602.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ а б Кім, Соволь (2008). Ясний місяць. Лірика. Переклад Івана Бондаренка. Київ: Грані-Т. Процитовано 13 серпня 2016.
- ↑ Євгеній Подольський (10 жовтня 2019). В Києві відкрили бюст корейському поету Кім Со Воль. Dip. Процитовано 4 жовтня 2023.
- ↑ Церемонія відкриття бюстакорейського поета Кім Со Воль. Посольство Південної Кореї в Україні. 10 жовтня 2019. Процитовано 4 жовтня 2023.
- ↑ «З поезій Кім Со Ола» / 1904—1937/. — Всесвіт, №1, 1961, — С. 54—55
- ↑ Сучасна корейська поезія: Кім Со Уоль // Кольоровий вітер: Збірка перекладів прозових та поетичних творів корейських літераторів /Упоряд. Кім Сук Вон/. — Київ, 2003. — С. 76—78
Джерела
- Кім Соволь. Ясний місяць. Лірика. — К.: Грані-Т, 2008. — 368 с.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
