Кідо Коїті
| Кідо Коїті | |
|---|---|
| 木戸幸 | |
 | |
| Міністр культури та науки | |
| 1937 — 1939 | |
| Міністр внутрішніх справ | |
| 1939 — 1940 | |
| Міністр-хранитель печатки | |
| 1940 — 1945 | |
| Народився | 18 липня 1889[1]  Akasaka-kud, Префектура Токіо, Японія |
| Помер | 6 квітня 1977[1] (87 років) Чійода, Район Чійода, Токіо, Японія |
| Похований | Кладовище Тама у Токіо |
| Відомий як | політик |
| Країна |  Японія Японська імперія |
| Alma mater | Кіотський імператорський університет і Gakushuin High Schoold |
| Батько | Kido Takamasad |
| Мати | Sueko Yamaod |
| Діти | Kazuko Inoued |
| Нагороди |      |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Кідо Коїті (яп. 木戸幸, きど こういち; 18 липня 1889 — 6 квітня 1977) — японський політик, маркіз, міністр-хранитель печатки з 1940 по 1945 рік, найближчий радник Імператора Сьова під час Другої світової війни.
Біографія
Кідо Коїті народився 18 липня 1889 року у Токіо. Його дідом був Кідо Такайосі — один з трох найвпливовіших лідерів Реставрації Мейдзі.
Після закінчення Кіотського університету займав безліч бюрократичних постів. У 1937 році був призначений міністром культури і науки у кабінеті Коное Фумімаро. У 1939 році займав посаду міністра внутрішніх справ у кабінеті Хірануми Кіїтіро.
У 1940 році призначений міністром-хранителем печатки та став найближчим радником Імператора Сьова. Саме Кідо рекомендував імператору призначити на посаду прем'єр-міністра Коное Фумімаро замість Йонаї Міцумаси, а в 1941 році — Тодзьо Хідекі замість Коное.
Проводив політику направлену на посилення впливу Японської Імперії у Китаї та Східній Азії, але з початком Другої світової війни перейшов на більш помірковані позиції. У 1941 році виступав проти нападу Японської імперії на Голландську Ост-Індію. 14 серпня 1945 року, від імені імператорського уряду, прийняв вимоги Потсдамської декларації. Під час окупації Японії активно співпрацював з адміністрацією союзників.
Пізніше був визнаний Міжнародним військовим трибуналом для Далекого Сходу, як один з японських військових злочинців «класу А» і 12 листопада 1948 року засуджений до довічного ув'язнення[2].
У 1953 році, через проблеми зі здоров'ям, звільнений з в'язниці. Решту життя прожив в містечку Оїсо, Канаґава. 6 квітня 1977 року у віці 88 років помер від цирозу печінки. Похований на кладовищі Тама в Токіо.
Література
- M.J. Thurman War Crimes: Japan's World War II Atrocities. Paducah. KY: Turner Publishing Company
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Згідно з обвинувачуваним актом [Архівовано 2012-10-22 у Wayback Machine.] Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).